Нацистські настрої біля кордонів. Підсумок словацьких виборів.

Для України це не просто питання сусідства, це питання нашого власного майбутнього розвитку, пише Віталій Портников.

Парламентські вибори в сусідній Словаччині, що пройшли у минулі вихідні, сприймалися, як традиційне протистояння між партією харизматичного популіста, чинного прем'єра Роберта Фіцо, і партіями ліберального і демократичного спрямування, коаліція яких правила Словаччиною до тріумфу Фіцо. Зараз вже ясно, що ані Фіцо, ані його опонентам не вдалося домогтися вирішальної переваги. Але головним підсумком виборів стала не патова ситуація у формуванні влади, інформує Еспресо.

Головний підсумок виборів - успіх ультраправих радикалів, Народної партії "Наша Словаччина" і її лідера Маріана Котлеби. Останній вже заявив про початок в країні "нової епохи". Партію Котлеби можна без особливого перебільшення назвати нацистською. Колись в близькості до нацизму звинувачували і Роберта Фіцо. Але в його випадку це був скоріше риторичний прийом. Фіцо ніколи не заходив в своїх заявах, а головне - у діях, так далеко.

А Котлеба - заходив. Він не приховує своїх симпатій до Словацької держави часів Гітлера і Тісо. Не приховує своєї ненависті до НАТО, яку вважає "терористичною організацією". Ненавидить Євросоюз, який заважає будівництву національної держави словаків. Не приховує ненависті до ромської меншини. Його партія ставить під сумнів сам факт Голокосту.

Деякі спостерігачі пояснюють успіх Котлеби виборчою кампанією самого прем'єра Фіцо. Глава уряду зосередився на кризі з мігрантами, розраховуючи, що ця риторика принесе йому додаткову популярність. В результаті частина виборців вирішила проголосувати за тих, хто пропонує найпростіший рецепт. Між іншим, партія Котлеби - не єдина несистемна партія в новому парламенті, вона просто найстрашніша.

Представники всіх інших партій поки що відмовляються від будь-яких контактів з Котлебою. Президент країни Андрій Кіска, який зараз проводить консультації щодо формування нового уряду країни, вирішив зустрітися з усіма партійними лідерами, крім Котлеби. Але, все одно, не можна робити вигляд, що його і його партії немає. У політику Центральної Європи навздогін правому популізму прийшов і неонацизм.

Все це означає, що і Україна практично приречена на повторення східноєвропейського досвіду, на популізм з елементами авторитаризму. Те, що такий режим до цього часу не встановився, пов'язане виключно з залежністю від зовнішньої допомоги. Але, як тільки ця залежність зменшиться, популізм переможе. І надовго!