Сергій Федака: Середня школа – чергова жертва псевдореформаторів.

Днями А.Яценюк озвучив, що черговою жертвою має стати середня школа – найбільш консервативна сфера суспільної життєдіяльності, яка досі запекло опиралася усім реформам.

Наближається друга річниця перемоги Революції гідності. Те, що нині її ідеали цілком зраджені, видно неозброєним оком. Персони, що прорвалися до влади на плечах революціонерів, вже не викликають довіри навіть у своїх західних шефів і кураторів. Можливо, незабаром з боку останніх послідує команда “фас” і нові революціонери (так званий третій Майдан) змете і цю владу, щоб утвердити якусь наступну, ще гіршу. Навіть порівняно з командою клептократів на чолі з В.Януковчием усі соціально-економічні показники погіршилися у кілька разів. Від міжнародного авторитету України взагалі не лишилося нічого. Народонаселення неухильно скорочується – і через вимирання, і через еміграцію. Все мізерніший відсоток молоді пов’язує власне майбутнє з “цією країною”. Усі, хто має найменшу можливість, тікає за кордон. Натомість можновладці гризуться між собою. Воно цілком зрозуміло: все менше лишається добра, яке можна розкрадати, тому влада нагадує зозулине гніздо, з якого щойно вилуплені пташата викидають яйця, аби лишитися без конкурентів. Якби міністри і депутати гризлися тільки між собою, то й нехай би. Але при цьому вони ще намагаються продовжувати свої руйнівні псевдо-реформи, які полягають в урізання фінансування соціальної сфери. Ніхто вже особливо і не криється у тому, що взято курс на демонтаж усіх основ нашої суспільності.

Днями А.Яценюк озвучив, що черговою жертвою має стати середня школа – найбільш консервативна сфера суспільної життєдіяльності, яка досі запекло опиралася усім сферам зруйнувати її:

«Скажу, що нам не вдалася реформа середньої освіти.Саме тому всім міністрам і всьому складу уряду зараз поставлена ключове завдання, після проведення реформи вищої освіти,де ми дали фактично незалежність вузам, де ми запровадили європейські принципи, треба формувати базу. Без бази у нас небуде якісної освіти. База - це дошкільний, професійно-технічне і середню освіту. І це наш план на 2016 рік ».

Коли я почув з телеекрану ці слова, мені стало по-справжньому страшно. На моїй пам’яті було вже кілька спроб реформувати середню школу. Після кожної такої спроби освіта ледве виживала, кілка років її трусило у пропасниці, а потім усе поверталося до традиційного стану, тільки вже на порядок примітивнішого, ніж було раніше. Поки радянська школа мала високий рівень, то ще було куди падати. На сьогодні вже того старого запасу міцності не лишилося. Наша школа – на рівні плінтусу. Вузи це давно відчули: багатьох абітурієнтів доводиться спершу елементарно навчати писати. Про якесь повторення чи освіження шкільних знань на першому курсі давно вже не йдеться – освіжати там нічого, треба все викладати з самих азів. У сучасній школі учні вчаться не вчитися, їм прищеплюють наплювательське ставлення до навчання і своїх обов’язків, з яким вони і приходять до вузів. Це єдиний результат численних шкільних реформ, особливо останньої, так званої невдалої (ніби попередні були вдалішими). Намічена реформа школи настільки масштабна, що покликана стати вже останньою, бо далі просто не залишиться, що реформувати.

Ясно, що ніякої шкільної реформи не може відбутися в принципі. Ітися може тільки про припинення фінансування шкіл з державного бюджету і перекладання усього на бюджети місцеві. Іншими словами – залишення вчителів напризволяще, сам-на-сам із своїми проблемами. Такою, принаймні, була суть більшості інших реформ останніх двох років. Оцього вже може не витримати навіть така стабільна й інертна структура, як школа. Прем’єр заявив, що за середню освіту мають відповідати мери і місцеві дати. Вибачте, ми їх не вибирали під такі повноваження, а на переправі коней не міняють. Ці дядьки, які прийшли дерибанити місцеві бюджети, мабуть, самі ошаліли, що тепер доведеться відповідати ще й за середні школи. Вони не можуть організувати підмітання вулиць, а на них вішають Ще й освіту. Оце вже найкоротший шлях до її знищення. Дивлячись на обличчя багатьох місцевих депутатів, зовсім не спотворених інтелектом, розумієш, що із школою у них не склалося з самого дитинства. Зараз же вони можуть отримати шанс відігратися за все, чим і скористаються із задоволенням. Що називається, і щуку кинули у річку.

У тому, що наші горе-реформатори ненавидять народ України і свідомо доводять нас до ручки, давно вже ніхто не сумнівається. Ці почуття цілком взаємні. Ненависть усередині мас давно вже вирує. Схоже, що нинішні реформатори добровільно не полишать своїх крісел, їх можна винести з владних кабінетів тільки разом із цими кріслами. Питання лише у тому, через скільки місяців це станеться і скільки зла вони ще встигнуть принести.

Сергій Федака.