Будапешт перетворився на притулок для тисяч біженців, що втікають від війни, - ЗМІ

Безпрецедентний наплив біженців з Близького Сходу перетворив Угорщину в головний транзитний табір Європи і жорстоке випробування для переселенців на дорозі до щастя.

Цього літа Будапешт перетворився на тимчасовий притулок для людей, що тікають від війни. Десятки тисяч біженців з Сирії, Афганістану, Іраку та інших спустошених бойовими діями країн туляться в переповнених тимчасових таборах на території Угорщини. Одне з таких наметових містечок знаходиться біля будапештського вокзалу Келеті, там численні біженці чекають, коли зможуть їхати далі на захід.

“Ми залишили будинок місяць тому, весь час у дорозі, — розповідає 29‑річний сирієць Есмір Мокхаїши, який рушив в ризиковану подорож разом з чотирма друзями. — Спочатку ми переправилися з Сирії до Туреччини, потім морем до Греції, а звідти в Македонію, а з Македонії у Сербію, а з Сербії вже в Угорщину".

Такий же маршрут обирають більшість мігрантів з країн Близького Сходу і Північної Африки — потім вони йдуть у заможні Австрію чи Німеччину. В цьому році Європа зіткнулася з небувалим напливом біженців: кількість тих, хто подав офіційне прохання про надання притулку в ЄС, на кінець липня склала 438 тис. осіб, у той час як за весь минулий рік було подано близько 570 тис. таких заяв.

Весь цей потік йде через територію Угорщини, і цей факт викликає вкрай негативну реакцію уряду, який навіть побудував 175‑кілометровий загороджувальний бар'єр з колючим дротом вздовж кордону з Сербією. Однак це не допомогло: доведені до відчаю люди знайшли способи потрапити на угорську територію, щоб рухатися далі.

Офіційний Будапешт знаходить безліч способів боротьби з мігрантами: так, на території Угорщини було перекрито залізничне сполучення в західному напрямку, що призвело до масових демонстрацій біженців та обурення міжнародної спільноти.

Найбільший резонанс викликав випадок, коли з потяга, що прямував з Будапешта до Відня, на угорській станції Бічке правоохоронці зняли всіх біженців і помістили до табору тимчасового перебування. Вони керувалися тим, що мандрівники не оформили прохання про надання притулку в ЄС.

Коли криза почала набувати найгострішої фази, Німеччина, а потім і інші країни ЄС прийняли рішення без зайвих формальностей пропустити біженців через свої кордони. Всього за дві доби 5 і 6 вересня Німеччина прийняла з Угорщини близько 20 тис. осіб. У ці ж дні німецькі влада оприлюднила своє рішення про виділення € 6 млрд на потреби переселенців.

Незважаючи на всі труднощі, з якими доводиться стикатися, Мокхаїши з друзями зізнаються, що про своє рішення покинути батьківщину не шкодують. Вони згадують, як їм допомагали незнайомі люди в Белграді, запрошували до себе додому поїсти, прийняти душ і відпочити. А ось тиждень в таборі на вокзалі Келеті здалася їм самим болісним — вимотувало насамперед відчуття невідомості.

“Це абсурд, коли в тебе є квиток, але ти не можеш сісти на поїзд, — каже Мокхаїши. — Я всього лише хочу нарешті потрапити в Німеччину, влаштуватися на роботу водієм і забрати з Сирії дружину і дитину".

Міграційний потік, який сьогодні йде через Угорщину, незважаючи на зусилля влади, найближчим часом не зменшиться, переконані аналітики: до кінця року кількість мігрантів, що рухаються цим шляхом, може сягнути за 1 млн. Очікується, що у цьому році тільки до Німеччини прибудуть близько 800 тис. біженців, яких з рідних місць женуть не тільки місцеві конфлікти і невисокий рівень життя, але й одна з головних загроз людства останнього часу — жорстока і нещадна армія Ісламської держави (ІД).

Нацизм по‑угорськи

Рішення угорських властей переповнили чашу терпіння мешканців наметового містечка на вокзалі Келеті, і 4 вересня перша двохтисячна колона пішки вирушила з Будапешта на захід. У колоні пішли Мокхаїши і четверо його друзів.

Ставлення офіційного Будапешта до мігрантів викликає засудження у багатьох країнах ЄС. Так, за будівництво стіни з колючим дротом преса назвала прем'єра Віктора Орбана нацистом. Обурення викликало також його заява про те, що біженці — це виключно проблема Німеччині.

У свою чергу Антал Роган, голова парламентської фракції правлячої консервативної партії Fidesz, ініціював посилення міграційних законів, зокрема збільшив тюремні терміни за нелегальний перетин кордону, а також за пособництво цьому.

"Ці заходи необхідні, оскільки з початку цього року в Угорщину зайшли 130 тис. нелегальних мігрантів", — заявив Роган журналістам.

Відзначився і мер Будапешта Іштван Тарлош, який в інтерв'ю місцевим ЗМІ висловився проти будівництва стаціонарного центру розміщення біженців і пообіцяв, що не допустить, щоб місто стало "відстійником" для мігрантів".

"Неідентифікованим масам не можна дозволяти проникати в нашу країну нелегальним способом і накопичуватися в Будапешті", — цю скандальну цитату мера розтиражувала європейська преса.

Рішення влади підігрівають ксенофобські настрої серед місцевого населення. За результатами соціологічного опитування, проведеного влітку угорським дослідним інститутом Tarki, більше третини опитаних зізнаються, що не люблять іноземців. 39 % респондентів наполягають на тому, щоб Угорщина заборонила в'їзд будь-переселенцям зі Сходу чи Азії, 56 % взяли б їх, якби ті надали переконливі причини для в'їзду, і лише 5 % пустили б біженців беззастережно.

Імміграційний юрист Елемер Касо вважає, що влада навмисно очорнює біженців в очах угорців і роздуває ксенофобські настрої.

“Людям щодня розповідають, що вони (біженці - ред.) приїхали забрати у нас з рота шматок хліба, що ми їх зобов'язані утримувати, — каже Касо. — Коли угорці кажуть "сирійські біженці, ідіть додому", багато хто навіть не підозрюють, що у цих людей більше немає домівки".

В угорців історично склалося упереджене ставлення до іноземців, розмірковує соціолог і громадський активіст Марк Кекеші, і будь-який відчутний приплив біженців його тільки загострює.

“Наприкінці 80‑х у нас була хвиля біженців з Румунії, які рятувалися від режиму Чаушеску, в 90‑х люди з країн колишньої Югославії бігли до нас від війни, — каже Кекеші. — Незважаючи на те, що ці люди культурно і ментально близькі до угорців, їх прихід збігався з піками зростання ксенофобії. Що й казати про сирійців".

Нинішній сплеск ксенофобії підігрівається угорськими ЗМІ, значну частину яких контролює кабінет Орбана. На думку Кекеші, вони створюють перекручену картину і необ'єктивно висвітлюють міграційну кризу. До того ж влада їх використовує фактично в ролі цапа-відбувайла.

“На біженців можна валити все — бідність у країні, криміналітет, все що завгодно, — каже Кекеши. — Так Орбан заробляє собі бали серед виборців і будує імідж захисника інтересів всіх угорців, охоронця культури і чистоти нації".

Однак не всі жителі країни поділяють позицію влади. Вони приносять біженцям їжу, одяг та іграшки для дітей. Грізні на вигляд поліцейські, які охороняють вхід на Келеті, трапляється, пригощають дітей цукерками. А в день, коли перша група біженців пішки покинула Будапешт, місцеві жителі буквально на кожному кілометрі зустрічали їх з водою, бутербродами та фруктами.

“Нам всі брешуть по телевізору! Це нормальні люди, такі ж, як ми, тільки їм потрібна допомога", — каже житель Угорщини, який працює водієм, який своїми очима бачив ту пішу колону.

Сирійське щастя

Конфлікт між режимом президента Башара аль-Асада та опозиційними групами, що почався 2011 року в Сирії, переріс у повномасштабну війну. Протягом наступних двох років антиурядові озброєні групи з перемінним успіхом відвойовували контрольовані Асадом території. За даними ООН, влітку 2013 року кількість жертв військових дій перевищила 90 тис. осіб, але найгірше було попереду.

Сирія, знекровлена тривалим конфліктом, стала легкою здобиччю для джихадистських угруповань, які набирають обертів, особливо Ісламської держави. Їй знадобилося не так багато часу, щоб взяти під контроль значну територію на північному сході Сирії, а також частину сусіднього Іраку. Прихід бойовиків ІД став новою кривавою сторінкою в історії сучасної Сирії. На їх рахунку — масові вбивства мирних жителів, страти журналістів, катування, насильство і терор.

“У нас вже п'ятий рік війна, лайно повне, — каже 23‑річний студент-економіст з Дамаска Кутайба Алчалак. — Людей вбивають армія Асада, повстанці, бойовики Ісламської держави".

Тому перед сирійськими чоловіками призовного віку тепер стоїть дилема — або приєднатися до однієї зі сторін конфлікту, або тікати з країни. Останній варіант вибирають багато: за даними ООН, з початку конфлікту, Сирію покинули 4 млн осіб, ще 7,6 млн стали внутрішніми переселенцями, загинули більше 220 тис.

Економіка країни, система освіти і охорони здоров'я вже довгий час знаходяться в стані колапсу. Алчалак зізнається, що мріє влаштуватися в іншій країні.

"Я хочу отримати МВА в Німеччині, хочу залишитися там працювати".

Він прекрасно розуміє, що зробити це буде непросто, але повернутися в Дамаск він не зможе.

Втім, у Європі розуміють, що Алчалак і його попутники — далеко не остання група мігрантів з палаючої Сирії. Причому разом із сирійцями в Європу біжать громадяни Іраку, Афганістану і навіть більш стабільного Ірану.

20‑річна Аша з дворічним сином на ім'я Овейш залишила рідний Іран і поки що знайшла притулок у підземному переході біля вокзалу Келеті. Хоча в Ірані і немає військових дій, Аша вирішила виїхати, щоб дати синові можливість вирости у вільній від релігійних догм світі.

"В Ірані постійно порушуються права людини, до жінок там жахливе ставлення", — каже Аша на хорошому англійському.

Вона їде не на порожнє місце: у Відні на неї чекає чоловік, який поїхав ще в минулому році.

На Аші немає паранджі: вона носить джинси в обтяжку і майку з принтами. Вона закінчила школу, вивчила дві іноземні мови — англійську та німецьку — і переконана, що світ жінки не повинен обмежуватися кухнею.

"Я думаю, на Заході моє рішення нікого не здивує",— впевнена вона.

Між тим країни Європи вже ділять квоти — хто скільки біженців прийме у себе. Згідно з попереднім планом президента Єврокомісії Жан-Клода Юнкера, найбільша кількість біженців поїдуть у Німеччину, Францію, Іспанію і економічно сильні скандинавські країни. Територіально невеликі Кіпр, Мальта та Естонія поселять по 200-300 чоловік. Квота Великобританії поки що обговорюється, як і квоти східноєвропейських країн — Польщі, Словаччини та Хорватії, які не дуже й хочуть покласти на свої плечі додаткове соціальне і матеріальне навантаження.

Втім, не всі втікають від війни мігранти прагнуть до Європи. Велика частина сирійських переселенців знайшла тимчасовий притулок у своїх сусідів — в Лівані, Туреччині, Єгипті та Йорданії. Тоді як багаті Об'єднані Арабські Емірати, Катар, Кувейт, Бахрейн і Саудівська Аравія, за даними міжнародної правозахисної організації Amnesty International, не прийняли жодного біженця з Сирії. Технічно це пояснити просто: жодна з цих країн не підписала Конвенцію ООН 1951 року про статус біженців, і, відповідно, вони не несуть ніяких зобов'язань.

Тим часом лідери ЄС очікують відповідних кроків і від США.

"Америка завжди була лідером в розміщенні біженців, але 1.500 осіб за чотири роки — це просто незначний внесок у вирішення цієї проблеми", — називає кількість сирійців, які прийняли Сполучені Штати, колишній міністр закордонних справ Великобританії Девід Мілібенд.

Вашингтон усвідомлює масштаби катастрофи, але навчений гірким досвідом тривалої іракської кампанії, не хоче активно втручатися в конфлікт, каже колишній американський конгресмен на умовах анонімності.

“Ми втомилися від Близького Сходу, ми просто не знаємо, що з ним робити, — зізнається політик. — Складно визначити, кому треба допомогти, а кого застрелити".

За даними конгресмена, вже цієї осені США виділять значну суму в фонд допомоги сирійським біженцям, а ось які політичні кроки зробить Америка, поки не вирішено.

За матеріалами видання "Новое Время"

Читайте також:

Поділитись:: Facebook; Twitter(X); Whatsapp; Telegram; Viber