Скандал у Закарпатській облраді: (думка експерта).

Скидається, що нинішнім політичним трендом на Закарпатті є тотальне небажання ні про що домовлятися.

Вчорашнє засідання Закарпатської облради було на диво результативним.

Понад сорок питань проголосовано за якусь годину (до того вони багато днів розглядалися на комісіях і президії). Ще дві години зайняли організаційні моменти та обговорення з правоохоронцями мукачівської стрілянини. Але запам’ятовується останнє слово. Останнім розглядався Перспективний план розвитку Закарпаття та питання про створення двох громад – Тячівської і Вільховецької. Для прийняття цих рішень не вистачило голосів. Не тому що були присутні тільки близько 70 зі 108 депутатів. При попередніх питаннях цього цілком вистачало. Не тому що через три години роботи депутати розійшлися. Дехто справді вийшов, але то було буквально пару чоловік – число некритичне.

Головною причиною було те, що депутати від «Єдиного Центру» демонстративно відмовилися торкатися кнопок. Головуючий кілька разів пропонував проголосувати за повернення до повторного розгляду проваленого питання, проте голосів так і не набралося. Один раз було оголошено перерву для консультацій, та вона завершилася нічим. Кілька разів депутати публічно обмінювалися думками – дуже емоційно, але безрезультатно. Три фракції («Батьківщина», «Фронт змін» і група «Закарпаття») вголос заявили, що вони підтримують президентську адміністративно-територіальну реформу і особливо бажання тячівців створити у себе дві укрупнені громади. Як висловився Іван Кричфалушій, треба випустити на волю першу ластівку. Депутати пропонували висловитися з цього приводу і найбільшій фракції, але та відмовчувалася.

Скандал завершився тим, що присутній у президії губернатор демонстративно покинув зал, а за ним пішли і понад половина депутатів з різних фракцій. Чи не вперше за історію Закарпаття сесію не було ані закрито, ані навіть розпущено на перерву.

Справа не так у тому, що реформа на Закарпатті готувалася без надто великого інформаційного супроводу і її сенс лишився для багатьох незрозумілим. Частково це дійсно так. Спершу в області планувалося створити 38 громад, потім 51, а перед самою сесією виринув варіант уже з 94 громадами. А проте ми переконані, що і в інших областях населення (та й депутати) теж не надто розуміються на тому, як і для чого робиться реформа. Але у двох десятках областей плани створення громад прийнято, у багатьох створено і самі окремі громади (у цілому цей процес планується здійснювати до 2017 року включно). Не затверджено відповідні плани тільки у Закарпатській і Тернопільській областях.

Головною причиною неприйняття реформи (якщо брати не по формі, а по суті) депутати називають те, що вона, на їхню думку, нічого не дає для мешканців наших міст і сіл. Вважається, що громади (в середньому по десятку нинішніх сіл) будуть більш спроможними у фінансовому і кадровому плані. Правда, звідки при цьому візьмуться додаткові кошти, так і лишається незрозумілим. Апарат самоуправління при цьому не скоротиться, а схоже, навпаки, тільки зросте. До того ж багато хто вважає, що в результаті реформи зникнуть райони, а відповідно і сформовані за останні два десятиліття районні еліти. Вони справді муситимуть роздробитися між різними громадами, заново мірятися силами, встановлювати нові зв’язки. Тобто головним політичним наслідком реформи може стати просто новий спалах усобиць і переділ впливів. Грубо кажучи, нові «стрілки», порівняно з якою нещодавня мукачівська – це тільки квіточки.

Усе це потребує більш ґрунтовного осмислення, ніж робилося дотепер. Але схоже, що справа не тільки у цьому. Адже обласна рада є, крім усього іншого, своєрідною фондовою біржею, на якій вимірюється та встановлюється політична вартість акцій тієї чи іншої партії. Відбувається це як в результаті голосувань, так і різних закулісних домовленостей. «Єдиний Центр» продемонстрував, “ко в хижі ґазда”. Демарш серед усього іншого було влаштовано і для компрометації нинішнього губернатора.

Перемога «Єдиного клану» далеко не абсолютна. Якщо об’єднання двох тячівських громад було реально добровільним, то зрив його знижує рейтинг даної партії бодай у цьому районі. Ясно, що даний скандал буде використовуватися для контрагітації численними конкурентами і в усіх інших районах. Цим, мабуть, і пояснюється мовчазність балогівців – аби не перегнути палицю. Однозначно, що дана ситуація веде до подальшого зростання і так високого в області рейтингу «Опозиційного блоку».

З іншого боку, ця партія лишила за собою широке поле для маневру. Не виключено, що від самого початку реформа розглядалася як певна розмінна карта – скажемо в обмін на якісь кадрові чи інші преференції. Це особливо актуально в умовах нинішньої виборчої кампанії. Але скидається, що нинішнім політичним трендом на Закарпатті є тотальне небажання ні про що домовлятися. Навпаки, протистояння набирає все більшого розмаху.

Сергій Федака для Нового Закарпаття