1. Новини Закарпаття
  2. >
  3. Вся область
  4. >

Колгоспний «спадок»: на Тячівщині невідомі вирубали дубовий ліс, якого не існувало на картах / РОЗСЛІДУВАННЯ

21.12.2018 23:06 Аналітика Ексклюзив Голос Карпат

Офіційно на картах ще з 80-их років минулого століття це були чагарники і довгі роки після роздержавлення колгоспів питання власності нікого не хвилювало.

Окрім місцевих «чорних лісорубів», які за шість місяців вирубали цілу діброву.

Ці десять гектарів нічийного лісу під Тячевом крапля в морі з ділянок, які «загубились» при передачі міжколгоспних лісів до держлісгоспів та держпідприємства «Закарпатагроліс» у 90-их роках. Сьогодні в області офіційно називають землями запасу, але частина з них вже має свого власника.

«Таких ділянок, що «загубились», з лісом і вже без в області багато. І частина з них давно у приватній власності», - каже Микола Грубий, генеральний директор «Закарпатагролісу» в 2002-2005 роках.

 

Ймовірно, такою ж «загубленою» може бути незадекларована земельна ділянка з лісом колишньої дружини очільника Нацполіції України Сергія Князева Вікторії, яку жінка придбала в селі Шаян на Хустщині. В 2017 році один із закарпатських активістів звинуватив обласне управління лісомисливського господарства у відводі земель лісового фонду в приватну власність, тоді як у самому відомстві такі дії спростували.

За офіційною заявою голови Закарпатської ОДА у 2016 році в області налічувалось біля 21 тис. га необлікованого лісу.

 

На початку літа цього року місцеві активісти та представники громадської ради при Тячівській РДА забили на сполох: в урочищі Керек-Мочар невідомі вирубують столітні дуби. За півроку про дубовий ліс нагадують лише пеньки, а поліція й досі не може визначити хто вирубав кілька сотень зрілих дерев об’ємом деревини більше 500 кубометрів.

Тоді в Держгеокадастрі області визнали цю площу підвідомчою і пообіцяли провести службову перевірку, проте пізніше від цього відмовились, посилаючись на відсутність у себе таких повноважень (відповідь з Держгеокадастру Закарпатської області).

На місці вирубки працювали працівники економічної поліції та запрошені ними представники держекоінспекції. Останні виконували перевірку на дотримання вимог природоохоронного законодавства. Щодо суми завданих матеріальних збитків, то зараз все ще триває судова експертиза, хоча активісти ще влітку заявляли про збитки на мільйони гривень.

«Тим дубам мінімум сто років, поліція здійснювала заміри зрубаних дерев, тому про нанесену шкоду від втрати деревини доцільного говорити в будь-якому разі», - каже Василь Гаврилюк з «Лісової Варти» (організація що здійснює моніторинг порушень в лісовому господарстві – ред.), який разом з активістами оглядав місце незаконної рубки.

 

«Якщо не внесли, то це було комусь вигідно», - колишній директор «Закарпатагролісу»

Урочище Керек-Мочар – це десять гектарів масиву сторічного дубу за межами міста Тячів, які раніше входили до складу місцевого колгоспу імені Леніна, а після інвентаризації в кінці 90-их не ввійшло ні до агролісу, ні до держлісгоспу.

В 1991 році в Україні почалося роздержавлення колгоспів і радгоспів. Перші переходили у колективні сільськогосподарські підприємства, яким на баланс передавались у колективну власність сільськогосподарські угіддя державним актом. Щодо лісів та чагарників, які колись були власністю колгоспів, то вони передавались у постійне користування як державна власність.

На картах радгоспу за 80-ті роки минулого століття згадані дуби значаться чагарниками, а тому саме так перейшли в користування новоствореного сільськогосподарського підприємства.

На початку 2000-их років ДП «Інститут землеустрою» на замовлення Буштинського і Усть-Чорнянського держлісгоспів проводив інвентаризацію лісового фонду сільгосппідприємств Тячівщни. Метою повного перепису лісів колишніх кол- і радгоспів було визначення найкращих ділянок лісу і передачі їх державі. Все інше, менш цінне, мало відійти до складу «Закарпатагролісу», який створили для управління колишніми міжколгоспними лісами.

Під час її проведення десять гектарів дубів в урочищі Керек-Мочар було запропоновано передати у власність держлісгоспів. Але оскільки пропозиція носила тільки рекомендаційний характер ліс туди так і не потрапив. Так само ділянка не потрапила і філію «Закарпатагролісу» Тячівський держспецлісгосп.

«З нами по тих лісах ходили представники держлісгоспів і агролісів, які обирали що куди віднести. Потім ми ці ділянки наносили на карти колишніх колгоспів (зафарбовували зеленим кольором – ред.)», - кажуть в ДП «Інститут землеустрою».

Отже, про «загублений» дубовий масив в урочищі Керек-Мокар знали як місцеві лісники, так сільгосппідприємства і ради. Дубам дали час досягти зрілості, а тоді зрубали.

 

Микола Грубий, генеральний директор «Закарпатагролісу» у 2002-2005 роках розповідає, що випадків коли міжколгоспні ліси стали землями запасу і потерпіли від незаконної вирубки по Закарпаттю багато:

«В Рахівському районі в другій половині 90-их так вирубали 22 тис. кубометрів смерекового лісу, які не ввійшли до складу ні Рахівського, ні Великобичківського держлісгоспів. Так само було вирубано 1/3 колишніх міжколгоспних лісів на Ужгородщині. Вони не були цінні з точки зору лісового господарства (це були граб, осика, береза – ред.), але представляли собою цінність для збереження біорізноманіття».

Винних у масовій незаконній вирубці так і не покарали.

«Через те, що колишні міжколгоспні ліси були здебільшого розкидані невеликими площами, то й контролювати їх було важче. І якщо якась ділянка не потрапила до агролісу чи лісгоспу, то це, ймовірно, було комусь вигідно на місцях», - пояснює Микола Грубий.

 

Діброва в урочищі Керек-Мочар має своїх власників?

Існує принаймі дві приватні земельні ділянки, місцерозміщення яких співпадає з локацією урочища Керек-Мочар.

Попри те, що раніше у відділі Держгеокадастру Тячівщини запевняли що ділянка з дубами є землею запасу і не знаходиться у власності або користуванні, на запит нашої редакції у відділі не спростували наявність приватної власності на території урочища.

Земля за межами міста Тячів була виділена Роману Бедею рішенням Тячівської міської ради у 1997 році (0,45 га) і у 2017 році була відчуджена у власність Ольги Луненко. Інша ділянка була виділена розпорядженням голови Тячівської РДА І. Колочару в 2011 році (0,92 га), від якого по цивільно-правовій угоді перейшла у власність Михайлу Тиводарю. Обидві ділянки як сільськогосподарські землі призначені для ведення особистого селянського господарства.

Згідно публічної кадастрової карти власність Михайла Тиводаря знаходяться безпосередньо на місці вирубки дубів, проте до правоохоронних органів з цього приводу він не звертався. 

Місцеві активісти, які борються проти незаконної вирубки в урочищі, припускають, що на публічних картах Держгеокадастру існує помилка інакше б власники вже давно звернулись до правоохоронців.

«Якби то був чиїсь ліс, то його б ніхто не рубав», - переконаний громадський активіст Іван Фіцай.

 

Невловимі «чорні лісоруби» & місцева поліція

По факту вирубки дубів в урочищі Керек-Мочар відкрито кримінальне провадження по статті 246 ККУ «Незаконна порубка лісу». Санкції цієї статті передбачають штраф у розмірі від трьохсот до п’ятисот неоподаткованих мінімумів, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі до трьох років чи позбавленням волі на такий самий строк.

Правозахистник Віталій Грегор називає цю статтю кримінального кодексу такою, яка часто не співрозмірна нанесеним збиткам через віднесення до легкого злочину:

«Її санкції не відповідають реальним викликам сьогодення  - ефективній боротьбі із масовими рубками, а відтак і такій основній задачі Кримінального кодексу (ст.1) як захист довкілля від злочинних посягань. Тобто відсутність в цій статті належної категоризації істотної шкоди та заподіяної у значних збитках (великих або особливо великих розмірах), як це є в інших статтях КК, дає можливість понести однакове покарання, як за знищений 1 га лісу, так і за 10 га».

За переконанням експерта ця прогалина невипадкова і вигідна законодавцям, які публічно декларують боротьбу із незаконними рубками, а по факту не передбачають ефективного захисту лісу від них.

«Цим в свою чергу справно користуються як "чорні лісоруби", так і поліція, яка в таких випадках не поспішає швидко розслідувати дані «легкі» злочини», - підкреслює Віталій Грегор.

 

По справі незаконної вирубки дубів на Тячівщині проходять жителі навколишніх сіл Михайло та Іван Шафар.

Як повідомили джерела у правоохоронних органах, перший підозрюється в незаконній вирубці дубів поблизу села Руське Поле, на території Тячівського держлісгоспу. Другий - в урочищі Керек-Мочар, по якому зараз триває експертиза, що має встановити розмір нанесеної державі шкоди через вирубку більше 500 кубометрів дуба.

Ще один місцевий, Іван Гуцул, якого теж називають «чорним лісорубом», по вирубці в Керек-Мочарі не проходить через відсутність доказів. Натомість чоловік є фігурантом по 345 статті ККУ через пошкодження майна правоохоронців. Затриманий поліцією при перевезенні сумнівного лісу він протаранив поліцейську машину і втік.

Активісти кажуть, що за місяці нелегальної вирубки «чорними лісорубами» правоохоронці могли їх зловити кілька разів, проте щоразу давали їм втекти.

«Ми викликали поліцію три рази, але після першого виклику правоохоронців в урочищі почалась незрозуміла хаотична і масова рубка. До цього часу може десять дубів зрубали, ніхто про них не знав. Оце дивно», - згадує громадський активіст Іван Фіцай.

 

Один з місцевих підприємців-деревообробників скаржиться, що через діяльність лісових правоворушників перепадає і їм:

«Коли до поліції надходять повідомлення, що Гуцула десь бачили з деревом, це все відображається і на нас: зразу зупиняють наші машини, перевіряють документи чи забирають деревину до вияснення. Ми на цьому час втрачаємо».

«Жоден з нас не опускається до їхнього рівня і не має з ними справу. Вони перебиваються випадковими збутом краденої деревини по значно заниженими цінам - 60-70 доларів за кубометр дуба», - каже його колега.

На аукціонах з продажу деревини, залежно від сорту (А-Д - ред.) та діаметра стовбура, ціна на 1 кубометр коливається в межах від 90 і до 570 доларів США.

Підприємці як і активісти також нарікають на правоохоронців за те, що «чорні лісоруби» продовжують рубати ліс.

«Кожен з них має свій «почерк» і поліція не може цього не знати. Гуцул за собою залишає пні майже до пояса, бо не вміє вправно різати і не має чим. Тоді як Шафар «працює» більш акуратно, лишаючи за собою пні «до кісточки»», - продовжує підприємець. – Де вони зрубали, це і без експертиз видно. Вони б довели, якби хотіли».

 

Олена Мудра для «Голосу Карпат»

 

Цей матеріал також доступний на таких мовах:Російська

Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Стрічка
Система Orphus