Ужгородські вибори: у очікуванні старту.

Останнім часом Україна стала взірцем непередбачуваності.

Ще вчора мало хто міг передбачити війну, долар по 22, драконівську комуналку на фоні тотальної корупції, яка демонструє постійну тенденцію до зростання. Сьогодні це вже реальність до якої звикли, але не дуже хочуть миритися. Час від часу потрібно випустити пар, знайти винних, роздати обіцянки – інакше загострення може досягти критичної межі. Вибори є старим перевіреним способом дати можливість людям відволіктися від щоденних проблем. Кампанія, яка нас очікує в жовтні, не буде виключенням. Спробуємо спрогнозувати, якою вона буде в ужгородському вимірі.

Кілька особливостей.

Перша. Загальновідомо, що в Україні вже стало традицією кожні вибори проводити за новим законом. Щоразу разу мова йде про те, що попередній закон був недосконалим, тому потрібно розробити нову редакцію. І щоразу новий закон стає гіршим за попередній. Кожного разу ця історія повторюється з початку. Здається цього разу ми можемо встановити черговий український рекорд – такого низького рівня законодавчого забезпечення вибори ще не знали. Плутанина у порядку висування кандидатів, некоректний спосіб визначення переможців, коли представляти окремий округ може особа, яка зайняла там далеко не перше місце, маніпуляції з розподілом мандатів серед депутатів однієї партії, відсилання у окремих нормах закону до пунктів статей, які не існують тощо. Одним словом, складається враження, що його писали помічники політиків, які нічного спільного з юридичними знаннями не мають.

Друга. У контексті проведення адміністративно-територіальної реформи і очікуванні укрупнення населених пунктів стає незрозумілим, на який проміжок часу будуть обиратися мери і депутати рад. Так само незрозуміло, якими повноваженнями вони будуть наділені – широкими «децентралізованими», або «дореформеними».

Третя. Значно погіршилася економічна ситуація, що має своїм наслідком прискорене зубожіння людей. Це, в свою чергу, тягне зростання суспільного невдоволення і гніву, який має бути кудись виплеснутий. Влада будь-якого рівня, а особливо місцева, яка ближче до людей, є ідеальною мішенню.

Висновок зробити неважко – актуальні вибори чи не вперше стануть такими, в яких навряд чи братимуть участь особистості першого ешелону. Мало хто з вагомих політиків або громадських діячів проміняє свій авторитет у суспільстві на гарантовану можливість бути спаленим народним гнівом через кілька місяців. Це буде кампанія другого або третього ешелону.

Ужгород у цьому аспекті не буде виключенням. Кампанія ще не почалася, але передстартові позиції виглядають наступним чином – за місто точно боротимуться «балогівці» та кандидат від влади. Можлива також участь когось із ужгородців, які намагатимуться зайняти нішу третьої сили.

Позиції клану В. Балоги останнім часом суттєво просіли, саме тому для нього це буде війна на виживання. Розрахунок його простий – в першому турі якомога більше кандидатів, які ним підтримуються і мають за мету потрапити у другий тур. У другому турі – масова скупка голосів, яка дасть можливість повторити сценарій 2010 року.

Когорта «мукачівських найманців» дуже строката – від кришталево «балогівських» до тих, які людьми не асоціюються з кланом. Цьогорічною особливістю є той факт, що перевага надається кандидатам, які можуть самі профінансувати свою кампанію. Напевно цьому сприяє нещодавнє перекриття головних джерел доходу і, як наслідок, дефіцит бюджету. Так само вітається участь осіб, які ідуть під брендом тих політичних партій, які мають стійку електоральну симпатію. Персональний склад виглядає таким чином: Богдан Андріїв, Володимир Приходько, Віктор Щадей, Володимир Чубірко. Серед них Чубірко (Єдиний Центр) і Щадей (Батьківщина) в Ужгороді стійко асоціюються як люди Балоги. Вони обидва є промовистим прикладом того, як особи, які самі собою нічого не варті, можуть бути швидко накачані за допомогою грошей і технологій. Обговорювати їхні особисті якості і вагу немає сенсу – вони повністю залежні пішаки.

Андріїв, головне джерело статків якого є «тіньовий бізнес», завжди плив у фарватері тієї політичної сили, яка сьогодні при владі. Тому його участь у команді сьогоднішнього новоспеченого опозиціонера є дивною. Беручи до уваги його галицьке походження, буде зроблено спробу висунути його під прапором Самопомочі.

Щодо Приходька буде розіграна карта корінного ужгородця, який вболіває за місто. Натомість більшості містян відома його політична неперебірливість та нездатність створювати видимі результати, маскуючи це розлогими демагогічними розмовами. Головна мета – завжди бути при посаді. З віком його послугами користується дедалі менше впливових людей, тому пропозиція від мукачівського клану була сприйнята як рятувальна соломинка. Обидва ці кандидати працювали свого часу з Балогою (один у бізнесовій, інший у політичній площині, будучи заступником губернатора) та належали до лав Партії Регіонів.

Надзвичайно складною виглядає задача у діючої влади на чолі з Г. Москалем. З одного боку, сам Москаль має значну популярність і авторитет у городян, до того ж це авторитет підсилений карт-бланшем від Президента Петра Порошенка. З іншого боку, «затискання гайок» на кордоні, який для багатьох є джерелом постійного доходу, та відсутність вагомої кандидатури ускладнюють позиції. У цій ситуації вбачається два можливих варіанти розвитку подій:

1) невідома особа «містерХ», яка зіграє на ефекті новизни і на яку працюватимуть авторитет Президента і губернатора

2) хтось із відомих ужгородців, які користуються повагою містян і є абсолютно незалежними від кланів, передусім мукачівського

У будь-якому випадку права на програш діюча влада немає.

Стосовно «ужгородців», кожен з яких претендуватиме на роль третьої сили, ситуація виглядає більш ніж заплутано. В принципі, в місті велика кількість громадських активістів, підприємців, депутатів, які якимось чином декларували намір брати участь в кампанії. Однак більшість з них може вважатися лише «стажерами», які вчаться.

Серед серйозних потенційних кандидатів можна згадати С. Ратушняка і А. Панова. Панов для більшості ужгородців асоціюється з незалежною, професійною, європейською людиною, яка робить гарні справи і завжди відповідає за свої слова. У активі – перший в Україні сквер і пам’ятник Марії-Терезії, реставрація старовинних будівель, наполегливе відстоювання прав закарпатців на дипломатичній роботі, улюблений професор у своїх студентів. До того ж має корисні для міста зв’язки – лише за останні півроку на його запрошення у Ужгороді побували Міністр закордонних справ П. Клімкін, Міністр освіти С. Квіт та нащадки імператорів Габсбургів. Інша річ – наскільки йому самому це потрібно.

Ратушняк володіє електоральною підтримкою, фінансовими та медіа-ресурсами, досвідом робити вибори та керувати містом. Натомість сьогодні відчутна стійка тенденція до падіння симпатій городян, передусім через багаторазове обрання мером і наслідками керування містом. Сьогоденні пріоритети екс-мера – реалізація приватних проектів серед яких Ріо-Плаза, Акваріопарк, будівництво споруди у Австро-Угорській стилістиці на вулиці Фединця в центрі міста. До того ж, будучи досвідченим політиком, навряд чи Ратушняк схоче стати тимчасовим мером міста, яке перебуває у вкрай занедбаному стані. Можливо, на цю роль він висуне когось із членів своєї команди – В. Химинця або М. Чурило.

Стосовно діючого мера Погорєлова – ймовірно він не братиме участі у боротьбі, передусім через стійку антипатію більшості містян. Натомість він намагатиметься «продати» свою лояльність комусь із фаворитів якомога за більшу винагороду, зокрема через вирішення кадрових питань, вигідних його родині.

Зрозуміло, що позиції потенційних кандидатів будуть перенесені і на формування списків депутатів – кожен з них намагатиметься провести у раду представників своєї політичної сили.

Стосовно виборчих технологій – питання відкрите. Першу з них уже запустили – оприлюднення рейтингів. Опитувань було проведено три – усі прямо чи опосередковано на замовлення «мукачівського клану». Залишимо поза увагою якість і професіоналізм, а також явну заангажованість на користь замовників. Однак зауважимо, що у всіх трьох опитуваннях відсоток тих, хто не хоче бачити мером жодного із запропонованих кандидатів (Щадей, Чубірко, Приходько, Андріїв, Погорєлов, Ратушняк) становив від 62 до 75.

Найважливішим випробуванням для влади буде її здатність поламати 200 гривневу скупку голосів. Найважливішим випробування для виборців –здатність відмовитися від швидких грошей і усвідомити свою відповідальність за формування влади, яка керуватиме містом. Лише у такому разі ми можемо претендувати на поступове формування цивілізованого середовища, в якому кожен буде відчувати себе людиною.