Грошей у країні все менше, і простим перерозподілом бюджету від менш депресивних регіонів до більш депресивних ситуацію не виправити.
Потрібно підвищувати ефективність управління країною. Підтискає і Європа, для якої місцеве самоврядування - альфа і омега суспільного прогресу.
Про особливості децентралізацій них процесів в Україні в журналістському матеріалі Гліба Простакова.
«Вперше уряд і президент поступаються величезним обсягом повноважень на користь громад. Реформи наблизять реальну владу до людей, на відстань витягнутої руки »- таку заяву зробив Петро Порошенко після того, як Конституційний суд визнав легітимним проект змін до Основного закону в частині децентралізації.
Тепер парламенту у вересні потрібно знайти 300 голосів, щоб внести потрібні зміни до Конституції. І все це за місяць до місцевих виборів.
Ці зміни дійсно коштують більше, ніж всі реформаторські починання влади, вжиті до сьогоднішнього дня. Адже йдеться не багато не мало про повне переналаштування системи державних фінансів, а головне - повноважень і відповідальності влади на місцях, яким доручаються значні ресурси: право збирати і розподіляти податки та розпоряджатися майном, в першу чергу - землею.
Реформа покликана запобігти деградації села, привнести практичний зміст у поняття «місцеве самоврядування» - право, яким українці за всі роки незалежності так і не змогли скористатися. Ця реформа повинна дати імпульс розвитку територій, зламати десятиліттями насаджувану систему утриманства громад, що делегували свої долі в руки центральних органів влади. Відтепер голова сільради чи мер, що живе в сусідньому від нас будинку, не зможе нарікати на райцентр, область, Київ, виправдовуючи свою бездіяльність і неміч у вирішенні конкретних проблем населеного пункту.
Реформа передбачає глобальну майнову ревізію. Земля - головний корупційний ресурс в регіонах - роздавалася за рішенням сільрад та райрад, в розкраданні землі брали участь чиновники обладміністрацій і регіональних земельних комітетів. Коли земля поряд з прибутковим податком стане головним джерелом наповнення регіональних бюджетів, тиск місцевих громад на чиновників посилиться стократ. Громадський контроль над майном громад зустріне лютий опір корупціонерів.
З іншого боку, постреволюційних півтора років не вистачило для того, щоб суспільство підготувалося до радикальної зміни еліт. У багатьох регіонах на місцях все залишилося як і раніше: ті ж люди, ті ж корупційні схеми. Змінилися партійні кольори, але суть залишилася колишньою. Сформована система влаштовує частину місцевої номенклатури, яка вибудувала свою вертикаль підпорядкування і направила рух грошей в потрібні кишені. Цей низовий пласт корупції зараз під загрозою. А якщо так, то дати цим людям більше можливостей і більше фінансової самостійності означає дати їм більше влади. Небезпечно.
На гаслах про децентралізацію у владу прийшла Партія регіонів. Але, ставши президентом, лідер цієї партії Віктор Янукович ще більше зміцнив свою владу, зробивши провінцію повністю залежною від волі центру. Про економічну самостійність регіонів довго говорив і Петро Порошенко, але необхідність відновлення керованості країною в хаосі перехідного періоду диктувала іншу логіку - логіку максимальної концентрації влади в центрі.
І все ж набираюча обертів економічна криза зробила децентралізацію безальтернативною. Грошей у країні все менше, і простим перерозподілом бюджету від менш депресивних регіонів до більш депресивних ситуацію не виправити. Потрібно підвищувати ефективність управління країною. Підтискає і Європа, для якої місцеве самоврядування - альфа і омега суспільного прогресу.
Тема децентралізації недарма знову заграла яскравими фарбами якраз напередодні місцевих виборів. Ці теми нерозлучні, як сіамські близнюки: децентралізація і вибори, вибори і децентралізація. Політичні угруповання використовують тему децентралізації та її супутника - адміністративної реформи - для того, щоб перекроїти електоральну карту під себе. У країні стартувала реальна боротьба за владу на місцях. А сама реформа - поки лише інструмент цієї боротьби.