1. Новини Закарпаття
  2. >

Закарпатський політолог розповів, чого чекати від Генерального прокурора Юрія Луценка

14.05.2016 Аналітика Ексклюзив Голос Карпат

Призначення Ю.Луценка Генеральним прокурором викликало безпрецедентний ажіотаж попри, здавалося би, прохідний характер цієї події.

Причин тому кілька. По-перше, в українській політиці вже добрий місяць (після формування нового уряду) практично нічого не відбувалося, то ж політичний клас знудьгувався і тепер скористався нагодою для викиду давно зачаєних емоцій. По-друге, уся процедура була далеко не бездоганною і у правовому аспекті, і особливо через призму політичної етики. Хоча – що і коли за цю чверть століття у нас здійснювалося бездоганно. По-третє, гостроти ситуації додавав і сам кандидат, який за словом у кишеню не лізе.

Але найголовніше все-таки в іншому: продовжується концентрація всіх можливих важелів впливу у руках П.Порошенка. Держава у перспективі повертається до тієї моделі, яка існувала за Л.Кучми, до тієї моделі, за якої досягнуто найвищих економічних показників (до 12% приросту ВВП 2004 р.). Тенденція ця вже є цілком очевидною, незважаючи на формальне збереження парламентсько-президентської моделі. Проте парламент став вже настільки бездіяльним і некерованим (анархічним), рейтинг довіри виборців до нього настільки низький, що ніякою реальною противагою президентській команді він не є.

Натомість П.Порошенко – це танк зі смайликом на непробивній броні. Його прагнення замкнути геть усе особисто на собі винесене з попередньої бізнесової діяльності, де саме така стратегія виявилася оптимальною. Всупереч тому, що у П.Порошенка зараз проступає усе більше рис Л.Кучми, ці два президенти мають і принципову відмінність. Л.Кучма на початку своєї кар’єри питав: «Cкажіть, яку ми державу будуємо, і вам її побудую!” Уявити таке питання від П.Порошенка неможливо – він чітко знає, яку державу будувати: перефразовуючи Г.Форда, що добре для «Рошена”, те добре і для України. То ж і ключова проблема олігархів зараз розв’язуватиметься зовсім інакше, ніж за Л.Кучми.

Саме заради цього близький президентський сподвижник і призначений Генеральним прокурором. Доведення до кінця слідства стосовно подій 2013-2014 р., звичайно, теж не остання справа, але є речі ще важливіші. Подолання масштабної корупції (а це головна вимога Заходу до України) неможлива при збереженні нинішньої олігархічної системи. Наскільки далеко у її зламі зможе зайти тандем П.Порошенка і Ю.Луценка? Зараз про це судити дуже важко. Кожна українська влада завжди мала два списки олігархів – “добрих” і “поганих”. Тобто тих бджіл, які несуть мед, і тих, які його не несуть. Досить було рядові олігархів пристати на проект В.Ющенка по реконструкції Батурина, як вони перейшли у розряд правильних. І навпаки – будь-який випад олігарха персонально проти того чи іншого президента автоматично переводить бізнесмена у категорію жертви. Що переможе у нинішньої влади – бажання слідувати західним рецептам, чи традиційна з кумівських часів політика щодо олігархів “розділяй і владарюй”? Якщо і нинішня влада спробує якось комбінувати репресії і загравання, то становище прокуратури лишатиметься двозначним.

Крім того, Генеральна прокуратура і МВС упродовж всієї своєї історії мали дуже складні відносини. Зараз вони стануть ще складнішими. Тут є ризик, що вони розхитають увесь державний човен. В усякому разі, друга половина року обіцяє бути дуже гарячою. Держава поступово переходить від дуумвірату (П.Порошенко і А.Яценюк) до режиму особистої влади одного лідера. Навряд чи це може подобатися Заходу. Хоча зараз той має стільки внутрішніх проблем (перш за все президентські вибори у США), що на якийсь час контроль з його боку може ослабнути.

Також Ю.Луценко вже назвав прокурорське середовище України "генеральним могильником”, що передбачає тотальні кадрові чистки, котрі не оминуть і Закарпаття. Не виключено, що в системі прокуратури вибудовуватиметься чітка наскрізна вертикаль, замкнута безпосередньо на Генерального – замість більш рихлих «феодальних сходів” (“васал мого васала – не мій васал”). Ю.Луценко має досвід керування МВД, то ж волею-неволею десь копіюватиме її структуру. Але чи зміниться щось для рядового закарпатця? Найближчим часом – навряд. Хіба що реформи охоплять справді усю правоохоронну систему і стануть незворотними.

Сергій Федака.

Цей матеріал також доступний на таких мовах:Російська

Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Стрічка
Система Orphus