"Ми готуємо дітей до позавчорашнього світу" - психолог

Проблема сучасних батьків, що вони пресують дітей для того, щоб підготувати їх до світу, який в момент дорослішання їхніх дітей стане позавчорашнім.

Про це інформує видання econet.

95% того, чого навчають у школі – неактуально

Є такий вислів: генерали завжди готуються до минулої війни. Чули таке? У порівнянні з генералами, батьки і тим більше педагоги – це ще більші гальма. Батьки виховують дітей в сьогоднішньому дні. Коли ми думаємо про те, щоб було добре нашим дітям, ми дивимося навколо, аналізуємо навколишній світ і з цього робимо висновки про те, чому їх вчити, чого не вчити, куди направляти. Але при цьому ми рідко думаємо, що на той час, як наші діти виростуть, сьогоднішній день буде для них позавчорашнім.

Але навіть батькам тут дасть дуже багато очок вперед школа, яка вже сьогодні готує дітей до позавчорашнього дня. Вже сьогодні 95% того, що вчать діти в школі, неактуально. Це такий парадокс виховання, що в якихось інших сферах ми плануємо дії вперед, займаємося стратегічним плануванням, думаємо, що буде далі, а коли справа стосується виховання дітей, ми ніби забуваємо про цей люфт, який неминуче існує.

За десять років зникнуть 15% нині існуючих професій

Ви просто уявіть, що, за прогнозами, на найближчі десять років зникне від 12 до 15% нині існуючих професій. Ваші діти ще не виростуть, багато хто з них ще школу не закінчать, а вже не буде 12-15% звичайних, базових професій, які зараз є навколо нас. Ми насилу можемо уявити, що буде через 20 років, коли вже точно усі ваші діти виростуть.

Сучасний світ відрізняється величезною швидкістю змін. Всі пам’ятають, коли у вас з’явився перший особистий комп’ютер? А перший мобільний телефон? Є хтось, хто вже їздив на електромобілі? Я вас запевняю, що якщо задам це питання через 2 роки, то вже буде кілька рук.

А зараз хто з вас готовий змиритися з тим, що ви до вечора не будете знати, де знаходиться ваша дитина, що вона робить, наділа шапочку, чи поїла?

Мамочка пише в WhatsApp: «Ти шапочку одягнув?» Він відповідає: «Одягнув». Вона знову пише: «Зроби Селфі і скинь».

А деякі матусі так в лоб не пишуть, вони просять дитину сфотографуватися з котиком, щоб переконатися, що все в порядку. Діти теж якось пристосовуються до цієї ситуації.

Діти багато в чому розбираються краще за дорослих

Наскільки сильно змінює життя інтернет? У всіх сенсах, починаючи від можливості віддаленої роботи, закінчуючи тим, що ми більше не можемо контролювати, що і коли дізнається наша дитина.

Деякі запитують психологів:

«З якого віку можна дозволити дитині завести сторінку в соцмережах?»… він у вас забув запитати!

Він за хвилину заведе і зайде на перерві з телефону однокласника, всюди зайде, куди захоче, а ви навіть не будете знати.

Та й взагалі дитина в цьому розбирається краще за вас.

Це теж дуже цікава нова зміна – у нас зараз діти часто розбираються в чомусь краще, ніж дорослі. Ніколи в історії людства такого не було, а зараз це норма.

І в ситуації таких швидких змін, такій непередбачуваності, такій багатозначності дорослі нервують, вони не знають, що буде далі. Не випадково зараз так популярні футурологи, які намагаються зрозуміти, що ж буде далі. Коли батьки нервують, вони починають тиснути на дітей, вимагаючи від них відповідності майбутньому, про яке ми не знаємо.

Є багато можливостей надолужити свою освіту

Я зараз дуже багато спілкуюся з людьми з СНД, які переїхали в Європу з дітьми і ходять до місцевих шкіл.

Кажуть, швейцарське міністерство освіти проводить спеціальну нараду, де обговорює, що робити з нашими мамами. Їм дали назву «мама-вертоліт». Це мама, яка, як квадрокоптер, нависає над дитиною і стежить за нею, турбується.

При цьому моя молода колега, яка виїхала до Швейцарії кілька років тому, каже, що там взагалі інше ставлення до освіти: відразу після школи до університетів йдуть або яскраво виражені ботаніки, які будуть займатися дослідженнями, або діти багатих батьків, у яких це варіант продовження дитинства.

Всі інші вважають за краще спочатку попрацювати і адаптуватися напротязі певного часу або, працюючи на низькокваліфікованих роботах, поїздити по світу. Побувати в якості асистентів і помічників у різних сферах, потім йдуть в якийсь бакалаврат. Після його закінчення рік або кілька років працюють, а потім йдуть в магістратуру, іноді за іншою спеціальністю.

І це модель, до якої ми будемо рухатися. Але у нас дещо інший світогляд: якщо дитинка не вступила після школи до університету – життя не вдалося, я погана мати, взагалі все жахливо, катастрофа.

Прогнози зараз говорять про те, що діти, народжені в новому столітті, після 2000 року, з великою ймовірністю будуть жити 100-120 років, якщо нічого не трапиться катастрофічного. А ви їм виносьте мозок через контрольну з хімії.

Подивіться, яка зараз величезна кількість можливостей надолужити свою освіту, якщо свого часу ви її не отримали. Моїй знайомій зі Швейцарії 34 роки, тут вона отримала юридичну освіту, але не хоче працювати юристом, хоче тепер бути психологом. Каже, що в своїй групі вона за віком середня – приблизно півгрупи молодша за неї, півгрупи старше, аж до 60-70-річних людей.

Чому ні? Може бути, люди не мали можливості здобути освіту або ще не розуміли, що це їх спеціальність. Зараз вони хочуть і можуть. Ось це модель майбутнього.

А ми намагаємося прищеплювати дітям погляди наших батьків

Як багато уваги ми приділяємо іноземним мовам. Дійсно, в сучасному світі без англійської нікуди. Погане знання мови нашу науку дуже сильно гальмує, тому що у нас середньостатистичний здобувач кандидатського ступеня, особливо в природничих науках, іноді не може прочитати сучасні статті.

Екзотичні хобі у людей завжди залишаться. Через 15-20 років екзотичним хобі стане вміння водити автомобіль, так само як зараз комусь по приколу і він на конячці вміє кататися. Люди шукають спеціальні місця, де цьому вчать і беруть за це гроші немалі, і катаються для задоволення. А колись було ненормально, щоб люди не вміли скакати на коні.

Це було неможливо, це був серйозний такий провал у підготовці, в соціалізації. Це все змінюється, і за великим рахунком ми не можемо навіть передбачити, куди і що рулить.

Давайте зараз подумаємо, чим ми займаємося в цій ситуації. Ми займаємося тим, що як і раніше переживаємо за дітей і намагаємося прищеплювати їм ті ж погляди, ті ж уявлення про те, що правильно, що краще, що гірше, які були у наших батьків, у наших предків.

Топ-5 застарілих ідей, які ми до цих пір впроваджуємо в голови дітей

Коли я готувалася до лекції, склала список страхів покоління.

Ідея №1: Добре мати на все життя надійну професію

Звичайно, є професії, які, напевно, точно не зникнуть. Якісь лікарі все одно будуть, але це будуть лікарі, які, швидше за все, будуть дуже мало схожі на сьогоднішніх. І щоб такими стати, людині треба буде перенавчатися повністю.

Коли я закінчувала школу і вже тоді хотіла поступати на психфак, мені говорили: «А ким ти будеш працювати? Ти розумієш, що психолог – це тільки робота в клубі тих, кому за 30 ». Потрібно почати з того, що «для тих, кому за 30» – це вже смішно. Тоді був спеціальний клуб для неліквіду, тих, хто не знайшов собі пару до 30 років, і ось тільки за допомогою психолога і спеціально організованих “танців” вони мали шанс на створення сім’ї. Зараз народ в 30 років тільки чухає потилиці:

«Одружуватися – не одружуватися, виходити заміж – не виходити, або ще почекати», не раніше. Не кажучи вже про те, що психологи стали дуже затребувані.

Але вони ж не вигадували, це так і було. У мене були друзі-філологи: дружина навчалася на відділенні класичної філології, вивчала давньогрецьку та латинь, а чоловік навчався на відділенні слов’янської філології і вивчав мови братніх народів (це було в радянські часи) – болгарського, хорватського. І поки вони вчилися, було очевидно, що у чоловіка вірний шматок хліба в руках, тому що переклади різних комуністичних письменників йшли постійно, приїжджали делегації, це був точний і постійний обсяг роботи. А вона вчиться безглуздій латині, яка нікому не потрібна. Потім трапилася перебудова і чоловік залишився без роботи, а вона була нарозхват, тому що всі стали відкривати класичні гімназії, всі бажали вчитися латині.

Ідея №2: Потрібно збирати гроші

Наступне переконання, що дісталася нам від бабусь, але його ми сповідуємо самі і намагаємося вселити дітям – в тому, що потрібно відкладати на «чорний день», взагалі збирати гроші. Знайоме? Що таке в сучасному світі «збирати гроші»? Як? Пам’ятаєте у Агати Крісті: він їй залишив скількись там фунтів, вона їх поклала в банк під відсотки, жила на них в своєму миленькому сільському будиночку з двома спальнями і з маленьким садком біля нього, і іноді пила чай у Тіффані. Як?

У сучасному світі це неможливо, всі ставки вже давно негативні, а збирати і відкладати гроші можна тільки на якусь дуже коротку перспективу. Далі що з ними робити? Треба їх кудись вкладати, а куди – потрібно знати. Просто так принести в банк, покласти і заспокоїтися неможливо, в панчоху покласти ще дурніша ідея.

При цьому часто ми привчаємо дітей до ощадливості, до чогось такого, що теж часто сьогодні не релевантні. У сучасному світі частіше просто поміняти якусь річ, ніж трястися над тим, щоб її не порвати і не забруднити. Це об’єктивніше і правильніше з усіх боків. З економією, в тому числі і грошей, часу і іншого, не рахуючи нервів.

Ідея №3: Потрібно збирати знання і у всьому розбиратися

Я говорила про «збирати гроші», а тепер буду про «збирати знання». Людина повинна все знати. Дитина повинна все прочитати. «100 книг, які обов’язково повинна прочитати ваша дитина», «100 фільмів, які обов’язково має подивитися». Музеї обов’язково, то обов’язково, це обов’язково.

Обсяг інформації такий, що накопичити його неможливо, при цьому доступність цієї інформації така, що пам’ятати її немає ніякого сенсу.

Абсолютно нерелевантно. Школа повністю сидить на цьому – накопичити знання. Широка освіченість, ерудиція 50 років тому давали конкурентну перевагу, а зараз єдине, де ви можете це застосувати – піти і грати в гру в телевізорі. Молодець, потім будеш мати такий вигляд, як у Вассермана.

Насправді в сучасному світі – всі про це говорять – набагато ефективніше орієнтуватися в “морі” інформації, вміти її добувати, вміти структурувати, уміти визначати достовірну інформацію або фейк. Де цьому навчають? Людина сама навчиться в інтернеті. Ніде цьому не вчать: в школі не вчать, батьки не вчать. Хтось навчиться, а хтось ні.

Ідея №4: Потрібно все робити добре, якісно

Потрібно все робити добре, не абияк, не на тяп-ляп, якісно. Мій дідусь казав: «Не можна нічого робити тяп-ляп». Якщо в сучасному світі ви спробуєте все робити добре, ви не довго протягне, чесно вам скажу.

Завдання в сучасному світі, навпаки, прямо протилежне – вміти спритно і швидко визначати, що ми робимо максимально добре, що ми робимо прийнятно, а що ми робимо тяп-ляп.

Ось цього якраз школа вчить добре, тому що задають так багато, що зробити все неможливо. Якщо батьки не виносять дітям мозок зі свого боку і не вимагають цього безумства, щоб реферати були написані на 5 балів самостійно після вивчення літератури.

Хто старший, пам’ятаєте типовий обсяг домашніх завдань, наприклад, в початковій школі? Три приклади і одна вправа. Ви подивіться, що зараз задають! Ця ситуація вчить дітей якраз робити вибір, але важлива позиція батьків: нависають і виносять дитині мозок, що все потрібно робити добре, і говорять, що дитина 5-6 годин сидить за уроками, з неврозом, з істерикою, з чим завгодно.

Або вони говорять дитині, що в цій ситуації все зробити неможливо, давай, орієнтуйся, розбирайся, що можна скоротити, а що потрібно зробити якісно, давай я тобі допоможу. Необхідна компетенція в сучасному світі – ранжувати цю ієрархію: що потрібно робити на совість, що потрібно робити на рівні «зійде», що потрібно робити, аби відчепилися. Вона змінюється постійно.

Ідея №5: Потрібно старатися, щоб  досягти успіху

Ще одна важлива істина, яку вважали непорушною наші бабусі і дідусі, що все хороше дається важкою працею, ти повинен намагатися і ретельністю досягти результату. Що ми бачимо навколо? Навколо ми бачимо успішних людей, багато з них дуже багато працюють. Чи можна їх роботу назвати словами «старанність», «досяють»?

Вони працюють, як підірвані, тому що це їх пре, їм подобається, вони в своєму потоці. А хтось взагалі випадково досягає успіху. Чому власник Facebook став дуже багатою людиною, а власники інших систем, які, може, навіть були трохи краще, виявилися купленими Facebook? Досить випадково, був вдалий момент, як-то так склалося. Діти ж не дурні, вони бачать, що в сучасному світі рівність зовсім не дорівнює успіху, а ми продовжуємо вимагати від них посидючості.

Кар’єра в сучасному світі все менше носить вертикальний характер, характер в ієрархіях. Те, що було завжди – старанно, крок за кроком, сходинка за сходинкою: побув робочим, потім бригадиром, потім начальником цеху і так далі. Ти повинен потрапити у велику ієрархію, в велику корпорацію, в якусь велику структуру, і там сходинка за сходинкою дертися вище. І якщо ти не потрапляєш в цю ієрархію, то у тебе особливих шансів немає.

У мене був дуже літній родич, якому на момент перебудови було за 70 років. Він все життя працював в якомусь маленькому відділі в митній службі СРСР і колупав там якесь морське митне право. Коли залізна завіса впала, з’ясувалося, що таких фахівців немає взагалі.

Після чого всі відомства і міністерства валялися у нього в ногах, його буквально були готові носити на руках з квартири в машину, а потім в кабінет піднімати, щоб тільки він не пішов на пенсію.

Сидів чоловік тихо все життя на маленькій міністерській посаді і раптом відразу, в силу незалежних від нього процесів, виявився гіперзатребуваним фахівцем. Він, бідний, трохи років не до 90 працював, поки там нові фахівці не наросли, які його відпустили, нарешті.

Концепція кар’єри в сучасному світі не про те, що ти обов’язково належиш до чогось великого і всередині цього потоку пливеш, а в тому, що ти знаєш щось особливе і унікальне. Ти можеш бути фахівцем з вишивання хрестиком методом древніх шумерів – від балди зараз говорю – і в принципі людей, яких цікавить вишивання хрестиком методом стародавніх шумерів, на всій землі, може бути 500 чоловік серед 7,5 мільярдів.

Раніше у тебе не було ні єдиного шансу цим заробляти, ти повинен був працювати десь, а своїми хрестиками з шумерами займатися ночами у себе на кухні. Зараз, якщо ти опинишся крутим фахівцем, який очманіти як вишиває хрестиком по-шумерськи, завдяки зв’язності і інтернету ти зможеш цим заробляти: будеш для цих 500 чоловік проводити вебінари, майстер-класи, вони будуть до тебе їздити за консультацією, купувати твої вироби. Завдяки цій зв’язності, технічного винаходу абсолютно змінюються можливості для людей.

Якщо ми вимагаємо від дитини все робити якісно, у неї не буде шансу стати в чомусь кращою

Це тільки те, що мені прийшло в голову. Я думаю, що якщо ви подумаєте, то згадаєте приклади непорушних істин, які ми впроваджуємо в голови дітей, а вони вже не відповідають реальному стану справ. У нас просто не вистачає швидкості аналізу і критичності мислення, щоб це встигати і збагнути. Нам простіше за інерцією десь рухатися. В принципі, в цьому нічого страшного немає, всі батьки такі, ми тут з вами не оригінали, якщо ми не проявляємо зайвої старанності.

Але проблема сучасних батьків, що вони часто ставляться до цієї справи з неймовірним завзяттям, вони так пресують дітей для того, щоб підготувати їх до світу – я нагадую, до того світу, який в момент дорослішання їхніх дітей стане позавчорашнім, – вони настільки не можуть змиритися з тим, що їхня дитина не буде знати англійської в сім років, не читатиме в п’ять, не буде ще щось.

Найцінніші речі, які батьки можуть дати дітям

Дивіться, дивна ситуація, навіть якщо подумаємо про це: ми знаємо, куди рулювати, але рулимо прямо в протилежну сторону. Бог з нею, зі школою, школа – це окремий наш біль. Але якщо ми подивимося на все під цим кутом? Подумаємо про себе як про батьків. Якщо ми розуміємо все те, про що ми говорили тільки що, як вам здається чим головним потрібно спорядити дитину в цей світ?

Пам’ятайте, Д’Артаньяна мама збирала, тато йому дав коня, сказав, бийся зі всіма, хто не встигне втекти, мама облила слізьми, дала йому шматок хліба в вузликом. Який вузлик ми повинні були б зібрати своїм дітям після того, про що ми з вами говорили? Як вам здається, що найцінніше ми можемо їм дати?

1. Фундаментальні життєві цінності

Цінності, так. Фундаментальність і гнучкість – це складно пов’язані поняття, цінності, звичайно, взагалі розуміння про те, що цінності є. Ми живемо в світі постмодерну, де кількість цієї невизначеності, непередбачуваності, двозначності така, що здається, і цінностей ніяких не залишилося, добра і зла немає, ніякого «добре і погано» немає. І багато дітей зараз ростуть в цьому, дійсно, невиразному для них бульйоні, коли незрозуміло, що добре, тому що самі дорослі дезорієнтовані. Ми самі іноді не дуже розуміємо, де у нас якісь цінності.

2. Впевненість у собі і довіру до самого себе

Довіра до себе – дуже важлива. На жаль, те, про що ми до цього говорили – «відбирання пульта управління» – найбільше б’є по довірі до себе. Ми дуже турбуємося про дітей, ми дуже нервуємо, ми хочемо тут підстелити соломку, тут попередити, тут йому сказати, щоб сюди не ходив, в результаті ми, звичайно, цю довіру до себе катастрофічно підриваємо.

В цілому, якщо ви подивитеся на своє життя і життя дорослих людей навколо, побачите, що ніщо не дає таку конкурентну перевагу, як психологічна стабільність і психологічне здоров’я. Це набагато важливіше, ніж якісь успіхи. Пам’ятайте, як всі уповали на Юлю Липницьку, коли вона на олімпіаді крутилася і стрибала? Чим все закінчилося? У дівчинки анорексія, дівчинка на підставі цього пішла зі спорту. Її життя не закінчилося, слава Тобі Господи, великий спорт не найпрекрасніший спосіб провести своє життя і молодість. Ви бачите, скільки було вкладено, скільки годин, скільки зусиль, скільки старань. Але якщо немає психологічного благополуччя, все це псу під хвіст, все безглуздо.

Ви можете скільки завгодно вкладати в людину освіту, потім вона у вас з депресією зляже на диван, і де ця ваша освіта? Психологічне здоров’я, психологічне благополуччя, психологічна стійкість – те, що позначається англійським словом resilience, тобто здатність витримувати стрес, витримувати зміни, відновлюватися після цього – це найважливіша якість людини в такому мінливому світі. Набагато важливіше, ніж кількість знань або успішність в тій чи іншій області.

3. Батьківську підтримку

Якщо ми випускаємо дитину в світ такої невизначеності та непередбачуваності, з цього автоматично випливає, що вона буде робити помилки. Це просто вшита опція, в цьому світі неможливо не робити помилки. І тут нам потрібно дуже сильно працювати над своїм власним ставленням до помилки як до біди, як до вини, як до жахливої події. Це прямо біда нашої культури, що ми ставимося до помилки як до біди і до вини, не думаючи про те, що, власне кажучи, помилка – це просто показник того, що людина вчиться чомусь новому. Думали колись про це?

Якщо людина щось робить без помилок, значить, вона в цей час нічому не вчиться. Якщо вона щось робить з помилками, значить, освоює нову діяльність. Поки ми не почнемо ставитися до помилки як до точки росту, як до неминучої складової ситуації навчання і розвитку, то будемо гнобити дітей за помилки, будемо турбуватися і руйнуватися від їх помилок.

4. Свободу вибору, самостійність

Свобода вибору і самостійність – це взагалі найскладніше, тому що ми бачимо, що сучасна цивілізація атакує свободу вибору. Ми бачимо, що нам потрібно все більше безпеки, неї все більше потребують діти. Мобільні телефони – це ще квіточки, потім будуть чіпи при народженні імплантувати, щоб точно знати, де вона знаходиться, і в разі чого зупинити її від небажаних дій.

У цій ситуації ми якимось чином повинні прищеплювати дитині любов до свободи, пристрасть до свободи і вміння користуватися своєю свободою. Це складне завдання, ми іноді навіть самі не знаємо, як нам зі своєю свободою бути і як нам її відстояти, і вже тим більше як дитину до цього привчити. Навіть не привчити, а виробити смак до цього.

Нагадаємо, що на Закарпатті лише кожна четверта дитина пройшла тестування пробою Манту.