Закарпатський політолог розповів, кому вигідне АТО на Закарпатті.

Збройне протистояння на Донбасі зайшло у глухий кут.

Кремлеві доводиться давати там задній хід і під тиском Заходу погоджуватися (принаймні, на словах) на стабілізацію там ситуації – хай поки і у далекій перспективі. Як компенсація цьому посилюється активність недружніх Україні сил в усіх інших регіонах. Тобто протистояння набуває більш масштабного і водночас прихованішого характеру. Гібридна війна стає ще гібриднішою, цей зомбі починає мутувати.

Що стосується Закарпаття, то цього тижня в Інтернеті з’явився документ, який нібито хакери видобули з пошти Владислава Суркова – одного з найближчих сподвижників В.Путіна, автора концепції “русского мира”. Текст із планом дестабілізації ситуації в нашій області справляє враження якихось попередніх наміток,приблизного чорновика, щор потребує подальшої глибокої розробки. Можливо, його спеціально злили. Хоча цілковитою вигадкою усе, про що там ідеться, назвати не можна: деякі речі уже мали місце на Закарпатті. Маємо на увазі появу провокаційніих написів і малюнків, підпали автомобілів (які все-таки в більшост мають ознаки загальнокримінальних злочинів), непропорційно прискіплива увага до невинних заяв окремих місцевих політииків.

Те, що Кремль бажав би якогось скандалу на Закарпатті – поза жодними сумнівами. Те, що нічого більш-менш серйозного поки не вдається – теж цілком очевидно. Закарпаттці у принципі не схильні до радикалізму і різких рухів. Максимум, що тут справді можливо,– це розпускання різних чуток, але й ті живуть щонайбільше три дні. Тому доводиться іти на якісь нестандартні кроки. Можливо, документ викинуто у мережу, аби його почали широко обговорювати і бодай так було викликано сплеск автонмістських настроїв.

Але й не виключено, що текст писали якісь закарпатські дрібні підручні московських ляльководів. Схоже, що автори самі не вірять у можливість реалізації усього, що вони нафантазували. Особливо смішить пункт про збільшення чисельності якоїсь підривної організації за пару тижнів із 200 чоловік аж до 800. Навіть якщо в обоз випадках відкинути по нулеві, це все одно виглядає зовсім нереально у нинішніх умовах. Але, очевидно, хлопці мають надувати щоки перед своїми господарями, аби виправдатися за витрачені на них кошти і зусилля.

Документ намагалися насити якоюсь конкретикою, аби він більше скидався на щось значуще. У ньому проглядається прагнення відвести підозру від одних і кинути її на інших (зокрема, І.Гайдоша, М.Ланя, М.Темнова ). Годі казати, що у серйозних документах своїх агентів впливу так грубо не засвічують. Ляльководи опираються на Закарпатті , вочевидь, на зовсім інших людей. То ж чи є в області узагалі сили, яким вигідне проголошення тут так званої народної республіки (фейкової, звичайно) і подальша антитерористична операція, котру наші силовики зараз здатні успішно здійснити за лічені години?

Для латентних автономістів-федералістів це був би абсолютно самовбивчий сценарій. Усе, що бодай опосередковано пов’язане з Росією, зараз на Закарпатті геть непопулярне, від нього усі намагаються триматися максимально далеко. Краще з Європою втратити, аніж з Росією знайти. Документ передбачає певні заходи в ході виборчих кампаній на Закарпатті, проте вони матимуть місце аж у 2019 р. (будь-які дострокові вибори поки виглядають дуже малоймовірними). Хіба що може ітися про перші вибори у новостворених об’єднаних громадах (укрупнених сільрадах), але цей процес в області давно вже буксує з цілого ряду причин і робити якусь ставку на нього теж не доводиться.

Розхитування ситуації на Закарпатті нині не вигідне жодній реальній силі. Партійні організації тут носять більше декоративний, аніж реальний характер. Місцевий політикум і надалі структурується кланами, хоча впродовж останнього року вони помітно зменшили свою видиму активність, поринувши у суто підкилимну боротьбу або й зачаївшись узагалі. Усі чекають моменту, коли хтось із противників зробить грубу помилку – отоді її використають по повній. Тому кожний намагається нічого особливо не вчиняти – відповідно до нашої улюбленої приказки “Не помиляється тільки той, хто нічого не робить”. Тому виконувати кремлівський план, доведений до широкої громадськості в такий екззотиичний спосіб, ніхто особливо не збирається. Зайвий шум і епатаж (а нічог іншого, крім пари у гудок з такого плану і нем могло твийти) зараз не потрібно нікому. Не кажучи вдже про те, що найменший натяк на антитерористичну операцію на Закарпаттті погіршить тут позиції геть усіх – і влади, і опозиції, і численних нейтралів поміж ними.