ДУМКА ЕКСПЕРТА: Чому гідроенергетика немає майбутнього? / ФОТО.

Сьогодні Закарпаття лідирує у швидкості побудови нових ГЕС на гірських річках Карпат.

Час від часу громади «вибухають» протестами проти таких будівництв, однак гідроенергетика підтримується місцевою владою. Висвітленню різних сторін гідроенергетики у нас в країні та у світі покликаний цикл статей, які розпочинає публікувати ГК.

Гідроенергетика vs клімат

Ще років десять тому гідроенергетика у світі позиціонувалась, як невичерпна, дешева та екологічна, й протиставлялась брудній вуглецевій енергетиці, яка завдає помітної шкоди довкіллю, починаючи від вугільних шахт, териконів та забруднення підземних вод, і закінчуючи наслідками викидів в атмосферу оксидів сірки, азоту, вуглецю та іншими газамий аерозолями. Ще тоді гідроенергетика підтримувалась світовими природоохоронними рухами, міжнародними кредитно- фінансовими інститутами та урядами держав. Однак світ стрімко змінюється: завдяки науковцям людство накопичує все більше інформації та знань про негативний вплив гідроенергетики на довкілля. Передовсім на ландшафти, біорізноманіття, клімат та місцеві громади. Вже сьогодні такі впливові міжнародні природоохоронні організації, як RiverInternational,CEEBankwatchта WWF, на підставі цих знань, не вважають гідроенергетику «зеленою» та дружньою до природи.

На цій самій підставі ми вважаємо, що мала гідроенергетика не може претендувати на «зелений» тариф, який зрештою і робить її сьогодні рентабельною в Україні. Без «зеленого» тарифу гідроенергетичний бізнес у Карпатах перестане бути цікавим і привабливим. Отже, він не має майбутнього. Але все по-порядку.

Змій, який сам себе кусає за хвіст

«Гідросфера є частиною кліматичної системи планети, а параметри річкового стоку – важливими характеристиками клімату, як і температура, вологість та швидкість вітру для приземного шару атмосфери», – так починається доповідь науковця Сергія Шапхаєва з Бурятії про впливи ГЕС на клімат планети на міжнародній конференції RiverGathering2017 у Тбілісі, яка відбулась у березні цього року.

«Будівництво підпірних гребель на річках змінює параметри річкового стоку, що у свою чергу впливає на кліматичну мінливість атмосфери та океану. Через систему зворотних зв’язків, ці взаємовпливи лише підсилюються», – таким є основний посил доповідача.

Простіше кажучи, греблі на малих ГЕС є зовсім не безневинними гідротехнічними спорудами. Їхнім завданням є підкорення річки для людських потреб. Зокрема – використання енергії води. Для цього будуються штучні перешкоди – греблі, які повністю змінюють природний стік річки, змінюючи її гідрологічний та гідробіологічний режими. Це призводить до неприродного перерозподілу вологи по усій долині річки: в акумулюючому водосховищі перед греблею її забагато, у руслі після греблі – замало. Скиди води з водосховищ регулюються залежно від потреб генерації електроенергії, тому повністю втрачається природна сезонність у зволоженні екосистем, які знаходяться в долині річки. Наслідком цього є часткове або повне зникнення деяких прирічкових типів оселищ та окремих водних мешканців. Зникає вода у сільських колодязях, які пов’язані з рівнем води у руслі.

Карпати – низькі гори і тут немає великого перепаду висот. Тому підпірні греблі та водоакумулюючі водосховища стають неодмінними атрибутами практично усіх ГЕС,які тут будуються. Тож зміна середньорічного стоку води у гірських річках впливає на мікроклімат усієї долини, бо порушується малий кругообіг води. Це лише підсилює вже наявні зміни метеорологічних умов, пов’язані з глобальними змінами клімату та господарюванням у лісах. Опади стають менш передбачуваними: стають більш частими повені, а також затяжними періоди засухи. Водність поступово, але невпинно падає. Падіння водності у річках та зниження обсягів генерованої електроенергії на ГЕС при нарощуванні потужностей вже є загально світовою тенденцією. Однак, якщо говорити про Закарпаття, то згідно з офіційними даними Головного управління статистики Закарпатської ОДА у 2006 році три існуючі ГЕС загальною потужністю 32 МВт генерували майже у 1,5 рази більше електроенергії, ніж у 2016 році дев’ять ГЕС загальною потужністю 38,39 МВт (рисунок 1).

Фактично вироблена електроенергія на усіх ГЕС Закарпаття у 2016 році (105,3 млн. кВт*год.) становила лише 60 % від очікуваної (177,1 млн. кВт*год.). Води у річках Карпат стає менше. До прикладу, у 2015 році рівень води у р. Дністер впав на 7 м, що поставило під загрозу роботу Дністровських ГЕС. В цей же рік робота малих ГЕС на Закарпатті у зв’язку з маловоддям була припинена на місяці. Чи означає це, що гідроенергетика втрачає свій потенціал? І чи це єдиний неприємний сюрприз гідроенергетики?

ДЕПО метану

Про найбільшу прикру несподіванку гідроенергетики заговорили зовсім недавно. Бразильські вчені першими звернули увагу на те, що водосховища ГЕС продукують 1/3 метану на планеті – одного з найнебезпечніших парникових газів. Ріст метану в атмосфері Землі не припиняється останні 5 тис. років і має саме антропогенні причини. Однією з цих причин, на думку американського вченого палеокліматолога Вільяма Радимена, стало будівництво гребель для відводу води у зрошувальні канали та затоплення низинних земель для вирощування рису. В наступні 20 років, за прогнозами вчених, саме метан буде відігравати домінуючу роль у перегріві планети. Сьогодні при проведенні оцінки впливу на довкілля при будівництві ГЕС питанням викиду вуглекислого газу та метану в атмосферу не приділяється належної уваги. А це неправильний підхід до справи.

Будівництво гребель та фактична сегментація річки на дві різні в екосистемному розумінні частини, дається взнаки. Швидкоплинні річки перед греблею раптом перетворюються на майже стоячі водосховища. Навіть незначне сповільнення течії призводитьдо замулення дна річки у цих місцях. Донні відкладення та процеси гниття у них спричиняють утворення метану.

«Ця проблема стосується не тільки великих ГЕС, водосховища яких сягають сотень кілометрів, – каже Гіманшу Таккар, інженер з Індійського технологічного інституту, модеруючи обговорення цієї тематики на міжнародній конференції RiverGathering2017, – викиди метану мають місце, навіть, на водосховищах малих ГЕС у Швейцарії та Австрії».

Виходить, що гідроенергетика, яка покликана боротись із одним з найбільших викликів на планеті – парниковими газами – насправді сама ж їх і продукує. Несподіваний поворот у цій «зеленій альтернативі»…

Енергія Сонця

Та ще однією незручною правдою про гідроенергетику є той факт, що гідроенергетика насправді працює в парі з вугільною енергетикою. У маловодні роки зростає роль ТЕС, коли води в річках стає більше, то більше електроенергії виробляють ГЕС.

Однак, якщо поглянути на існуючий для планети потенціал різних видів енергії (рисунок 2), то стає зрозуміло, що майбутнє світової енергетики саме за сонцем. Потенціал енергії сонця є величезним та невичерпним. Вже зараз деякі країни Європи, зокрема Німеччина, у піковий період забезпечує себе електроенергією «сонячного походження» на 100 %. Єдиною проблемою на сьогодні є акумуляція сонячної енергії, адже сонце світить не завжди. Та саме ці технології сьогодні розвиваються з великою швидкістю.

«Через 15-20 років вартість акумуляції електроенергії, виробленої на СЕС, знизиться в 10 разів,– каже Ігор Шкрадюк, експерт з питань енергетики та технологій, виступаючи з доповіддю на RiverGathering 2017. – А це означає, що майже кожна будівля буде забезпечена електроенергією власного виробництва на усі 100 %. Електроенергія, вироблена сонячними батареями на даху будинку, буде використовуватись цілодобово завдяки акумуляторам, які матимуть розмір типової газової колонки. За таких умов через 15-20 років місця гідроенергетиці, як і будь-якій іншій, на планеті не буде…»

То чи має майбутнє мала гідроенергетика в Карпатах? Чи варто нищити досі незмінені вільно текучі гірські річки Карпат заради отримання невеликої кількості енергії, яка негативно впливає не лише на природу, але й на клімат регіону? Чи не лежатимуть новозбудовані ГЕСи в тілі річок грудами мертвого нікому непотрібного бетону через 20 років? Чиїм коштом підтримується і буде підтримуватись у майбутньому мала гідроенергетика в Карпатах, адже цей бізнес розвивається винятково за рахунок «зеленого» тарифу, тобто державних дотацій з кишені споживачів електроенергії.

Для довідки: 28-31 березня цього року відбулася міжнародна конференція з питань гребель та гідроенергетики RiverGathering 2017 у Тбілісі (Грузія), в якій взяли участь 80 учасників з більш як 40 країн світу, зокрема з України. Організаторами заходу виступили CEEBankwatch (Чехія), RiverInternational (США) та GreenAlternative (Грузія).

Оксана СТАНКЕВИЧ-ВОЛОСЯНЧУК, кандидат біологічних наук, незалежний еколог.

Як раніше повідомлялось, на Хустщині громада протестує проти будівництва міні-ГЕС на річці Ріка.