Закарпаття після Великодня: паски з’їли, проблеми лишилися.

Закарпаття почало виходити із затишшя, пов’язаного із підготовкою до Великодня та його відзначенням. Після майже цілого тижня нульової активності знову спалахують різноманітні міні-скандали.

Це гризня у місцевих радах через земельні питання та на грунті особистих взаємин, взаємні звинувачення посадовців у корупції та некомпетентності, причому починаючи від самого обласного Олімпу, а далі ця тенденція спускається на районний, а відтак і на місцевий рівні. Громадські активісти з новими силами звинувачують владу в усіх смертних гріхах. Очевидно, мають на те підстави. У нас поки влада береться для того, щоб нею зловживати. Комунальники традиційно виявилися неготовими до різкого похолодання. На щастя, воно на Закарпатті пунктирне: морозні дощові дні чергуються з сонячними. Якраз сонечко – чи не єдине, чим ми вигідно різнимося від інших регіонів. Тому турист налаштований на Закарпаття. Проте нерідко у перший же день перебування тут його настрої змінюються на протилежні.

Колись представники туристичної сфери слізно просили місцевих журналістів хоча би напередодні сезону утриматися від критики справ у цій царині чи хоча би мінімізувати згадки про негатив: не писати про розбиті дороги, захаращені ліси і річки, відсутність туалетів, печерний стан сфери обслуговування, руйнацію пам’яток архітектури тощо. Гм, те, що писалося років п’ять-десять тому, тепер взагалі вже виглядає сущими дрібничками.

Злочинність в області сягнула небачених ще нещодавно масштабів. При цьому ідеться не про організовану злочинність, вона у такому розкладеному ледве не до атомного рівня суспільстві теж на відповідному низькому рівні (єдиний позитив нинішньої руїни в усьому). Зате побутова злочинність, коли хуліганство мимовільно, але незворотньо переростає у все більший і більший кримінал до убивства включно, це вже стає у нас повсякденним явищем. Принаймні, усі стрічки новин зранку забиті саме такими повідомленнями. Підозрюємо, що і в інших регіонах ситуація зовсім не краща. У нас хоч близькість закордону відтягує туди найбільш енергійних і непосидючих людей. Правда, якраз на Великдень усі традиційно зібралися у рідних домівках, а зразу після цього почали демонструвати норов. Можливо, через тиждень-другий усе знову розсмокчеться, але поки ситуація вражає. Саме кримінальна хроніка, яку ніяк не приховаєш, а не конструктивна критика нинішнього стану у туристичній сфері найбільше відштовхує потенційних приїжджих.

Не сприяє стимулюванню туризму і відверте здирництво щодо гостей. Можна звичайно, курку, яка несе золоті яйця, зарізати і з’їсти зразу. Але в усьому цивілізованому світі з нею все-таки чинять інакше. Спіймати велику рибу без попереднього пригодовування взагалі неможливо.

Рятує те, що внутрішній турист в Україні – людина загартована і не надто вразлива. Готелі в Ужгороді справді забиті. Правда, це більше пов’язано із різноманітними відрядженими, ніж із туристами у класичному розумінні цього слова. На один тільки міжнародний конкурс спортивного танцю прибуло 1200 учасників. Що ж до тих, хто приїхав відпочити і культурно збагатитися, їх поки відчутно менше, ніж у минулому сезоні. На обличчях багатьох – розчарування. Частково це викликано похмурою погодою, але частково і завищеними очікуваннями. Реклама у нас просто казкова, я сам би хотів жити у такому Закарпатті, як там змальовується. Але брехнею цілий світ пройдеш, та назад не повернешся. Коли начитавшись і надивившись див, турист приїжджає до нашої області, він стикається тут із значно суворішою реальністю. Справа же, мабуть, не в тому, аби будь-що заманити його сюди один-єдиний раз, а у тому, щоб він регулярно приїздив сюди. А для цього краще не передавати куті меду, а обіцяти більш-менш реальне.

В цілому, життя продовжується. Поки що нема особливих передумов гадати, що нинішній рік буде принципово кращим за попередній. А все-таки люди поступово звикають жити у постійному стресові, больовий поріг з кожним роком підвищується. Те, що минулоріч викликало обурення, зараз вже сприймається більш філософськи, щоб не сказати – байдуже. Згадуючи нещодавнє вітання, відзначимо: Христос воскрес, а для України і, зокрема, Закарпаття це ще все у майбутньому, причому не надто близькому. Але нічого, будемо його наближати.

Сергій Федака.