1. Новини Закарпаття
  2. >

Омельченко: ліквідацію Путіна буде визнано законною, за аналогією з убивством Усами бен Ладена

15.12.2017 Аналітика

Колишній народний депутат і член ПАРЄ, герой України, генерал-лейтенант СБУ Григорій Омельченко розповів про власне розслідування авіакатастрофи, що сталася у російському Смоленську.

Авіакатастрофа призвела до загибелі вищого політичного керівництва Польщі, про роль президента Росії Володимира Путіна у Смоленській трагедії, про організацію та реалізацію операції зі знищення літака, вплив Росії на перебіг слідства і причини її небажання повернути полякам уламки літака Ту-154М, пише Гордон.

Григорій Омельченко понад сім років він розслідує катастрофу літака Ту-154М під Смоленськом, у якій загинуло вище політичне керівництво Польщі, зокрема президент країни Лех Качинський. Як розповів Омельченко, до цього його підштовхнули польські та прибалтійські колеги з ПАРЄ, які попросили провести незалежне приватне розслідування. Окрім того, були й особисті мотиви – на розбитому літаку перебували близькі знайомі політика.

Розслідування Омельченка ґрунтується на інформації з відкритих джерел (вітчизняних і зарубіжних ЗМІ, інтернету), на висновках доповідей технічних держкомісій Росії і Польщі зі встановлення причин авіакатастрофи. Також він особисто спілкувався з експертами військової та цивільної авіації, зібрав великий обсяг конфіденційної інформації, а "для її вивчення можливостей достатньо", наголосив співрозмовник. Більшу частину відомостейОмельченко виклав у книзі "Літак президента", яка вийшла у світ у 2012 році. Але на цьому його робота не завершилася. Багато фактів тоді він не захотів розкривати, щоб не зашкодити слідству. Тільки після зміни влади в Польщі він передав свої напрацювання Варшаві.

Омельченко розповів, які факти виявив останніми роками, якими матеріалами володіє слідство завдяки роботі західних дослідників і спецслужб, а також про те, чому Росія не видасть уламків літака польській стороні і наполягатиме на своїй версії катастрофи.

– Не так давно Польща звернулася до ООН і Міжнародного кримінального суду в надії, що ті допоможуть добитися видання уламків розбитого літака. Як думаєте, залучення міжнародних інституцій такого високого рівня допоможе?

– Росія чудово розуміє, що всі сліди злочину знищити неможливо, тому не збирається і не поверне уламків полякам. Їх зберігають просто неба й усі ці сім років їх методично руйнують сніг, дощ, мороз, спека. Польща вже ноту протесту подавала уряду РФ. Не допомогло. Це вже й не так важливо. Міжнародні експерти та військові фахівці довели, що літак було підірвано перед посадкою.

Допомогти може (не тільки Польщі, але й Україні та іншим країнам світу, проти яких РФ вчинила злочини) лише повна ізоляція режиму російського президента Володимира Путіна. Треба спочатку посилити фінансові санкції, заарештувати рахунки і нерухомість людей із найближчого оточення Путіна за кордоном, політичного і військового керівництва, оголосити в міжнародний розшук і заарештувати. Виключити РФ з усіх міжнародних організацій, зокрема ООН. Припинити будь-яке загравання з Путіним, аж до розриву дипломатичних відносин із країною. Після вжиття таких заходів у Росії режиму швидко позбудуться, а майбутні керівники країни самі доставлять Путіна і його спільників, які скоїли військові злочини, до Гаазького трибуналу.

Створений Путіним режим має бути засуджено світовою спільнотою, а самого диктатора – ліквідовано, якщо не припинить війни в Україні та Сирії, не звільнить окупованого Криму та частини Донбасу і добровільно не здасться міжнародному правосуддю.

У ситуації, яка склалася у зв'язку з військовою агресією Росії проти України, відповідно до норм міжнародного права і національного законодавства, ліквідацію Путіна буде визнано законною, за аналогією з убивством Усами бен Ладена. Знищення цього міжнародного злочинця, за словами міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова, було виправдано з погляду міжнародного права і права на самооборону. Тоді ж Дмитро Медведєв, будучи президентом Росії, одним із перших привітав президента США Барака Обаму і розділив із ним радість щодо ліквідації "терориста номер один".

Упевнений, Медведєв і Путін розділять спільну радість, коли удвох сидітимуть у міжнародній в'язниці, в одній камері, а не коли їх повісять, як Саддама Хусейна, або розтерзають і вб'ють, як Муаммара Каддафі.

– Ви вірите, що одного разу справу передадуть до суду і винних буде покарано? Стільки років минуло, а розслідування не завершено.

– Віра і надія – прекрасні духовні почуття, без яких жити важко, але вони – не знання! Історія неодноразово підтверджувала, що військових злочинців рано чи пізно судять. Підтвердженням цього є засудження Міжнародним трибуналом 161 військового злочинця колишньої Югославії.

Хочу наголосити, що якщо хтось думає, що розслідування таких справ, як катастрофа польського літака або малайзійського Boeing, можна завершити за декілька місяців, то це не професіонал.

Одразу після катастрофи я зрозумів, хоч і не мав достатніх доказів, що за вказівкою прем'єр-міністра Росії Путіна було розроблено багатоетапну спецоперацію для недопущення візиту Леха Качинського до Катині.

– І чому ж у Кремлі так не хотіли пускати польську делегацію?

– Тут сплелися історія, ідеологія і просто патологічна ненависть Путіна до Качинського, який з усіх лідерів ЄС був принциповим критиком російської зовнішньої політики. Особливо після війни у Грузії, яку польський президент жорстко засудив, назвавши Росію державою-агресором, а Путіна – загрозою світу.

Путін не міг пробачити Качинському візит до Грузії 12 серпня 2008 року разом із президентами України, Латвії, Литви, Естонії та виступ на мітингу у Тбілісі. Цей візит, по суті, зупинив повну окупацію Грузії російськими військами і запобіг арешту президента Михайла Саакашвілі, якому особисто погрожував Путін. До того ж, Качинський обрав зовнішній політичний курс на тісну співпрацю зі США та ЄС і ухвалив рішення про розміщення в Польщі американської системи протиповітряної оборони.

Коротко нагадаю один історичний факт: у квітні 1943 року німці влаштували під Смоленськом, біля села Катинь, розкопки поховання розстріляних енкаведистами полонених польських офіцерів і привезли на транспортному літаку польську делегацію на цей самий аеродром. Автобусами відвезли поляків, представників Червоного Хреста і священиків до місця страти. Делегація провела молебень, зробила фото, узяла деякі речі розстріляних офіцерів, вирушила автобусом на аеродром і тим самим літаком повернулася до Варшави.

Лех Качинський вирішив повторити цей маршрут 70 років потому. У Катині він збирався заявити, що розстріл військовополонених є геноцидом поляків, і вимагати від Росії як правонаступниці СРСР попросити вибачення у польського народу та юридично виправдати розстріляних як безневинно убієнних. Про це Качинський заявив в обличчя Путіну ще у вересні 2009 року в Польщі у присутності кількох десятків керівників Європи та інших країн світу.

Це викликало у Путіна таке роздратування і ненависть до Качинського, ви навіть собі не уявляєте! Допустити приниження повторно, та ще на "исконно русской земле", у Смоленську, Путін не міг. Російська сторона відмовила полякам у їхньому сценарії відвідування Катині. Представники Качинського заявили, що якщо їм не дозволять повторити маршрут, буде міжнародний скандал. І Кремль змушений був поступитися, але зробив це цинічно – дав дозвіл на виліт менш ніж за добу до візиту. Сьогодні вже відомо, що літак був заздалегідь приречений на загибель.

– У 2012 році вийшла ваша книга "Літак для президента". Опублікована там інформація – це повний звіт про розслідування?

– Я тоді опублікував не всі матеріали. Прибрав одну главу. Змушений був зробити це тому, що прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск повністю "ліг" під Путіна і монополію на розслідування справи віддав російській стороні, яка відразу ж поклала всю провину за авіакатастрофу на польський екіпаж і погану погоду. Я побоювався, що передчасне розголошення цієї інформації може призвести до знищення отриманих мною доказів.

Тільки коли влада в Польщі змінилася і створила нову слідчу групу у генпрокуратурі і комісію в міністерстві оборони, я надіслав їм установлені мною фактичні дані і почав публікувати матеріали свого розслідування. А до цього проводити об'єктивне слідство було неможливо і не мало сенсу. Воно було під повним контролем спецслужб Росії через їхню тотальну агентуру в Польщі.

Наведу приклад: улітку 2010 року в одній із західноєвропейських країн співробітники військової розвідки Польщі отримали від колег США (за їхньою ініціативою) фотозйомку із супутника, де зафіксовано момент підриву польського Ту-154М. Польські розвідники відразу зрозуміли, яка це удача! Окрилені успіхом, повернулися до Варшави і доповіли про результати зустрічі. Керівник Служби зовнішньої безпеки Польщі (аналог СБУ) Кшиштоф Бондарик письмово доповів Туску про одержані фотознімки. Туск дав команду заховати все у "довгу шухляду" і відмовився від допомоги США. Американці, дізнавшись про це, заявили, що поведінка польського уряду є зрадою інтересів Польщі і союзників по НАТО.

Ще приклад: того самого літа до посольства Польщі у Москві прийшов офіцер спецслужби Росії, який попросив надати йому і його сім'ї політичний притулок у Західній Європі в обмін на відомості про те, як було сплановано теракт, розроблено і проведено операцію зі знищення польського літака. Загальновідомо, що в кожному посольстві "під дахом" дипломата працюють розвідники. Діставши таку інформацію, польські дипломати-розвідники відразу ж доповіли про це своєму керівництву, скерувавши письмове повідомлення і заяву громадянина РФ, котрий звернувся до них. Керівники розвідки доповіли Туску, а він зі свого боку дав команду надіслати всі матеріали і відомості про цю людину до ФСБ Росії.

Цю інформацію документально підтвердив 11 травня 2016 року на закритому засіданні польського Сейму міністр – координатор спецслужб Польщі Маріуш Камінський. Яка доля цього громадянина Росії – невідомо. Найімовірніше, його під виглядом нещасного випадку знищено агентами ФСБ.

Уже після виходу книги я встановив, які спецгрупи ФСБ і ГРУ Росії брали участь у знищенні літака, як задіяли осіб, які займаються чорною магією (у міноборони РФ є засекречений НДІ, який займається військовою астрологією і який склав натальну астрологічну карту на братів Качинських, екіпаж літака і навіть на сам літак), дізнався про долю осіб, які виконали спецоперацію зі знищення польської делегації. Їхня доля – трагічна. Наприклад, диверсійні групи під командуванням заступника начальника Головного управління Генштабу ЗС Росії (у минулому ГРУ), генерал-майора Юрія Іванова після виконання операції було "зачищено".

– Коли ви вимовляєте слово "зачищено", це означає вбито?

– Я відповів вам їхньою мовою. "Зачистили", тобто ліквідували. Точно так само, як у липні 2014 року "зачистили" військовий екіпаж "Бука", який збив малайзійський Boeing.

Група зачистки ФСБ спочатку пристрелила всіх тих, хто вижив у авіакатастрофі під Смоленськом. Як це відбувалося – знято на відео мобільного телефону, яке було викладено в інтернет. За словами американських журналістів, у ЦРУ підтвердили факт убивства поляків, які вижили після катастрофи. Потім ефесбешники ліквідували диверсійні групи Іванова разом із фахівцями, які з використанням сучасних технологій збили з курсу посадки літак і знищили його.

Сам Іванов також прожив недовго. Він, до речі, навчався у Київському вищому військовому командному училищі імені Фрунзе, на факультеті військової розвідки. Закінчив його у 1980 році. У мене навіть збереглося його фото випускника училища. Я з ним особисто познайомився під час роботи слідчим у 1977 році.

За півроку після Смоленської катастрофи тіло Іванова виявили рибалки біля берегів Туреччини. Офіційна версія: військовий розвідник потонув, не розрахувавши власних сил, під час відпочинку в Сирії, на курорті Латакія, у літній резиденції президента Сирії Башара Асада, розташованій за 90 км від місця виявлення трупа.

Колеги Іванова провели власне розслідування і з'ясували, що генерала ліквідували специ таємного підрозділу ФСБ. За моїми даними, це сталося після того, як Іванов напідпитку проговорився колегам зі спецслужб Росії та Сирії, що він, "як Іван Сусанін, завів поляків у ліс під Смоленськом і пустив "Нікою" пся крев Качинському і ляхам". І похвалився, що отримав за це на День Перемоги орден із рук Путіна. Учасники застілля не одразу зрозуміли, що за "баба така". Іванов пояснив, що його "спецура" використовувала високочастотну електромагнітну гармату, названу на честь богині перемоги, а також створила штучний туман на аеродромі за допомогою аерозольних агрегатів, які є на озброєнні.

– Послухайте, підготовка спецпризначенців – дуже дороге задоволення. Невже після кожної операції будуть знищувати стільки спеців?

– Не будьте наївними, зніміть "рожеві окуляри". Це звичайна практика в роботі будь-яких спецслужб. Особливо таку брудну роботу використовували в радянські часи. Згадайте фразу Жукова: "Солдатів не жаліти – баби ще народять". Це закон існування самої системи, який охороняє тоталітарний режим та його диктатора, у нашому випадку – Путіна.

Під час розслідування обставин знищення польського і малайзійського літаків я встановив, що приблизно 30 генералів і полковників, причетних до різних злочинних спецоперацій у Чечні, Грузії, Україні та низці інших країн, наказ на проведення яких віддавав Путін, загинули за загадкових обставин. Хтось застрелився, хтось "випадково" загинув від кулі на полюванні, хтось вистрибнув із вікна або потрапив під потяг, хтось загинув у ДТП, а про померлих від інфаркту або інсульту годі й говорити. Усі вони були свідками злочинів, замовлених або організованих Путіним.

Тільки один приклад. Полковник Служби внутрішньої розвідки Росії Сергій Третьяков. Він керував спецопераціями російської розвідки у США з 1995-го до 2000 року і попросив політичного притулку в американців. Він прямо звинуватив Путіна у знищенні польського літака під Смоленськом. За два місяці після цього 53-річний Третьяков, який раніше не скаржився на здоров'я, раптово помер у дворі свого будинку. Причина смерті відома ФБР. Але її, як і інформацію, якою він володів, спецслужбами США засекречено.

Закон будь-якої мафії (кримінальної, політичної, фінансової): найкращий свідок – мертвий свідок. ФСБ Росії – правонаступниця КДБ СРСР. Вона зберегла у своїй диявольській діяльності дух своїх прабатьків: ВНК, ОДПУ, НКВС, КДБ, застосовуючи найсучасніші методи знищення неугодних Путіну осіб.

– В одній з останніх заяв польської слідчої комісії йдеться про вибух на борту: "Різкий стрибок температури складно пояснити якимись іншими причинами, окрім вибуху, особливо коли почалася низка збоїв, зареєстрованих на бортових приладах. Їх зареєстрували в момент, коли зафіксовано останній сигнал системи TAWS". Спробуємо з'ясувати, про що тут ідеться?

– Ця заява також підтвердила мої попередні висновки, які я надав Польщі ще у червні 2016 року. На мою думку, першого удару по літаку було завдано високочастотною електромагнітною гарматою "Ніка". Це якраз те, що самописці зафіксували. Простими словами, гармата вивела з ладу електроніку, розплавивши її, як сир у мікрохвильовій печі. Потім, за кілька секунд, літак підірвали термобаричним зарядом. І такого висновку дійшов не тільки я, але й інші експерти.

Я звернув увагу на те, що майже всі тіла пасажирів літака були обвуглені і без одягу. Це могло статися за величезної сили вибухової хвилі. Її міг створити термобаричний заряд. Такий розриває навіть легко броньовану військову техніку. Під час вибуху створюється температура приблизно тисяча градусів, що й обвуглила тіла. Експерти встановили, що пожежі як такої на літаку не було, він не горів. Були лише окремі осередки загоряння, які легко та швидко погасили.

На озброєнні російської армії є ракетно-піхотні вогнемети "Шмель" різної модифікації, зокрема і з термобаричним зарядом. Я зміг знайти інструкцію щодо застосування цієї зброї. Ви зараз бачите, але публікувати не можна.

Паливно-повітряна суміш термобаричного заряду проникла у крила літака через випущені закрилки і в місця, де розміщено шасі, які в цей момент вже було випущено. Підрив аерозольної суміші знищив усе живе, а літак розірвало на шматки через перепад тиску.

Якщо переглянути фото та відеозйомки відразу після катастрофи, то чітко видно, якими великими були уламки літака. Тепер порівняйте зі знімком російського МНС. Ця картинка красномовно підтверджує, що великі уламки літака було спеціально знищено.

У мене є оперативне відео (передане мною польській стороні), де зафіксовано, як співробітники російського МНС розбивають ломами уцілілі ілюмінатори, а ковшем екскаватора і відбійними молотками – великі уламки фюзеляжу літака, що категорично заборонено робити. Робили це зумисно: на ілюмінаторах, обшивці, шасі і на електронному обладнанні літака було залишено специфічні сліди від застосування високочастотної електромагнітної гармати і термобаричного заряду.

– Ви стверджуєте, що літак атакували двічі. Коли це сталося?

– Сучасні супутники-шпигуни без особливих зусиль можуть відстежити багато. Я бачив знімки підриву літака і не тільки їх. Знімки та експертизи вже долучено до матеріалів польської кримінальної справи.

Одразу зазначу, що останні 30 хвилин польоту польського літака Путін у реальному часі дивився за перебігом операції у себе в кабінеті на моніторі, як і президент США Барак Обама дивився в режимі онлайн за перебігом операції "Спис Нептуна" зі знищення "терориста номер один" Усами бен Ладена рік потому.

За кілька секунд до підриву літака вирубали його електроніку й електричне живлення – це була атака електромагнітної гармати "Ніка". Потім стався удар термобаричним снарядом, і літак, який був майже біля самої землі, розлетівся на кілька великих шматків і десятки тисяч дрібних уламків.

Спростувати ці мої висновки російська сторона може лише за однієї умови – вона видає Польщі всі уламки літака (зокрема електронне та електричне обладнання, осколки скла кабіни й ілюмінаторів) для проведення неупередженої міжнародної експертизи. У тому, що незалежна експертиза підтвердить мої висновки та аналогічні висновки інших експертів, я не сумніваюся.

– Чому ви так упевнені?

– У спеціальній лабораторії університету американського міста Акрон приблизно 40 провідних фахівців США, Великобританії, ФРН, Нідерландів, Іспанії та інших країн світу спільно із фахівцями NASA провели різні експертизи про причини авіакатастрофи польського Ту-154М. Вони дійшли однозначного висновку – руйнування літака почалося ще в повітрі, до зіткнення із землею, що може бути тільки від підриву літака.

Якби літак дійсно впав із висоти, на якій зачепив березу (як стверджують росіяни), він розпався б на чотири–шість великих шматків і багато пасажирів залишилося б живими. У реальності ж від літака залишилося кілька великих уламків і приблизно 60 тисяч дрібних уламків, а їх розміщення на площі периметром 600 на 700 метрів свідчить, за висновком експертів, про вибух.

– За вашими словами, знищення Ту-154М – не просто теракт, а ціла спецоперація. Ви знаєте її деталі?

– Наголошу, що операція була не одноактовою, а передбачала кілька варіантів. Їх виконували різні підрозділи спецслужб Росії, кожному з яких було поставлено своє завдання та послідовність його виконання.

Перший етап операції називався "Непрошений гість" ("Татарин") – за аналогією з відомим прислів'ям. Її завдання – розділити візит до Смоленська Дональда Туска і Леха Качинського, надавши статус офіційного тільки візиту Туска, а Качинського – статус приватного. Цю частину операції Путін успішно виконав за участю Туска, за сприяння президента Медведєва і МЗС Росії.

Мені вдалося встановити, що рішення про розділення візитів Путін і Туск ухвалили ще 1 вересня 2009 року у Гданську. Після заходів із нагоди 70-ї річниці початку Другої світової війни, прогулюючись пірсом набережної, вони таємно домовилися відзначити разом, на урядовому рівні, 70-річчя Катинської трагедії, без участі Качинського.

Російська сторона категорично заперечувала, щоб польська делегація на чолі з Качинським прилетіла на літаку саме на аеродром Смоленськ-Північний, незважаючи на те, що 7 квітня на нього приземлилися Туск і Путін, які спільно провели на урядовому рівні поминальні заходи за сценарієм російської сторони.

Операція, яку проводило ГУ Генерального штабу міноборони Росії, мала кодову назву ІС, що, на думку її організаторів, було триєдністю Росії – історичною, національною і духовною.

Чому ІС? Перший складник – Іван Сусанін, російський національний герой, який узимку 1613 року завів загін "ляхів" у ліс на погибель, за що його порубали шаблями, а самі поляки замерзли в лісі. Другий складник ІС відсилає до окупації і розділу Польщі СРСР і Німеччиною у вересні 1939 року згідно з таємним договором між Гітлером і Йосипом Сталіним, а також розстрілу за його наказом 21 857 польських військовополонених навесні 1940 року. Третій складник – на честь Сталіна в роки Другої світової війни так назвали найнебезпечніший і найважчий танк.

Другий етап операції – не допустити приземлення літака у Смоленську. Слід одразу зазначити, якби військові диспетчери (керівники групи польотів) навмисне не ввели в оману екіпаж польського літака, то, враховуючи високий професійний рівень підготовки командира, другого пілота, штурмана і бортінженера, яким уже доводилося діяти за схожих погодних умов, вони б успішно посадили літак. Зауважу, що командир літака Аркадіуш Протасюк успішно посадив цей самий літак на цей самий аеродром, коли летів на ньому як другий пілот 7 квітня з делегацією на чолі з Туском.

Аеродром, на який мав приземлитися польський Ту-154М, за своїм статусом військовий. Таким самим був і літак президента Польщі. У військовій авіації діють інші правила безпеки польотів, ніж у цивільній. Якщо коротко: у цивільній авіації рішення про приземлення ухвалює командир літака, а на військових аеродромах і для військових літаків рішення про дозвіл або заборону приземлення ухвалює винятково керівник польотів, а не командир екіпажу!

Коли "раптово" з'явився туман, який був нижче від допустимої норми видимості, установленої для приземлення на аеродромі, керівник польотів і керівник зони приземлення знали, що, згідно з інструкцією гарантування безпеки польотів на аеродромі Смоленськ-Північний і федеральними правилами РФ про безпеку польотів, садити літак заборонено. Слід було негайно закрити аеродром, заборонити командиру польського літака заходити на приземлення і спрямувати його на аеродром у Внуково, який було визначено Москвою як запасний. Так учинили з російським військовим транспортним літаком, який віз транспорт для польської делегації. Але не у випадку з Ту-154М.

Керівник польотів доповів у Москву про неможливість посадити літак через погодні умови. Але звідти дали команду завести літак на приземлення. Керівник польотів, будучи військовим, підкорився злочинному наказу вищого начальника, знаючи, що ніхто не має права втручатися у службову діяльність під час ухвалення рішень. Він зобов'язаний був виконувати приписи федеральних правил та інструкцію аеродрому, що регламентують безпеку польотів, а не наказ із Москви.

Військові посадові особи – керівник польотів полковник Микола Краснокутський, керівник польотів підполковник Павло Плюснін, керівник зони приземлення майор Віктор Риженко, їхній вищий начальник генерал Василь Сухарєв та посадова особа з Москви, генерал Володимир Бенедиктов (який віддав наказ-рекомендацію завести Ту-154М на приземлення) – відповідали за безпеку польоту польського президентського літака у повітряному просторі Росії і його безпеку під час приземлення на аеродромі Смоленськ-Північний. Порушивши вказані федеральні правила та інструкції, вони скоїли військовий посадовий злочин.

Польська сторона вже подала клопотання про притягнення їх до кримінальної відповідальності. Слідчий комітет РФ відмовився виконувати цю вимогу.

Навіть більше, екіпаж літака навмисно ввели в оману, що він точно заходить на приземлення (диспетчери повторювали: "На курсі, на глісаді"). Насправді літак заводили на приземлення під кутом "пікірування" – більше ніж на 150 метрів лівіше від смуги і приблизно за 500 метрів від її краю. Цю відстань підтвердила московська технічна комісія. Якби керівники польотів завели літак на смугу приземлення, то Ту-154М приземлився б нормально навіть майже наосліп.

Технічні фахівці, які описували стан приладів літака, зафіксували цікавий факт: показники висотоміра на екрані командира літака і штурмана відрізнялися більш ніж на 50 метрів. Це смертельно для літака за поганої видимості. І жоден із членів екіпажу не міг би перемкнути висотомір, не встаючи з крісла.

– І як таку розбіжність параметрів пояснюють із технічного погляду?

– Експерти переконані, що за допомогою сучасних технологій в електронних системах літака і на вежі аеродрому було вчинено маніпуляції. Грубо кажучи, "очкарик" (хакер), зламав систему захисту, одночасно проникнув у комп'ютери польського літака і керівників польоту на вежі аеродрому, зробив корекцію параметрів курсу і кута приземлення літака, збільшивши кут глісади, що і без підриву літака призвело б до катастрофи. Помітити цю підміну на моніторі комп'ютера було практично неможливо.

– Абсолютно очевидно, що росіяни не могли провернути усе це без участі польської сторони...

– Звісно, зрадники є завжди. Міністр оборони Антоній Мацеревич подав у генеральну прокуратуру Польщі офіційну заяву про притягнення колишнього прем'єр-міністра Дональда Туска до відповідальності за вчинення "дипломатичної зради", яка завдала шкоди інтересам держави. Йому загрожує до 10 років позбавлення волі.

Польська прокуратура висунула обвинувачення керівнику і двом посадовим особам канцелярії уряду Польщі, який очолював Туск, а також двом співробітникам посольства Польщі у Москві. Генеральному прокурору Польщі подано матеріали, у яких ідеться про "тісну співпрацю" польських і російських спецслужб, щоб розслідування вели в потрібному для Росії напрямі, про те, як ФСБ контролювала через свою агентуру в Польщі розслідування справи, яку вели колишні польські військові прокурори. Проти них уже порушено справу.

Серед офіцерів збройних сил Польщі виявили трьох агентів спецслужб РФ. Їх уже засуджено. Є інформація, що генерал Іванов координував процес операції зі знищення літака Качинського з одним зі старших офіцерів військової розвідки Польщі, якого свого часу завербувало ГРУ Росії. Польська контррозвідка перевіряє ці відомості.

Ще багато запитань залишається без відповіді. Польські слідчі зараз установлюють:

чи живі члени екіпажу і командир російського військового літака Іл-76, який віз транспорт для польської делегації, але не приземлився через туман;чи живі охоронці, які були на борту літака і мали гарантувати безпеку польської делегації;чи живий російський військовий штурман, який добре знав аеродром Смоленськ-Північний і мав вилетіти разом із Качинським 10 квітня, але перед самим вильотом його відсторонили від польоту;хто з посадових осіб міноборони Польщі в останній момент наказав зняти з рейсу російського штурмана.

Цих осіб мають допитати щодо всіх обставин справи.

Зараз, слухаючи офіційні заяви польської сторони, радію за колег і відчуваю, що не втратив свого професіоналізму. Вони підтверджують мої попередні висновки і достовірність зібраних даних. Польські слідчі встановили, що велику частину медичної документації загиблих було сфальсифіковано, росіяни підмінили деякі тіла. Я стверджував, що не могло бути "залізної" берези, яку нібито зачепив крилом літак і від удару об землю розвалився. Одразу було зрозуміло, що літак не долетів до берези. Уламки літака почали падати за 40 метрів до місця аварії. Пізніше і це було підтверджено експертами.

Моє розслідування – неофіційне, його висновки – не остаточні і не обов'язкові для слідства і суду. Але воно проливає світло на багато обставин і дає підставу зробити висновок, що катастрофа польського президентського літака була терористичним актом, організованим Путіним. Остаточні висновки має зробити Міжнародний трибунал у Гаазі, перед яким повинні постати в ролі обвинувачених Путін, Медведєв, Туск і керівники спецслужб Росії.

Цей матеріал також доступний на таких мовах:Російська

Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Стрічка
Система Orphus