Закарпатцям немає за що любити цей уряд – політолог.

Пізно вночі, уже на католицьке Різдво, але Верховна Рада таки прийняла бюджет на 2016 рік.

Це друге подібне драматичне нічне засідання після знаменитої конституційної ночі 1996 р. І тоді, і зараз позиції різних політичних гравців різко розходилися. Тоді Л.Кучма прагнув конституції з максимальними президентським повноваженнями, тому збирався взагалі розпускати парламент і формувати більш слухняний. Проте депутати врешті-решт прийняли конституцію – хай не таку, як хотів гарант, але навіть вона розв’язувала руки реформаторам, дозволяла запровадити гривню тощо.

Дуже подібну ситуацію бачимо і зараз. Суперечності між командами П.Порошенка і А.Яценюка все наростають і загострюються. Вибух стає усе більш неминучим. У прийнятті бюджету найбільш зацікавленою була урядова команда. Президент, звісно, бачив той бюджет значно більш соціальним, ніж він є. Ішло до повного розколу коаліції. Але й депутати розуміли, що невчасне прийняття бюджету може стати вирішальним аргументом на користь їхнього розпуску. У принципі і Президент не дуже хотів перевиборів, але був до них все ж готовий – саме тому напередодні було оприлюднено партійні рейтинги. Тяжко сказати, наскільки вони об’єктивні, але показовий сам факт: така публікація стала дуже прозорим натяком на можливість виборів. Практично ніхто з чинних депутатів не хотів знову витрачатися на позачергову кампанію. То ж довелося домовлятися.

Великою мірою стабілізаційним чинником стала ситуація у місцевих радах. У значній кількості областей склався союз «Солідарності” і “Відродження”. Не стало винятком і Закарпаття. Цю конфігурацію намагаються зруйнувати, проте альтернативи їй поки не видно. Черговою спробою розхитати човен була пропозиція на останній сесії облради прийняти звернення з вимогою відставки кабінету А.Яценюка. Ця ідея голосувалася навіть двічі, але не вистачило одного голосу. Закарпатцям, справді, немає за що любити цей уряд, але це ще не привід, щоб піддаватися виключно емоціям. Літописці колись відзначали, що худий мир ліпше за добру брань.

Так і тепер: компроміси між різними командами на київському Олімпі, але нема на те ради. У парламенті бачимо той же самий ситуативний союз “Солідарності” з групою “Відродження”, натомість “Батьківщина” опинилася поза ним – все, як і в Закарпатській обласній раді. Таким чином, у нас це було не якесь місцеве відхилення, а прояв загальної тенденції, так би мовити всеукраїнського тренду. Це означає остаточне завершення революційного періоду і перехід політичного розвитку у нову фазу. Водночас голосування за бюджет стало неофіційним вотумом довіри до уряду. Логіка така: якщо цьому урядові затвердили запропонований ним бюджет, то він же має цей бюджет виконувати. Щоправда, у нашому законодавстві саме такої норми не прописано, тому навколо цього принципу можливі різні політичні ігри, але А.Яценюк тепер усіляко використовуватиме те, що сталося.

Добре це чи погано (негативи все-таки очевидні), але все інше означало би сповзання країни до прірви. То ж добре, що в Україні нарешті існує реальний центр влади, здатний у разі потреби індивідуально попрацювати з кожним народним депутатом. А гріхів у кожного за душею чимало, то ж поле для торгів широке – було би тільки уміння домовлятися в інтересах цілого суспільства. Зараз така воля знайшлася, тому й маємо бюджет – дуже проблемний, який найімовірніше не буде виконаний (як не виконано в усіх параметр і бюбюджет-2015), але краще такий, ніж взагалі ніякий.

І знову ж таки – певний тиск на парламент здійснили місцеві вибори. У ряді областей і міст (в тому числі на Закарпатті) було демонстративно проголосовано так звані технічні, попередні бюджети. Звісно, повна деталізація у них можлива тільки на основі узаконеного державного бюджету, поки місцеві рішення мають більше характер політико-економічних декларацій, але саме цього і чекали в Києві від місцевих рад.

Де-факто бюджет почав формуватися знизу вгору – від областей до центру. Можливо, у перспективі, в контексті децентралізації влади це стане закономірністю. Іншими словами, області почнуть вибивати собі усе більше дотації з центру.