За останні 3000 років у роботі політтехнологів мало що змінилося – аналітик.

Чорний піар і підкуп виборців - найдавніша безвідмовна зброя, де останній патрон, як правило, дістається стрілку, тобто безсовісному політику.

У середині XI століття до н.е. син юдейського царя Давида, дехто Авесалом, задумав підсидіти батька. Або висловлюючись сучасною мовою київських прокурорів - "відрозбоїти" трон.

Ось як ця частина історії описана в Біблії. (Книга 2 Царів 15 глава з 1 по 6 вірш).

"Після цього Авесалом завів у себе колісниці і коней (мажор – авт.) і п'ятдесят скороходів. І вставав Авесалом рано, та й ставав при дорозі біля воріт (замість білборда) і коли хто-небудь, маючи тяжбу, йшов до царя на суд, то Авесалом кликав його та й питав: з якого міста ти? І коли той відповідав: з такого-то коліна ізраїлевого раб твій, тоді говорив до нього Авесалом: от, справа твоє добра і справедлива, але у царя нема кому вислухати тебе. О, якби мене поставили суддею в цій землі, до мене приходив би кожен, хто має суперечку і тяганину, і я судив би його по правді. (Ну ви зрозуміли: "Почую кожного"! "Покращення вже сьогодні!").

І коли підходив хтось поклонитися йому, то він простягав свою руку, і обіймав його і цілував його. Так робив Авесалом з усяким ізраїльтянином, приходив на суд до царя, і вкрадався Авесалом у серце ізраїльтян".

У підсумку, за допомогою роботи на місцях і трохи чорного піару, Авесалом розколов країну, втягнув її в громадянську війну, і в кінцевому підсумку в ній загинув.

За останні три тисячі років у роботі політтехнологів мало що змінилося. Хіба що при дорозі тепер стоять не кандидати у владу, а їх зображення, під якими скороходи, скорострільно роздають агітки приблизно з тим же текстом, що використовував принц Авесалом у своїй виборчій кампанії,пише на сторінках видання Новое время оглядач Олександр Пасховер.

А от свіжа повчальна історія про виборчу гречку кінця середньовіччя.

У грудні 1431 року герцог Бедфорд організував в Парижі коронацію свого племінника, майбутнього англійського короля Генріха VI - на французький трон. Це була остання відчайдушна спроба в боротьбі за корону Франції. Сама боротьба велася між англійськими і французькими монархами вже майже 100 років з 1337 року. І от 9-річному королю Англії протистояв у 1429 році коронований в Реймсі при зусиллі легендарної дівчини Жанни д'арк - Карл VII. Орлеанська Діва страчена англійцями в травні 1431-го. Але цього мало. Бедфорд розуміє, що пройшли часи, коли престолонаслідування було інтрижкою суто королівських дворів і династій. Тепер, щоб утриматися нагорі потрібно боротися за симпатії низів, в даному випадку простих парижан.

Бедфорд організовує пишну коронацію з народними гуляннями. Підготовкою гулянь зайнялися англійці. Після урочистостей, за середньовічною традицією належало всі недоїдки зі столів панів роздати міській бідноті (ну щось на зразок нинішньої гречки). Англійці заготовили печеню ще в четвер, а коронація відбувалася в суботу. Протягом трьох днів, поки їжа чекала своєї години, її постійно розігрівали. У підсумку парижан пригостили дуже несвіжими недоїдками. Це було жахливим приниженням навіть для жебраків французів. Всі наступні дні жебраки скаржилися один одному, що таких несмачних, рідких, кислих недоїдків вони ніколи ще не їли. Шанування парижан Бедфорд і англійці втратили остаточно і назавжди.

У 1433 Бедфорд відправився в Англію, де постав перед парламентом, який звинувачував його у військових поразках у Франції. В цей час зміцнілий авторитет Карла VII посприяв відколу Бургундії від союзу з Англією. Герцог Бургундії Філіп III Добрий в 1434 році уклав з французьким королем Карлом VII перемир'я.

Бажаючи продовжити війну на континенті і відвоювати корону для свого племінника англійського короля Генріха VI, герцог Бедфорд в 1434 повернувся у Францію. Але до цього часу Карл VII набрав нечувану силу і мав високий авторитет. Мирні переговори між представниками короля Франції і герцога Бургундського розбили надії Бедфорда на подвійну корону для його племінника, який насправді був іграшкою в руках дядечка. Англійський король-тінейджер був психічно нездоровий.

І ось 15 вересня 1435 Бедфорд помер. За 18 років Англія остаточно програла свою переможну Столітню війну (1337 – 1453 рр.). Генріх VI став останнім, і не дуже вдалим англійським королем з династії Ланкастерів. Своє життя він закінчив у Тауерській фортеці, де і був вбитий з самого початку так званої війни Червоної та Білої троянд, за англійську корону, між Ланкастерами і Йорками.

Звичайно, скисла їжа, якою Бедфорд підкуповував прихильність парижан під час коронації свого племінника – це не основна причина провалу всієї кампанії. Причини втрати влади англійців у Франції більш глибинні. Але все ж істина цієї поразки - в їжі. До повної втрати довіри французького електорату.

Люди добрі, земляки, не ведіться на обіцянки: "почухаю кожного", або на скислу "гречку". За нею йде повна, тотальна, ганебна поразка, а то і громадянська війна.

Читайте також: