Опубліковано повний текст резолюції ПАРЄ щодо скандального закону про освіту в Україні / ДОКУМЕНТ.

Нове законодавство, схоже, не забезпечує належного балансу між офіційною мовою та мовами національних меншин, йдеться у тексті резолюції.

У Парламентській асамблеї Ради Європи ухвалили резолюцію з рекомендаціями Україні щодо закону про освіту в частині мов національних меншин.

Перед голосуванням до проекту резолюції було внесено багато поправок. Пропозиції щодо поправок не були оприлюднені перед голосуванням. Не всі поправки під час дебатів були чітко озвучені.

У резолюції йдеться, що ПАРЄ стурбована новим законом в Україні, тому рекомендується переглянути питання мов меншин в освіті.

УНІАН публікує текст ухваленої резолюції ПАРЄ:

1. Парламентська асамблея занепокоєна статтями, що стосуються освіти мовами меншин у новому "Законі про освіту", ухваленому 5 вересня 2017 року Верховною Радою України та підписаного 27 вересня 2017 року президентом України Петром Порошенком.

2. Різні сусідні країни стверджували, що цей акт порушує права осіб, які належать до національних меншин, й піднімає чутливі правові питання, що також потрапляють під дію правового режиму в Україні. Асамблея висловлює жаль у зв'язку з тим, що не проводилося жодних реальних консультацій з представниками національних меншин в Україні за новою редакцією статті 7 Закону, ухваленого Верховною Радою. Асамблея зазначає, що українська влада представила текст "Закону про освіту" Європейській комісії за демократію через право (Венеціанська комісія), щоб отримати висновок, який має бути представлено до кінця 2017 року; однак Асамблея висловлює невдоволення тим, що цей крок не було вжито до ухвалення "Закону про освіту". Крім того, Асамблеї відомо, що в березні 2017 року Консультативний комітет Рамкової конвенції про захист національних меншин висловив свою думку щодо України (4-й раунд), яка має бути оприлюднена на початку 2018 року, і що доповідь щодо України, представлена Комітетом експертів Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (СЄД № 148) розглядається Комітетом міністрів.

3. Асамблея приймає до уваги серйозну заклопотаність з низки правових питань. Вона вважає, що важливо виконувати зобов'язання, засновані на Європейській конвенції про права людини (СЄД № 5), Рамковій конвенції про захист національних меншин (СЄД № 157, "Рамкова конвенція") та Європейській хартії регіональних мов або мов меншин, а також сприяти відновленню конструктивного діалогу між різними зацікавленими сторонами. У цьому відношенні для Асамблеї [важливо, щоб] зацікавлені сторони повинні дотримуватися трьох взаємопов'язаних принципів на шляху до більш узгоджених домовленостей.

4. Перший полягає в тому, що знання офіційної мови будь-якої держави є чинником соціальної згуртованості та інтеграції, і держави мають право заохочувати вивчення офіційної мови і просити, щоб державна мова була мовою навчання для всіх.

5. Другий принцип полягає в тому, що, як заявив Консультативний комітет Рамкової конвенції:

"Мова є невід'ємним компонентом індивідуальної та колективної ідентичності. Для багатьох осіб, які належать до національних меншин, мова є одним з основних чинників їхньої ідентичності та ідентифікації меншини". Так, коли держави вживають заходів щодо заохочення офіційної мови, вони повинні йти пліч-о-пліч із заходами щодо захисту та просування мов національних меншин. Якщо цього не буде зроблено, результатом буде асиміляція, а не інтеграція.

6. Третій принцип – це принцип недискримінації. Цей принцип можна застосувати не тільки до визнання й ефективного захисту прав осіб, які належать до національних меншин, як це закріплено в Рамковій конвенції, а також конкретних прав, закріплених у Європейській хартії регіональних мов або мов меншин, але й до "здійснення будь-якого права, встановленого законом" у відповідності зі Статтею 1 Протоколу № 12 до Європейської конвенції про права людини (СЄД № 177).

7. Для Асамблеї ці три принципи є важливими елементами більш широкої концепції першорядної важливості, що насправді лежить в основі всієї Рамкової конвенції – концепція «спільного проживання».

8. Виходячи із значених вище принципів та всеохопної концепції "спільного проживання", нове законодавство, схоже, не забезпечує належного балансу між офіційною мовою та мовами національних меншин.

9. Зокрема, новий закон тягне за собою значне скорочення прав, раніше визнаних за "національними меншинами" щодо їхньої мови освіти. Ці національні меншини, які раніше мали право відвідувати одномовні школи і повноцінні навчальні програми рідною мовою, тепер опиняються в ситуації, коли навчання їхньою рідною мовою може бути забезпечено (поряд з освітою українською мовою) тільки до закінчення початкової освіти. Для Асамблеї це не відповідає концепції "спільного проживання".

10. При плануванні впровадження реформи необхідно забезпечити гнучкість, щоб уникнути поспішних змін, що завдають шкоди якості освіти, яка надається учням і студентам, що належать до національних меншин.

11. У цьому відношенні трирічний перехідний період може виявитися закоротким. Тому Асамблея закликає українську владу також проявити гнучкість щодо тривалості процесу й вжити заходів, що відповідають конкретним умовам відповідних громад і ситуації в різних областях.

12. Асамблея усвідомлює, що україномовні меншини в сусідніх країнах не мають права на одномовну освіту рідними мовами й не отримують переваг від домовленостей, спрямованих на заохочення двомовної освіти. Тому Асамблея рекомендує владі сусідніх країн, які закликають до захисту своїх меншин, проявити готовність запропонувати українським громадам, які проживають в їхніх країнах, аналогічні угоди до тих, на яких вони наполягають для своїх меншин.

13. Асамблея рекомендує Україні вивчити передову практику в державах-членах Ради Європи в галузі викладання офіційних мов з використанням спеціальних методів навчання, призначених для шкіл, які використовують регіональні мови або мови меншин як мови освіти.

14. Асамблея приймає рішення відстежувати розвиток подій в Україні щодо захисту та сприяння регіональним мовам та мовам меншин.

15. Асамблея просить українську владу повною мірою виконати майбутні рекомендації й висновки Венеціанської комісії та відповідним чином змінити новий "Закон про освіту".