Закарпатська жінка – це феномен.

Як їй вдається так органічно поєднувати найжорсткіший прагматизм і найніжнішу романтику – то загадка з загадок.

Її зразу кілька: одна для себе, інша для людей, третя для тебе, четверта для дітей, п’ята взагалі не знати для кого. Дуже нагадує закарпатську погоду, де теж сонечко несподівано змінюється сльотою, дощ висихає на очах, спекотне пекло умить стирається бурею – і все це без жодних переходів, немов із рукава фокусника.

Для себе вона якась несамовита. Чітко знає, чого хоче (щоб нам там не здавалося), проте ніколи нікому в тому не признається. Здатна іти до того по головах. Вона вірить в існування кохання. Принаймні, робить вигляд, ніби вірить, причому цілком переконливо. Правда розуміє під тим щось зовсім інше, ніж чоловіки. Закарпатка вибудовує сценарій свого життя ледве не з власних пелюшок. Потім шалено імпровізує, вишиває по ньому такі варіації, що жодному чоловікові і не снилося (стільки не випити), проте кінець-кінцем виявляється, що реалізувалася саме ота її дитяча мрія. Є таке закарпатське правило: коли виникає проблема, беремо ящик коньяку, далі імпровізуємо. Його придумала явно наша землячка. Правда, коньяком для неї може бути все що завгодно. Головне, щоб ящик, а в ньому все впорядковано по горизонталі і вертикалі. Вона дуже любить порядок навколо себе, особливо, коли всередині неї – ніякого порядку.

А от для людей вона цілковито інша – найчастіше в стилі “я у мами дурочка”. Ага, нещасний той, хто у це повірить. Емоції їй дано, аби їх приховувати. Те, що вона демонструє – це з точністю до навпаки із тим, що у неї відбувається всередині. Втім слова “ з точністю” – не точні. Там може бути усе, що завгодно. Вона любить різноманітну техніку аж ніяк не менше, ніж чоловіки, навіть якщо не показує того. Техніку найрізноманітнішу: побутову, електронну, транспортну. Тому фраза “поговоримо про наше жіноче, про бензин” зовсім не така далека від істини, як може здатися. Припускаю, що у фірмах, де конструюють все нові і нові гаджети, сидять фахівці з жіночої психології (якщо такі взагалі існують) і фонтанують ідеями, котрі зразу втілюють метал. Бо пояснити усе різноманіття отого, що телефонує, фотографує, співає і так далі, усю його безбережність, що пре на нас вже стільки років, мов худоба з яйця-райця, пояснити усе це якимись реальними потребами людства – неможливо. Тільки жіночою допитливістю, її сверблячкою дізнатися, а що, якщо ще отак-от?!

Для тебе вона цілковита суперечність, єдність і боротьба протилежностей, тобто джерело розвитку. Ніколи не сідаю грати з шулерами, бо з ними програєш уже в той момент, коли приймаєш таке рішення. З жінками доводиться сідати. І не тільки. З ними доводиться сміятися. Жінка має специфічний гумор. Його не можливо зрозуміти, з нього треба просто сміятися, навіть якщо не смішно, і тоді все о’кей – тебе визнають сповна розуму. Але не більше. Ти ніколи не дізнаєшся, що вона думає про тебе насправді. І чи думає про тебе взагалі. Хоча, може, це і на краще.

Для дітей вона намагається стрибнути вище власної голови. Якщо немає поруч підхожої дитини, треба хоча би песика, котика, хом’ячка. На самий край – квітку. Тому вони так люблять букети. Чи роблять вигляд, що люблять. У кожній жінці до сивого волосся сидить маленька дівчинка. Тому їй так треба поруч щось таке, ще більш дитяче, щоб то компенсувати. Робить це натхненно, із справжнім самозреченням.

Для когось вона ідеал (ти сам для того надто цинічний). Вона вміє миттєво перетворювати пекло на рай і навпаки. І так по кілька разів на день. Чистилище – це для неї. У неї тільки крайнощі. Тому у прагненні до ідеалу вона постійно нехтує просто хорошим. Вона не сприймає стабільності, хоча позірно прагне до неї. Та коли надто добре, це вже недобре. Тому їй постійно потрібне свіже повітря навколо носу. І той ніс у неї всюди.

Без неї було би простіше. І набагато. Зате нудніше. Навіть абсурдніше. Якщо хочеш жити довго і плідно – треба без неї. Коли ж хочеш швидко і непередбачено, то тільки з нею. Кажуть, що жити треба так, аби Богові було цікаво за нами спостерігати. Для того Він і створив жінку – цей генератор несподіванок, рулетку чоловічої долі. Жінку не треба розуміти, її треба любити. Усіх, хто її не любить (хоча би символічно), вона просто не сприймає. Дивиться наскрізь, немов через порожнє місце. Жінка ближча до природи, ніж чоловік. Тому їм так і кортить у гори, що вони ще не злізли з дерева. Звідти їм видно набагато далі, ніж нам. Вони навіть бачать якесь там щастя, про яке ми тільки мріємо. Тому їх так кохаємо.