1. Новини Закарпаття
  2. >
  3. Світ
  4. >

Україна-Угорщина: експерти розповіли про причини "натягнутих" відносин та шляхи вирішення проблем, - УП

13.01.2020 21:08 Аналітика ВАЖЛИВО

Суперечка між Києвом і Будапештом, яка почалася з ухвалення Україною закону про освіту, за більше ніж 2 роки перетворилася на дуже складний конфлікт, у якому освітні питання – лише один з елементів.

У Віктора Орбана досі повторюють, що антиугорську політику в Україні запровадив Петро Порошенко, повідомила УП.

Між політиками є очевидний особистий конфлікт. Орбан часто переконував європейських та американських партнерів у тому, що українському колезі не можна вірити. Мовляв, не раз бувало, що він із Порошенком про все домовився, але надалі Україна робила діаметрально протилежне.

Наскільки коректними є ці звинувачення, можна лише припускати, але і з українського, і з угорського боку звертають увагу на цей особистісний конфлікт як дуже вагомий фактор у відносинах.

Однак Порошенка немає при владі вже майже вісім місяців, а проблеми нікуди не поділися. Ба більше, розвиток відносин викликає своєрідне відчуття дежавю.

Причина в тому, що криза в українсько-угорських відносинах значно ширша за відносини Орбана з Порошенком. 

І навіть освітній закон став лише точкою відліку, приводом для конфлікту.

Інакше б, починаючи з осені 2017-го, на порядку денному українсько-угорських відносин раптом не з’явився би цілий клубок проблемних питань, які блокували вирішення одне одного. 

Ось їх неповний перелік:

мовні права угорської нацменшини, подвійне громадянство, фінансові вливання Угорщини та її вплив на Закарпатті, право на автономію угорської громади та яку саме, робота СБУ, використання угорських державних символів у публічній сфері, створення угорського виборчого округу, вплив Росії на політику Будапешта.

 

Справжні причини конфлікту

То чому "вибухнуло" все і відразу? 

Через те, що і в Україні, і в Угорщині останнім часом змінилося багато. 

Перше – це зміни в Україні після 2014 року. 

Це той фактор, якому Угорщина зазвичай не надає достатньої уваги. Йдеться про фактичний перезапуск української державності на тлі російської агресії, із глибокими змінами як суспільної свідомості, так і державних інститутів.

За нових умов деякі звичні для Будапешта баланси та схеми взаємодії просто перестали працювати (в тому числі це стосується мовних питань). Їхнє оновлення видавалося очевидним кроком для Києва, але виявилося несподіваним для Будапешта.

Друге – це зміни в самій Угорщині.

Починаючи з 2010 року Віктор Орбан та його партія "Фідес" мають монопольну владу в країні, перекроїли її політичний та конституційний ландшафт під себе. В основу зовнішньої політики Віктор Орбан поставив конфліктність та агресивність, а давню угорську стратегію захисту закордонних угорців зробив конституційним зобов’язанням влади. 

Останніми роками це вибухонебезпечне поєднання відчула на собі не лише Україна. 

Третє – це російський вплив.

Регіон Центрально-Східної Європи здавна перебуває під впливом агресивних дій Росії, яка майстерно використовує практику гібридних спецоперацій, особливо на етнічну тематику.

 

Починаючи з 2014 року Кремль майстерно готував Україну та Угорщину до конфлікту (див. статтю ЄП "Хто стоїть за вимогами відокремлення Закарпаття"), а відколи той розгорівся – успішно його поглиблює. В хід ідуть і маніпуляції думкою Києва та Будапешта, і нові провокації та терористичні акти, зокрема підрив офісу Товариства угорської культури Закарпаття в Ужгороді (деталі – у статті "Хроніка нищення угорських символів та будівель на Закарпатті"). 

 

Зе-вихід з глухого кута

Утім, все це зовсім не означає, що системна криза у відносинах Києва і Будапешта не може бути подолана. Це варто спробувати зробити, причому саме зараз.

Угорська сторона вже не раз натякала, а тепер напряму заявляє, що змінити все може особиста зустріч Віктора Орбана та Володимира Зеленського. Мовляв, угорський лідер щиро хоче порозумітися з українським колегою та вірить у "хімію" між ними.

За інформацією ЄП, у жовтні Віктор Орбан уже був готовий сісти чи то в авто, чи то в гелікоптер, аби вирушити на зустріч з Володимиром Зеленським. У Будапешті навіть вважали, що призначили її дату... І лише згодом з’ясували, що їхній "зв’язковий" не має необхідного впливу на українського лідера.

Йдеться саме про "зв’язкового", бо цю зустріч намагалися організувати в обхід звичних дипломатичних каналів, у стилі Руді Джуліані. Хай там як, нічого з того не вийшло. 

Та у Будапешті не полишають надію.

Адже шанс на успіх дійсно є.

"Хімія" особистих відносин Орбана і Зеленського цілком може з’явитися.

По-перше, між лідерами немає особистісного конфлікту, який справді заважав за Порошенка. Можна почати діалог на найвищому рівні з чистого аркуша.

По-друге, Будапешт втратив велику частину аргументів на користь збереження блокади в НАТО. 

Змінити позицію України вона виявилася нездатна. Свою роль для розмороження американсько-угорських відносин вона вже відіграла. При цьому збереження вето завдає реальної шкоди іміджу Угорщини, в тому числі демонізуючи її в Україні. 

По-третє, обидві сторони починають помічати, що їх намагається посварити Росія. Хай у Орбана цього не кажуть публічно та продовжують загравати з Москвою заради економічних дивідендів, але в Будапешті добре розуміють роль РФ. Особливо після підривів офісу КМКС в Ужгороді, виконавцями яких виявилися симпатики та агенти Росії.

По-четверте, Київ і Будапешт за час протистояння нарешті почали розуміти один одного краще. Поволі з’являється усвідомлення, що Угорщина не планує анексувати Закарпаття, як це зробила Росія з Кримом, а Україна не ставить за мету асимілювати угорців.

По-п’яте, нова влада в Україні готова на певні зміни та реформи у питанні статусу та прав нацменшин – теми, яка вже давно є точкою відліку у відносинах Києва не тільки з Угорщиною, а й іншими сусідами, зокрема Румунією. Наприклад, питання подвійного громадянства цілком може бути зняте. 

При цьому Зеленський має власну монобільшість у парламенті і буде здатний виконати домовленості з угорцями.

По-шосте, навіть попри політичну "війну" Україна та Угорщина нарощують економічну співпрацю. Щороку (!) зростає товарообіг, а в Україні досить успішно працює угорський бізнес. 

Але сама по собі зустріч Зеленського та Орбана "миру" не принесе.

Щоби вона стала початком примирення, а не обернулася новим розчаруванням, як було після зустрічей Орбан-Гройсман в Будапешті 2016-го, чи Орбан-Порошенко на Мальті 2017-го, необхідні додаткові зусилля з обох боків. 

Потрібні домовленості, які реально будуть виконані обома сторонами.

Причому зусиль одних лише лідерів тут недостатньо. Для просування позитивного порядку денного не завадить також участь політиків з обох боків, які не мали би за собою негативного шлейфу у мовній та освітній суперечці. Такими агентами змін могли би стати, наприклад, новопризначений угорський комісар ЄС з розширення Олівер Варгеї та український віцепрем'єр Дмитро Кулеба. І хоча формально Варгеї є незалежним від угорського уряду, сигнали від нього, поза сумнівом, будуть прочитані також як сигнали від Угорщини.

І тому доброю новиною є те, що Варгеї, за даними автора цих рядків, має приїхати до Києва уже 23-24 січня, у якості одного зі своїх перших закордонних візитів, який вже анонсувала Єврокомісія. До слова, зустріч комісара із президентом Зеленським, за словами одного з джерел, є цілком імовірною.

 

Що потрібно зробити?

Якими можуть бути перші кроки для виходу з конфлікту? Автор цих рядків пропонує наступний алгоритм.

Спільний крок 1: 

Київ і Будапешт мають домовитися не вчиняти односторонніх дій у питаннях, які бодай гіпотетично можуть стосуватися двох країн, натомість ретельно узгоджувати їх. 

Спільний крок 2: 

Київ і Будапешт беруться за спільний аудит усіх двосторонніх договорів, конвенцій та обіцянок, аби не просто звірити годинники, а й зрозуміти, як кожна з сторін тлумачить той чи інший пункт, що очікує від іншої і на що може розраховувати. Це має бути дуже відверта розмова за зачиненими дверима, але із залученням тих, хто впливає на ухвалення рішень, та експертної спільноти. 

Почати можна на рівні міжурядових українсько-угорських комісій, які не засідають вже роками.

Спільний крок 3: 

Київ і Будапешт мають взяти на себе зобов’язання виконати своєрідне "домашнє завдання".

Україна має:

– Врахувати у законі про мову рекомендації Венеціанської комісії в частині офіційних мов Євросоюзу (залишивши без змін у частині, що стосується російської мови);

– Нарешті внести давно домовлені зміни до закону про освіту, вивівши приватні школи з-за меж дії статті 7;

– Одночасно треба зробити все, щоб освітня реформа в Україні сприймалася угорцями (і так само румунами) не як спроба асиміляції, а як розширення можливостей для дітей, як заклик інтегруватися. Зростання якості та обсягу викладання державної мови має йти поруч зі збереженням свободи вибору мови навчання щодо більшості предметів. Закон це дозволяє;

– Синхронізувати дії всієї вертикалі влади в угорському напрямку, щоби, наприклад, дії СБУ на Закарпатті не суперечили новорічним промовам Володимира Зеленського;

– Якомога швидше завершити роботу над концепцією закону про подвійне громадянство, запросивши угорську громаду до діалогу щодо його змісту;

– Кадрово, фінансово та стратегічно впорядкувати регіональну політику в Закарпатській області, яка останні роки страждає від політичних ігор, занедбаності, недофінансування та незбалансованої уваги з боку Києва у порівнянні з Будапештом.

Угорщина має:

– Зняти вето на роботу комісії Україна–НАТО на політичному рівні, щойно Україна внесе останні зміни до закону про освіту згідно з рекомендаціями Венеціанської комісії. Останні заяви Будапешта, що він збереже це вето, допоки не будуть внесені зміни в усі українські закони, які стосуються прав нацменшин, були очевидно помилковими, про них краще просто "забути"; 

– Припинити "дипломатичну війну" проти України з риторикою про "міжетнічне протистояння" чи "безпрецедентні утиски" угорської нацменшини на рівні з порушенням прав людини в Криму. Ці заяви є неправдивими, їхнє повторення буде боляче сприйняте багатьма українськими політиками та суспільством;

– Припинити розігрувати "українську карту" в своїх відносинах з Росією і повністю виключити "українське питання" з діалогу з Москвою. Офіційний Будапешт любить повторювати, що він веде суверенну зовнішню політику. Настав час продемонструвати це;

– Розморозити вже виданий кредит на 50 мільйонів євро для будівництва окружної дороги навколо Берегового та траси в бік Мукачева;

– Відмовитися від ідеї будь-якої територіальної автономізації угорської нацменшини на Закарпатті у вигляді окремого угорського району тощо та зосередитися на підтримці реформи децентралізації, яка розблокована на Закарпатті (вже навіть є перша угорська ОТГ).

Це – лише коротка "дорожня карта", одна з можливих, яка дозволила би Україні та Угорщині почати рух до виходу з глухого кута. 

Зустріч Володимира Зеленського та Віктора Орбана не гарантує прориву, але дає шанс. 

Автор: Дмитро Тужанський,

для "Європейської правди"

Читайте на ГК:Угорщина ніколи не заперечувала європейської перспективи України, - Кулеба
Читайте на ГК:Угорські митники виявили 8 тисяч пачок контрабандних сигарет більш ніж на 11 млн форинтів, які "прийшли" із Закарпаття (ВІДЕО)
Читайте на ГК:На КПП "Захонь" і "Тисабеч" угорські митники знайшли 8000 пачок контрабандних сигарет на суму понад 11 млн форинтів (ВІДЕО)
Стрічка