Політолог про місцеві вибори:Щоб подолати на Закарпатті бар’єр у 5%, партія має бути відомою від Ужка до Ясіня.

До виборів 25 жовтня лишається усього якийсь тиждень. Публіка, яка звикла до значно триваліших кампаній, тільки-тільки почала розкачуватися і з’ясовувати, хто є хто.

Якби кампанія тривала ще кілька тижнів, можливо вибір був би більш осмисленим. Але законодавець в особі парламентської більшості цього разу розпорядився, щоб зараз усе пройшло “в темпі вальсу”. Тому ці вибори максимально технологічні у тому сенсі, що зараз вибір більше залежатиме не від свідомого рішення самого електорату, а від того, що і як йому запропонують.

Тим не менше, практично в усіх закарпатських містах та й у більшості районів на сьогодні вже визначилися фаворити перегонів, котрі найімовірніше уже не зміняться. Винятком є Ужгородська міськрада і особливо обласна рада. До останньої кандидує 16 партій, але спрогнозувати, скільки з них пройде і якою саме буде там конфігурація політичних сил, зараз не береться ніхто.

Ніколи ще вибір на місцевих виборах не був настільки складним, як зараз. Раніше якось завжди існував певний лідер громадських симпатій, з приходом якого до влади і пов’язувалися надії на краще майбутнє. Зараз вже нічого подібного немає. Різні сили, які засвітилися у ході бурхливих революційних подій на зламі 2013-2014 р. і з якими пов’язували найбільш оптимістичні сподівання, зараз усі більш-менш при владі, але жити від того краще не стало. Швидше, навпаки. Багато чого пояснюється, звичайно, війною. Але і прорахунки пост-революційних лідерів теж цілком очевидні. Симпатії від них плавно перетікають, але у дуже різних напрямках. Уперше маємо не чорно-білий вибір (між минулим і майбутнім), а якийсь кольоровий – між цілим спектром більш-менш рівнозначних пропозицій, щодо яких просто очі розбігаються.

З одного боку, ці симпатії перерозподіляються у тому самому провладному колі, оскільки співвідношення рейтингів різних партій там постійно змінюється. На всеукраїнському рівні це вже призвело до відмови «Народного фронту” від участі у виборах, до поглинання «Удару” “Солідарністю”, до гострого протистояння з останньою «Укропу” і “Батьківщини”, які намагаються перебрати собі симпатії, що втікають від президентської партії. Натомість Радикальну партію буквально витіснено з інформаційного поля, чи то її замовчують, чи то вона сама зараз намагається триматися у тіні.

По-друге, чимало настроїв розвертається у бік партій, які чітко проявляють свою опозиційність. Це перш за все «Опозиційний блок”, хоча навколо нього зараз бачимо цілий ряд технологічних проектів, які намагаються відщипнути собі від його електорату і зменшити майбутній результат цієї сили.

По-третє, цілий ряд партій претендує на роль третьої сили. За нинішньої невизначеності це дуже вдала ніша, але переконати виборця, що ти справді є серйозною альтернативою, дуже непросто. Більшість таких проектів, схоже, просто працюють на власне майбутнє, заробляють очки на завтра, а зараз вони особливі шанси навряд чи мають.

Щоб подолати на Закарпатті бар’єр у 5% партія має бути відомою від Ужка до Ясіня, мати привабливу назву, яка би чітко характеризувала її сутність і головне – об’єднувати добре відомих у нашому краї людей з позитивною репутацією. Також не зайве, щоб партія не мала характеру вождівської, тобто не була жорстко зав’язана на одного-єдиного лідера у Києві.

Між тим від того, якою стане майбутня Закарпатська облрада, залежить не так вже й мало: чи будуть з’ясовані обставини мукачівської стрілянини 11 липня і чи будуть покарані винні; чи впишеться наша область в нові умови, коли з 1 січня почне діяти режим вільної торгівлі з Європою, чи відбуватимуться у нас реформи такими же темпами, як по усій Україні, чи вони тут традиційно гальмуватимуться, чи, може, нарешті підуть із випередженням?

Відповіді на ці питання отримаємо, якщо електорат свідомо підійде до свого вибору, не поведеться на підкуп чи на тиск адміністративного ресурсу, а зуміє виразити власні настрої у найбільш адекватній формі.

Сергій Федака.