Берлінська стіна нашого часу: у Європі змінюють політику щодо біженців.

Країни Євросоюзу на чолі з Німеччиною поступово відмежовуються від мігрантів.

Коли минулого літа Угорщина почала будувати на кордоні з Сербією стіну, покликану зупинити сотні тисяч біженців, що прямують через її територію в Німеччину, міжнародні правозахисні організації та уряди багатьох країн Європи виступили з різким засудженням цього кроку. Рішення уряду Віктора Орбана назвали антигуманним і таким, що суперечить європейським цінностям, та навіть расистським. Гаслом критиків стали слова «В Європі не повинно бути місця розділовим стінам!».

Однак угорці під шквалом критики наполегливо продовжували будівництво, і до середини осені стіна була готова. Причому паркан пройшов не тільки по сербській ділянці кордону, але й по хорватській та румунській. (Обидві ці країни входять в ЄС, але не є учасницями Шенгенської угоди).

Закінчення будівництва дало Орбану право заявити, що його країна відтепер «не є транзитною», стоїть осторонь від міграційних потоків і навіть готова допомогти порадою тим країнам, у яких виникли проблеми. Останнє можна абсолютно точно назвати «тролінгом». Опинившись у становищі Угорщини, держави, які нещадно її критикували, зрозуміли, що Орбан будує стіну не від доброго життя або вродженого расизму.

Останніми тижнями у більшості країн ЄС намітився крутий розворот щодо проблеми біженців . Німецький канцлер Ангела Меркель зіткнулася з шаленим опором своій гостинності не тільки з боку сусідніх країн і партнерів по правлячій коаліції, але і всередині власної партії – Християнсько-демократичного союзу.

На тлі очевидного провалу політики «відкритих дверей», зростаючого потоку мігрантів і нездатності нормально їх влаштувати й розмістити, Німеччина «тимчасово» відновила прикордонний контроль на своїх зовнішніх кордонах. Це викликало ефект доміно. Жодна з транзитних країн не захотіла ставати «відстійником» для біженців. Прикордонний контроль одразу відновила Австрія. За нею послідувала Словенія. Хорватія почала спішно зміцнювати кордон із Сербією.

Сербія, Болгарія і Румунія тут же зрозуміли, що ризикують стати тими країнами, де біженці будуть накопичуватися перед ривком на північний захід через перекриті кордони Шенгенської зони. Оскільки в їхні плани це, звичайно, не входить, то три країни виступили із спільною заявою: якщо Німеччина та інші країни ЄС закриють свої південно-східні кордони або обмежать приплив біженців, Сербія, Болгарія і Румунія підуть на аналогічні дії. «Ми не можемо підставити свої країни під жахливий пресинг мільйонів нових біженців», - пояснив прем'єр-міністр Болгарії Бойко Борисов.

Логіка пана Борисова зрозуміла: сотні тисяч (якщо не мільйони) біженців вже перебувають на шляху з Азії і Африки в Європу, і, не маючи можливості прорватися на північ, будуть змушені накопичуватися саме в його країні, Румунії, Сербії та Македонії, яку теж можна включити в «прикордонну» категорію. В суворій відповідності з цією логікою їм треба починати діяти вже зараз. Угорщина вже відгородилася стіною від Сербії і Румунії, і приступила до будівництва паркану на словенському кордоні (першого між країнами Шенгенської угоди). Сама Словенія оголосила про початок будівництва загороджень на хорватському кордоні, а Австрія – на словенському. Але і це ще не все!

Будівництво прикордонної стіни, подібної знаменитій Берлінській, активно лобіюють депутати німецького Бундестагу від правлячої партії. І це не якась дрібна група правих екстремістів. За будівництво паркану на південно-східних кордонах Німеччини виступили 188 з 310 депутатів від ХДС, чим поставили Меркель у дуже незручне становище. Цю ідею гаряче схвалюють у Християнсько-соціалістичному союзю – головному коаліційніму партнері ХДС.

Якщо стіною буде оточена і Німеччина (а зараз розмови про це стають все серйозніше), то сербам, болгарам і румунам вже дуже скоро доведеться взятися за реалізацію своєї погрозу і почати будівництво. Болгари, до речі, вже звели паркан на декількох ділянках сухопутного кордону з Туреччиною, а сусідня Греція повністю перекрила свою ділянку турецького кордону (там, правда, всього 10 кілометрів). Таким чином виходить, що в недалекому майбутньому біженцям, які прибувають морем до Греції з Туреччини, для досягнення жаданої Німеччини доведеться перебиратися через три-чотири паркани різної висоти і ступеня охорони.

Природно, що Греція буде не в захваті від того, що на її території з'явиться багатомільйонний табір бажаючих долучитися до європейських цінностей. Аналогічна ситуація загрожує і Італії, куди постійно прибувають судна з мігрантами з Північної Африки. В Афін і Риму у цій ситуації залишиться лише один вихід із ситуації: скористатися порадою колишнього прем'єр-міністра Австралії Тоні Еббота, який рекомендував європейцям розвертати судна й човни з біженцями у відкритому морі, не допускаючи їхньої висадки на своїй території.

«Фортеця Європа» - гіпотетична концепція, реалізації якої Євросоюз всіма силами хоче уникнути (принаймні, на словах), стане реальністю. До речі, виправдання такої політики вже є. Глава німецького МВС Томас де Мезьєр, виступаючи перед журналістами, нещодавно сказав:

«Ми вважаємо, що афганська молодь і середній клас повинні залишатися у своїй країні, щоб брати участь у її відновленні». За його словами, масовий вихід молодих і активних людей «загрожує стабільності Афганістану».

У цьому разі міністр говорив виключно про громадян Афганістану – другій за чисельністю національній групі біженців (після сирійців). Проте, такі само слова при бажанні можна сказати і про Пакистан, Косово, Конго, Нігерію, Ірак і навіть про саму Сирію після встановлення там такого-сякого перемир'я. В принципі, досить розумні слова, якщо не враховувати невелику проблему: в тому ж Афганістані стрімко посилюється вплив «Талібану», в плани якого входить не «відновлення країни», а її переміщення в Середньовіччя.

Зараз європейське співчуття до нещасних жертв конфліктів в Азії та Африці поступово змінюється гарячковим будівництвом парканів по всьому кордонів на південному сході континенту. Однак навіть паркани чи можуть стати серйозним рішенням проблеми. Коли на північ підуть не сотні тисяч біженців, як зараз, а десятки мільйонів, як прогнозують вчені-кліматологи років через 10-15, паркани досить швидко будуть зметені.

Без вирішення фундаментальних проблем в тих країнах, звідки біжать люди, криза буде тільки набирати обертів. Європі (та й усьому західному світі) треба терміново зайнятися встановленням миру і організацією стабільного розвитку в неспокійних і бідних країнах. Якщо для цього знадобиться зміщувати місцевих правителів і встановлювати зовнішнє адміністрування – то так тому і бути. Причому зробити це треба, навіть не заради місцевого населення, а заради самозбереження.

«Європа зіткнулася з одним з найскладніших соціальних і культурних викликів. Його доведеться прийняти всіх країнах ЄС. І якщо ми не впораємося, Євросоюз буде знищений», - заявила Ангела Меркель – людина, яка вкрай акуратно вибирає вирази.