Чому діти б’ються в школі? - коментар фахівця .

Бійки в школі набувають щодалі більшого резонансу та розголосу.

Не секрет, що діти в школі бились завжди, але останні події з бійкою школярок на Закарпатті змушують задуматись. Тому про можливі причини конфліктів у школі «Голос Карпат» розпитав психолога Наталю Боднар.

Діти – це дзеркальне відображення, передусім родини, суспільства. Агресія дитини іде, як правило, з сім’ї. І якщо виникають такі ситуації, тож батькам передусім слід проаналізувати свою поведінку. Модель поведінки формується в дитинстві. Чи буде дитина у школі конфліктувати, можна визначити, поспостерігавши за нею в родині, адже саме тут формується модель поведінки сина чи доньки.

Причини конфліктів

Діти бачать як батьки вирішують свої конфлікти, переймають цю модель поведінки. Так, якщо в родині негаразди вирішують шляхом розмов і компромісів, то у школі, в разі конфлікту, дитина намагатиметься чинити так само.

У житті дитини нічого не буває без причини. Можливо, вона невидима, але вона неодмінно є. Нерідко хлопчики, особливо одинаки, зчиняють бійки, щоб привернути до себе увагу. Вдома вони у центрі уваги, всі члени сім’ї крутяться навколо них. А в школі, коли у вчителя 25-35 дітей, він свою увагу розподіляє між усіма. Тож вони через бійку змушують звертати увагу на себе.

Інколи бійки можуть бути протестом дитини проти чогось: їй не зовсім комфортно в класі або виникло непорозуміння з вчителем.

Конфлікт у дитячому колективі може свідчити й про намагання дитини самоствердитися, може бути ознакою невпевненості у собі, тож через бійку дитина самостверджується у колективі, піднімає свою самооцінку за рахунок іншого.
Є ще одна причина, суто біологічна, яка закладена у наших генах, – довести через бійку, хто сильніший.

Тож, якщо виник конфлікт, не варто відразу ділити дітей на винних і скривджених. Перед тим, як карати забіяку, слід зрозуміти, що штовхнуло його саме на такий крок, й усунути причини, які змушують його так чинити.

Але є випадки, коли дитина лише захищає себе, а не розпочинає бійку.

«На мою думку, дитина повинна змалку вчитися відстоювати себе і свою територію (це може бути ліжечко в дитсадку, парта у школі, робоче місце, сім’я тощо). Це не дуже педагогічно, але інколи треба дати здачу. Боротьба за місце під сонцем починається вже у дитячому віці. Однак батьки повинні вчити дітей вирішувати конфлікти, суперечки мирно. І лише в крайньому разі, коли всі інші аргументи вичерпано, застосувати силу. Хлопчик повинен уміти постояти за себе. Але навчаючи його захищатися, батьки повинні вкласти в його голову основну думку − ніколи не розпочинати бійку першому. Ляпас, удар кулаком – це крайній варіант, коли вже іншого виходу нема», - сказала психолог.

Проте, насилля в школі є не лише не фізичне, але і моральне. Однокласники обирають собі одну жертву у класі і починають глузувати з неї. Вчителям і батькам складно реагувати на такі дії, оскільки фізичних однак нема. Саме тому між батьками і дітьми мають бути довірливі стосунки. Якщо син чи донька поділяться своєю проблемою з мамою чи татом, то вони повинні допомогти їй зрозуміти ситуацію і знайти з неї вихід. Однак, якщо ідеться не про фізичні ушкодження, то їм краще не втручатися.

Потрібно зрозуміти чого прагнуть кривдники? Вони хочуть довести жертву до сліз, щоб вона ходила принижена або накинулася на них з кулаками? Коли жертва заплаче чи почне відбиватися, вони перестануть її дражнити? Ні, радше навпаки, у своїх знущаннях можуть піти ще далі. У такому разі у дитини треба піднімати рівень самоповаги й упевненості в собі.

Дитина повинна змінити свою поведінку, дати зрозуміти кривдникам, що їхні насмішки на неї не впливають, показати неочікувану реакцію. Від неї чекають сліз − а вона ходить усміхненою, кидають у її бік образи − а вона їм у відповідь: «Добре. А що ще?». Така неочікувана реакція збиває з пантелику, відбиває інтерес робити капості, бо нема очікуваного результату.

Втручання батьків

Буває, що діти посварилися, а вже за якийсь час знову готові товаришувати. Якщо втрутяться батьки, дружби вже не буде.

Батькам слід усвідомити, що через конфлікт, бійку дитина отримує свій життєвий досвід, як виходити з конфліктної ситуації, який може пригодитися в майбутньому. По-друге, втручання батьків може лише ускладнити життя дитині. Учні відстороняться від неї, вона може бути ізольованою в дитячому колективі. І кривдники можуть затаїтися, вдавати, що все зрозуміли, навіть пробачення попросити, а насправді знайдуть спосіб, як тій дитині помститися.

Та якщо виникає ситуація, коли учасникам конфлікту чи комусь одному погрожують фізичними травмами чи дитина стала об’єктом постійних знущань, тоді батьки зобов’язані втрутитися і зупинити сварку. Але втрутитися потрібно мудро. Не можна відразу ділити дітей на «винних» і «скривджених», переходити на особистості, мовляв, його тато такий-то, то й син такий. Батьки повинні дати дітям зрозуміти, що у сварці чи конфлікті винні всі учасники. І показати їм, як ситуацію, через яку виник конфлікт, можна було залагодити іншим шляхом – через розмову, компроміс.

Підлітки та агресія

Агресія і жорстокість справді характерні для дітей, особливо для підлітків.

«Це їхня особливість, і нічого ми з цим зробити не можемо. Ми живемо у суспільстві, де, на жаль, з насильством стикаємося доволі часто. Сцени насильства постійно бачимо на екранах телевізорів, в інтернеті, його демонструють дорослі у повсякденному житті», - сказала психолог.

Це закарбовується у підсвідомості дітей, у яких ще остаточно не сформоване критичне мислення і моделі поведінки. Тому те, що вона бачить, ті приклади, які показують дорослі, вона сприймає як нормальну поведінку.

Дуже важливо дати вихід дитячій агресії в інший спосіб, скажімо, через спорт, танці, рухливі ігри. Це може бути і футбол, волейбол, баскетбол, гімнастика. Чудово підійде плавання, вода забирає всю негативну енергію. Варто уникати секцій, де цю агресію можна розвинути – бокс, кікбоксинг.