В ніч на 11 червня Україна отримала довгоочікуваний безвізовий режим з державами Шенгенської зони, і перші тисячі українців (в тому числі закарпатців) уперше за довгі роки перетнули кордон.
На перший погляд, ідеться всього-на-всього про спрощення життя для подорожуючих, але насправді значення цієї події набагато більше. Уперше Європа не тільки на словах, а вже й на ділі продемонструвала, що сприймає Україну як щось близьке, своє і тому поширює на неї свої внутрішні правила гри. Хай це ще тільки перший крок, але він найбільш зримий і відчутний для мій льонів людей. Україна пориває з євразійським геополітичним феноменом, у чиєму лоні ми розвивалися принаймні з 1654 р., і повертається до Європи. Тобто це одна з найбільш ключових дат української історії.
У ХХ столітті таких переломних дат було не більше десятка (одна з них – Карпатська Україна 1938-1939 р.), а у ХХІ столітті ця подія – поки що найбільш доленосна з усього, що з нами відбулося. Україна пішла свого часу з Європи за дуже драматичних обставин. Шляхта Речі Посполитої була чи не найбільш свавільною і недалекоглядною порівняно з правлячими елітами інших тогочасних держав. Вона фактично виштовхнула мільйони православних підданих зі свого королівства. Але це кінець-кінцем призвело до занепаду і розчленування самої Польщі, після чого з Європи до Євразії перейшла вже не тільки Лівобережна, а й Правобережна Україна. Коли наприкінці 1918 р. на шлях соборності стала і Західна Україна, багато львівських політиків були все-таки проти цього, бо відчували, що це шлях геть із Європи.
Формально цей крок все ж зробили, але закріпити його не вдалося. Західні землі покинули Європу тільки 1939-1940 р., а найпізніше Закарпаття – 1945 р., отримавши перед тим потужні ін’єкції європейських традицій від Чехословаччини. Тепер все “обнулюється” – для східніших наших земель аж на глибину 360 років, для Закарпаття – на 70. Знову маємо можливість розвиватися у тому європейському контексті, з якого випали багато часу тому, тільки уже при менш зверхньому ставленні західних сусідів, ніж то було тоді.
“Безвіз” серед усього іншого сприятиме і більшій консолідації української нації, вирівнювання у ній внутрішніх регіонально-ментальних відмінностей. Якщо Євразія – це життя не за правилами, а за “поняттями”, які змінюються практично з кожним правителем, то Європа – це диктатура чітко зафіксованого закону. Вимушеність грати за єдиними правилами зближуватиме українців між собою, ламатиме ті численні внутрінаціональні психологічні бар’єри, які ще існують на сьогодні.
Після того, як Україна подолала точку неповернення на шляху у Європу, існування ДНР/ЛНР як інструменту тиску на Україну, щоб та відмовилася від євроінтеграції, втрачає всякий сенс. Викидати на цю авантюру все нові і нові кошти і потерпати від західних санкцій стає для Росії усе більш абсурдним. Україна вже назад не повернеться. Днями завершується останні формальні процедури по набуттю чинності Угоди про асоціацію Україна – ЄС. Більш того, П.Порошенко офіційно оголосив прагнення України стати членом ЄС і НАТО. Але фактичної незворотності досягнуто уже – в ніч на 11 червня – реалізацією безвізового режиму.
Якщо проти наскрізь корумпованого режиму В.Януковича, шантаж ще проходив, то щодо нинішнього пореволюційного режиму (хоч він і не є абсолютно безгрішним, на що постійно вказує нам Захід) – все-таки йому вивернути руки не вдалося. Ясно, що безвізовий режим несе і певні виклики для України. Він посилить відтік трудових ресурсів, а водночас пришвидшить зростання споживчих цін в Україні до світового рівня. Тому наступний рік-другий стануть для України дуже складними у соціально-економічному плані і вимагатимуть від влади посилення соціальної політики, перш за все у напрямку піднесення зарплат і пенсій теж до світового рівня.
Для Закарпаття безвіз означає перш за все необхідність розширення існуючої прикордонної інфраструктури ще на двадцять пропускних пунктів, облаштування доріг до них, починаючи ще від перевалів, збільшення кількості готелів, заправок, пунктів торгівлі і громадського харчування. Через це наша область чи не найбільше виграєпорівняно з іншими, з’явиться велика кількість нових робочих місць, нові шанси для малого і середнього бізнесу. Вже заявлено про збільшення кількості автобусних і залізничних маршрутів через нашу область, а перед багатостраждальним аеропортом в Ужгороді вимальовується реальна перспектива не тільки відновити регулярні рейси, а й стати справді міжнародним транспортним вузлом, яким він колись і задумувався у чехословацькі (європейські) часи.
Раніше в нашому уявленні прохідний двір був завжди символом чогось такого невпорядкованого, розгардіяшного і незручного для проживання. Нині ситуація прохідного двору для Закарпаття посилюється, але тепер він має ставати максимально комфортним, затишним, безпечним – одним словом, європейським. Це непросто, але приклад західніших сусідів переконливо доводить, що можливо.
Сергій Федака.
Нагадаємо, сьогодні в Ужгороді президент привітав українців з безвізом. Як Порошенко відкривав символічні двері до Європи дивіться у фоторепортажі.
Також за першим днем безвізу на КПП в Закарпатті можна спостерігати онлайн.
Читайте на ГК:Перепалка на Закарпатті: поліцейські затримали підозрюваного у нанесенні тяжких ножових поранень (ФОТО)Читайте на ГК:Чемпіонат України з футболу: військовий Ужгородського РТЦК та СП зробив символічний удар м’ячем (ФОТО, ВІДЕО)
Читайте на ГК:Напав на поліцейського: на Закарпатті затримали агресивного водія