Контури майбутніх рад Закарпаття уже видно, - експерт.

Майбутня обласна рада вийде максимально різноплановою, вважає політолог Сергій Федака.

Головна особливість нинішньої виборчої кампанії – її коротка тривалість. З одного боку, це плюс, тому що різні команди не встигнуть пересваритися між собою аж зовсім до відвертого криміналу, а потім буде значно легше миритися (бо таки доведеться). Мінус у тому, що належного публічного обговорення усіх вад і чеснот кандидатів теж не відбудеться. Тому кампанія перетвориться на банальне змагання двох ресурсів – адміністративного і фінансового.

У результаті майбутня обласна рада вийде максимально різноплановою. До неї мають шанс потрапити лідери практично усіх реально існуючих на Закарпатті партій. Можна тільки уявити собі, який це буде Ноїв ковчег, де «кожної тварі по парі». Те, що така рада буде працездатною, дуже тяжко собі уявити. Але сесії обіцяють бути цікавими – з безперервним з’ясуванням стосунків різними партійцями, взаємними підколюваннями і звинуваченнями. Принаймні, так буде кілька перших засідань. Далі депутати муситимуть все-таки притертися і почати рухатися у конструктивному напрямку, бо таке бажання усіх закарпатців.

Специфіка Ужгорода ще й у тому, що на період кампанії припадає День міста, то ж усі кандидати матимуть можливість засвітитися. Наразі кампанія ведеться майже виключно за допомогою вуличних стендів і частково газет, також розпочалася агітація в інтернеті – на сайтах та у соціальних мережах.

Поки бажання стати мером Ужгорода виголосили Сергій Ратушняк, Михайло Качур, Іван Качур, Богдан Андріїв, Володимир Чубірко. Що стосується чинного мера Віктора Погорєлова, він теж не виключає своєї участі у перегонах, хоча поки і вичікує. Ясно, що будуть ще кандидатури, але для більшості з них ці вибори матимуть більше тренувальне значення.

Тепер кампанія з виборів ужгородського мера принципово інша, ніж у попередні рази, оскільки голосування відбуватиметься у два тури. До другого туру вийдуть двоє найсильніших, які у наступні пару тижнів почнуть буквально змішувати одне одного з брудом. Та й перед першим туром кампанія буде дуже далекою від рицарської.

Адже ціна питання надто висока. Чесно кажучи, вона навіть не так пов’язана з необхідністю вирішувати численні комунальні проблеми міста, як більше із суто політичними моментами. Центральна влада прагне зробити політичне середовище «від Сяну до Дону» максимально гомогенним, пропрезидентським. Це пов’язано і з падінням рейтингу нинішньої президентської команди (у потилицю гаряче дихає Юлія Тимошенко), і з потенційним розпадом парламентської коаліції і з буксуванням реформ. Тому центральна влада прагне максимально зміцнитися за рахунок місцевої, розставити усюди прийнятних для себе людей, або, принаймні, усунути незручних.

Команда Віктора Балоги остаточно переходить в опозицію. Але за нинішніх умов дуже тяжко сказати, чи це для неї мінус, чи, швидше, плюс. Імідж опозиціонера зараз набагато привабливіший, аніж провладного кандидата. Рівень життя на Закарпатті впав чи не найбільше за весь період незалежності, перспектив попереду не видно ніяких, тож і не дуже ясно, з яких саме причин пересічний виборець став би голосувати за провладні сили. Інша справа – за опозиційні. Хоча зрозуміло, що найбільше голосів на цьому полі збере, звичайно, “Опозиційний блок”: на це працює і назва, і чітка незмінна позиція. Але щось перепаде й іншим. Врешті-решт, про свою опозиційність заявлятимуть практично усі, інша справа, наскільки їм повірить виборець.

А розкол у місцевому політикумі усе поглиблюється. Уперше за багато років на Закарпатті виконавча і представницька влада чітко дистанціюються одна від одної. На одних публічних заходах з’являється Геннадій Москаль, на інших – Володимир Чубірко. Схоже, що діалогу між двома цими командами немає навіть на рівні, так би мовити, секундантів чи посередників. Такого не було навіть при попередньому президентові, коли закарпатці різних політичних напрямків нормально спілкувалися між собою. Зараз же накинутий ззовні розбрат сягає майже критичної межі. Головним завданням майбутніх рад буде подолати це багато в чому штучне протистояння і зробити це в інтересах усіх краян. Але для цього варто проявити мудрість і електоратові і обирати лише ті політичні партії, які здатні до реального діалогу, а не до подальшого продовження нікому непотрібних війн.

Сергій Федака для Нового Закарпаття