Коментар: Невидимий бій патріарха Кирила з Петром Порошенком.

Глава РПЦ Кирило намагається запобігти наданню автокефалії Україні. Шанси на успіх є, але невеликі, вважає Констянтин Еггерт.

Патріарх Кирило прямує в Стамбул на зустріч з патріархом Варфоломієм, повідомило DW. Офіційні представники Російської православної церкви (РПЦ) всіляко уникають коментарів щодо візиту. Один з них в приватному листуванні зі мною віджартувався - мовляв, обидва ієрархи просто "давно не бачились". Від подальших коментарів він відмовився.

Хто головніший серед православних?

Церковна дипломатія вкрай непрозора. Проте з великою вірогідністю можна припустити: патріарх Кирило говоритиме в Стамбулі про Україну. Його Божественне Всесвятійшиство архієпископ Константинополя - Нового Рима та Вселенський патріарх (так звучить повний титул) Варфоломій очолює Константинопольський патріархат, якому понад 1600 років. Він вважається "першим серед рівних за честю" серед предстоятелів 15 автокефальних (незалежних) помісних православних церков. Патріарх Кирило - очолює найчисленнішу і найбагатшу з-поміж них. Проте саме патріарх Константинополя традиційно має право остаточно визнавати автокефалію тієї чи іншої національної церкви.

Саме до нього не раз звертався невизнаний світовим православ'ям Київський патріархат на чолі з екс-митрополитом РПЦ Філаретом (Денисенком),який на початку 1990-х відколовся від Московського патріархату, а у 1995 році проголосив себе патріархом Київським та всієї Руси-України. Саме в резиденцію Вселенського патріарха в стамбульському районі Фенер на початку 2018 року Петро Порошенко надіслав прохання про визнання незалежної помісної православної церкви України. І саме з 78-річним владикою зустрічатиметься патріарх Кирило, аби спробувати, як вважають в Києві, запобігти швидкому і неминучому рішенню Константинополя дарувати незалежність української церкви.

Костянтин Еггерт

Розбіжності між Московським і Константинопольським патріархатами існують давно, але загострились вони в пострадянський період. Москва дедалі активніше претендує на лідерство в православному світі. Володимир Путін вважає роботу зі співвітчизниками і православну церкву вкрай важливими інструментами міжнародного впливу Кремля. Це збіглося з амбіціями патріарха Кирила, який, нехай і без адміністративного контролю, прагне зробити Москву таким же центром православних усього світу, яким Ватикан є для католиків.

Вселенський патріарх та Московський патріархат

Патріарха Варфоломія в РПЦ не люблять. По-перше, частину своєї освіти він отримав в католицькому університеті в Римі, що неприйнятно для багатьох російських церковних консерваторів. По-друге, протягом останніх 15 років Варфоломій дедалі активніше заявляє про себе як про лідера світового православ'я.

У 2016 році він скликав Всеправославний собор на Криті, де вперше за багато десятиліть представники помісних православних церков ухвалили спільні документи - про шлюб, взаємини з неправославними конфесіями, права людини. Спершу патріарх Кирило погодився брати участь, але незадовго до початку відмовився. Офіційні причини - адміністративні проблеми і незгода з проектами соборних документів. Неофіційні ж (за версією критиків московської патріархії) - це небажання засідати під головуванням патріарха Варфоломія і побоювання, що доведеться обговорювати з ним українську тему.

За чутками, Константинопольський патріарх тоді дуже образився на предстоятеля РПЦ, а той, у свою чергу, на те, що собор не відклали, а провели без участі московських делегатів і їхніх союзників - представників Грузинської, Антіохійської, Сербської і Болгарської церков. У церковному світі конфлікти почасти тривають не те що десятиліттями - століттями. Проте тепер патріарх Кирило відкинув особисте і сам їде до патріарха Варфоломія. Це може означати лише одне: українське питання постало настільки гостро, що конфлікти минулого вже неважливі.

"Збірна Росії": патріарх Кирил, Володимир Путін та папа Франциск

Поява автокефальної церкви в Україні (до якої приєднається частина вірян і кліриків нинішньої Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП), в якій також є прихильники відділення від Москви) стане серйозним ударом як по престижу РПЦ, так і по престижу особисто патріарха Кирила. Зокрема, втрата України зробить його вразливим і в очах Кремля, де до настоятеля РПЦ неоднозначне ставлення. Для патріарха Варфоломія, навпаки, дати Україні автокефалію - означає залишити слід в історії, затвердити духовну і канонічну першість Константинополя в світовому православ'ї і надовго поставити заслін претензіям Москви.

Константинопольський первосвященик має ще одну причину допомогти створити помісну українську церкву. Офіційні речники РПЦ, зокрема і сам патріарх, з 2014 року особливо часто і наполегливо говорять про росіян, українців та білорусів як про "єдиний народ", демонстративно ігнорують російську інтервенцію на сході України і в Криму і намагаються представити те, що відбувається в "братній" країні виключно як громадянську війну, яку розпалюють націоналісти і "зовнішні сили". Це неймовірно дратує мільйони українців і призводить до відтоку людей з "промосковської" УПЦ в Українську греко-католицьку церкву, яка підпорядковується Папі Римському. І це при тому, що греко-католики (уніати) живуть переважно на заході України.

Колишні парафіяни УПЦ не бажають мати нічого спільного з Москвою, але водночас не хочуть і переходити в ніким не визнані церковні юрисдикції на кшталт Київського патріархату. Для Вселенського ж патріарха перехід православних в католицтво - додатковий аргумент на користь автокефалії.

До речі, у цій ситуації Ватикан неофіційно виступає на боці Москви. Дається взнаки як менталітет католицької ієрархії, який схильний до централізації, так й те, що відомий своїм антиамериканізмом папа Франциск вбачає в патріархові Кирилу і Володимирі Путіну союзників із боротьби зі світовою "гегемонією" США.

Що каже РПЦ?

Аргументи РПЦ проти автокефалії найчіткіше виклав головний церковний дипломат митрополит Іларіон (Алфеєв). За його словами, її слід надавати тільки тим канонічним структурам, що їх визнали інші церкви. В Україні така церква одна - Українська православна церква (МП) на чолі з митрополитом Онуфрієм (Березовським), котра є автономною частиною Російської православної церкви і жодної автокефалії не просить.

Всі інші церковні структури в Україні, на кшталт УПЦ (КП) або кількох інших невеликих громад, що претендують на статус церкви, світове православ'я досі не визнало. Таким чином, за версією РПЦ, і говорити нема про що.

Такі критики Москви, як архімандрит Кирило (Говорун), клірик канонічної Української православної церкви (МП), який зараз викладає в США, нагадують: за останні 200 років більшість автокефалій отримували ті структури, які перебували в конфлікті з іншими церквами або навіть зі самим Константинополем.

Так було з Елладською (Грецькою) церквою в 19-му столітті, а з Албанською - на початку 20-го. З точки зору Говоруна, хоча Київський патріархат не є канонічною структурою, кількість його парафій та вірян настільки велика, що знехтувати їхніми прагненнями неможливо. Фразу "таку велику країну, як Україну, не можна уявити без помісної церкви" часто можна зустріти серед аргументів прихильників автокефалії.

Чи можна підкупити Константинополь?

В російському інтернеті активно просувається версія про те, що "константинопольців" можна "купити". Мовляв, відбудеться змагання між "грошима Порошенка" і "грошима Путіна". І хоча фінансові питання для незаможної Вселенської патріархії справді важливі, ці чутки свідчать радше про логіку мислення частини російської православної громадськості, ніж про майбутнє української автокефалії.

Для святійшого Варфоломея йдеться про долю Вселенського патріархату і його особисте місце в історії. Припускати, що за таких обставин він візьме гроші Кремля і вкаже на двері прихильникам української автокефалії, можуть тільки циніки. До того ж, таку оборудку неможливо буде зберегти в таємниці. Її викриття стало б катастрофою для Константинопольського патріархату і особисто для Варфоломія. Упевнений, це розуміють і в робочій резиденції патріарха Кирила в Чистому провулку в Москві.

Деякі спостерігачі, як-от публіцист, видавець і критик політики РПЦ Сергій Чапнін, вважають: предстоятель російської церкви має шанс домовитися з патріархом Варфоломієм про спільне надання автокефалії Україні. Проте для цього Кирилу доведеться, по суті, повністю відмовитися від своєї теперішньої позиції: а саме тези про те, що розрив Києва з Москвою - це вівісекція єдиного організму. Мені складно уявити, що патріарх зважиться на таке публічне приниження.

Українські реалії як фактор стримування

Згоду на автокефалію можуть гальмувати, радше, власне українські чинники. Адже якщо Священний синод в Стамбулі надасть Україні автокефалію на засіданні в жовтні, в Києві доведеться скликати собор, створювати нову церковну структуру, до якої увійдуть усі охочі, та обирати предстоятеля. Що буде вкрай непросто, а надто з огляду на відсутність однозначних кандидатів на цю роль.

Очевидно, що Вселенський патріархат прагне уникнути конфліктних ситуацій, котрі неодмінно виникнуть, якщо теперішні лідери канонічно невизнаних юрисдикцій почнуть з'ясовувати, хто з них гідний стати новим українським патріархом - та ще за ймовірної участі потенційних перебіжчиків з московського патріархату.

Крім того, якщо кліриків і єпископів, які бажають залишити УПЦ (МП), виявиться недостатньо, то автокефалія може просто на десятиліття зафіксувати вже існуючий розкол серед православних. Патріарх Варфоломій підпише томос, тобто указ про українську автокефалію, тільки якщо буде впевнений, що незабаром вплив Московської патріархії на теренах України зійде нанівець і там залишиться одна православна юрисдикція, всім зобов'язана Константинополю. Патріарх Кирило переконуватиме його, що такого не станеться і що автокефалія спричинить нові конфлікти. Натомість представники президента Порошенка, невизнаного Київського патріархату і частина тих, хто готовий вийти з УПЦ (МП), навпаки стверджують, що все готово до безконфліктного вирішення питання.

Що вирішить патріарх Варфоломій? І коли? Адже на 17-му столітті існування Вселенського патріархату час та історія течуть в Фенерe дещо інакше, ніж у президентів, єпископів і простих вірян.

Автор: Костянтин Еггерт - російський журналіст, ведучий програм телеканалу "Дождь".

Цей коментар є особистою думкою автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.