Закарпатський корінь всеукраїнського скандалу.

Події із заявою про відставку міністра А.Абрамовічуса викликали бурхливий резонанс і в Україні, і в світі. Правда, при цьому практично не згадувалася її найближча передісторія.

Справа в тому, що цей міністр мав бути 4 лютого в Ужгороді, відвідати місцеві підприємства і, очевидно, зробити тут певну важливу заяву. Справа в тому, що вже кілька місяців обговорюється питання про відновлення спеціальної економічної зони «Закарпаття”, яка функціонувала у нас на початку цього століття, добре себе зарекомендувала, але потім була ліквідована. Ініціаторами відновлення виступили наші підприємці, ідею гаряче підтримала обласна рада, прийняла відповідне звернення. То ж планований візит міністра можна було пов’язувати саме з цим.

Режим спеціальної зони запроваджується законом, який мала прийняти Верховна Рада, законопроект подає Кабмін. То ж могло бути заявлено, що подібний проект вже готово і найближчим часом його буде внесено і проголосовано. Але буквально напередодні візиту усе перегралося. Виник конфлікт між міністром і однією з ключових фігур у пропрезидентській фракції – депутатом І.Кононенком. На чому конкретно посварилися, не повідомлялося, але в результаті міністр публічно звинуватив депутата у корумпованості і подав у відставку. Не виключено, що йшлося про проходження у парламенті саме закарпатського закону. Як відомо, у Верховній Раді зараз 18 закарпатців і вихідців з Закарпаття, це ядро, навколо якого може консолідуватися необхідна для закону більшість у 226 голосів. Якщо законопроект від уряду, то його мала би підтримати проурядова фракція “Народного фронту”. Але останніми днями у неї вкрай напружені стосунки із «Солідарністю”, яка є найбільшою фракцією. Ясно, що не тільки і стільки з приводу закарпатського питання, як з питання самого існування уряду у нинішньому складі. Але закарпатський проект таким чином потрапив під роздачу.

Нинішній конфлікт урядової і президентської команд дуже нагадує осінь 2005-го, коли точнісінько так спалахнуло між Ю.Тимошенко і В.Ющенком, тоді збурювачем спокою виступив О.Зінченко, який точнісінько так звинуватив у корупції найближче президентське оточення. Схоже, що це закон будь-якої революції: через рік-два починається шалена гризня усередині самого табору революціонерів-переможцями. Так було у Велику Французьку революцію, коли переможці посилали одне одного на гільйотину. Так було після більшовицької революції, коли Сталін влаштував соратникам цілий армагеддон. Так було у нас після Помаранчевої революції (не поділили пиріг), так є після Революції гідності. Принаймні, 4 лютого провідні газети світу умістили повідомлення з України на перших шпальтах. Отже, наш момент не суто робочий, а таки глобальний.

Для П.Порошенка це один з найсерйозніших викликів за усю його каденцію. Робити вигляд, ніби нічого особливого не сталося, тепер неможливо. Свого часу В.Ющенко не витримав подібного виклику, тому до влади повернулася третя сила в особі В.Януковича. зараз ніша третьої в України сили (після президентської і урядової) вакантна, але на її статус претендують кілька команд. Багато залежить від того, чи погодиться з цим Захід. У світі наростає втома від України, наростає розчарування у нас, яке вже було 2009 року. Для сучасної України це було би взагалі фатальним.

Коли вже найближчий президентський соратник В.Гройсман говорить про перспективу глибокої політичної кризи, а Ю.Луценко відмовляється навіть натякнути журналістам про результати останньої депутатської наради, виходить, що справа дуже серйозна. Можливо, напередодні останніх президентських виборів було домовлено, що А.Яценюк буде прем’єром максимально довго. Проте хвалитися урядові зовсім нічим. Закарпатська зона могла бути хоч якимсь козирем, але й його вибили з рук.

Найімовірніше, 16 лютого після звіту уряду йому буде висловлено недовіру. Те, що П.Порошенко прагне поставити на уряд власну людину – поза всіма сумнівами. Те, що він збере необхідні 226 голосів (в тому числі і перекинчиків із «Народного фронту”) – теж досить імовірною. Може виникнути так звана широка коаліція за участю «Опозиційного блоку” і “Відродження” (все як за В.Ющенка). Можливо, закарпатське питання увійде прямо у пакет нових домовленостей, бо область у такому занепаді, врятувати з якого можуть тільки принципово нові господарські механізми.

Сергій Федака.