11.06.2016 10:35 Ексклюзив
Це свідчить, що з початком нового політичного сезону (формально з 1 вересня, а фактично з 24 серпня) матимемо вже зовсім іншу конфігурацію сил, аніж зараз. Ситуація в Україні знову нагадує радянську традицію, коли за словами У.Черчіля, відбувалася гризня бульдогів під килимом, з-під якого час від часу викидали мертву тушку.
Скандал навколо львівського мера і лідера парламентської партії “Самопоміч” А.Садового має дуже неоднозначні наслідки. З одного боку, у комунальній сфері Львова вже багато років – страшний бардак, що і засвідчила трагедія на сміттєзвалищі. Львів давно перетворено на місто для туристів, але не для самих городян. Хоча те саме можна сказати про будь-яке інше українське місто, включаючи Ужгород. Тому високий всеукраїнський рейтинг А.Садового завжди мав дещо штучний характер. Десь його формував імідж «вітринного Львова”, десь – активна свого часу участь мера у телевізійних шоу, десь – бажання галичан мати хоч яку-небудь власну фігуру загальнодержавного масштабу. А.Садовому завжди бракувало впізнаваності за межами Галичини. Нинішній скандал якраз додає її. Суть трагедії врешті-решт забудеться, а ім’я вже закарбувалося у пам’яті багатьох тих, хто раніше його не знав.
Не менш контраверсійним є стрімке зростання рейтингу Ю.Тимошенко, яка практично не створює ніяких інформаційних приводів, тим не менше постійно набирає очки. Це зовсім як у студентському фольклорі: «Два роки ти працюєш на залікову книжку, а два роки – заліковка на тебе”. Безперечно, до Ю.Тимошенко перетікають симпатії тих, хто розчарувався у П.Порошенкові. Єдиний чітко озвучений її месидж – боротьба проти підвищення комунальних тарифів. Цим можна займатися вічно – як і дивитися на палання вогню чи хлюпотіння води. Результат буде такий самий нульовий, хоча поки люди на подібне ведуться.
На тій же тарифній темі грає і Опозиційний блок. Але там проблема у відсутності єдиного лідера. Фактично команда розколота на луганське крило (Ю.Бойко), донецьке (Р.Ахметов – Б.Колесников), дніпровське (О.Вілкул) і харківське (М.Добкін – Г.Кернес). про якусь консолідацію наразі не йдеться. До того ж із цього блоку відбувається перетік ресурсів до команд “Відродження” і “Волі народу”.
Може здатися, що у вищій лізі українського політикуму з’явився новий гравець – Н.Савченко. Це справді цікавий політичний експеримент – що можна витиснути у сучасній Україні з особистої харизми без капіталу і команди? Досвід перших місяців після нещодавньої революції показав, що не менш харизматичні люди навіть з цілими командами так нічого і не змогли змінити. Тут, схоже, буде те саме – інтерес до героїні падатиме дуже стрімко, а вона сама штучно підтримувати його не збирається – не той характер.
Падіння рейтингу П.Порошенка турбує його якнайменше. Він давно робить ставку не на масову підтримку з боку електорату (у реформаторів вона завжди низька), а на інші речі. Він активно творить режим особистої влади, опертий на нову систему правоохоронних органів, замкнуту персонально на нього. Також власне на нього замкнуто контакти з усіма ключовими зарубіжними партнерами, що тільки продовжує його життєвий ресурс.
Найближчі чергові вибори – аж у середині 2019-го. Від виборів позачергових зарікатися не можна, але задля самої постановки питання про них потрібен консенсус досить різних політичних сил (скажемо, Ю.Тимошенко і А.Садового), що поки уявляється вкрай малоймовірним. Навряд чи наблизять вибори і якісь впливи ззовні. Кремль, звичайно, прагне максимальної дестабілізації в Україні, але він поки не здатен взяти під повний контроль навіть Крим, то ж про більший масштаб взагалі не доводиться говорити. Захід же взагалі не зацікавлений в якихось українських пертурбаціях. То ж якогось підштовхування наших перемін ззовні поки непомітно.
Літо несе із собою пригальмованість усіх суспільних процесів – найперше політичних. Але затишшя це дуже умовне, і вже через пару місяців воно обіцяє нові несподіванки.
Сергій Федака.