Бережіться посилення «Правого сектору» на Україні, - The National Interest.

Маючи в своєму розпорядженні зброєю в достатку і новими рекрутами, «Правий сектор» зникне нескоро.

Про це в своїй статті, для американського видання "The National Interest", повідомляє співробітник Центру «Національний інтерес» Джулія Ембоді, пишуть inoСМИ.Ru.

Далі подаємо текст на мові перекладу

У міру ескалації напруженості на Донбасі на сході України, незважаючи на крихке перемир'я, український уряд змушений звернути увагу на захід, де назріли внутрішні проблеми.

11 липня стався спалах насильства в Мукачево, на схід від кордону зі Словаччиною та Румунією. Конфлікт почався з того, що місцева міліція звинуватила активістів ультранаціоналістичної організації «Правий сектор» в контрабанді сигарет. «Правий сектор» - це не звичайні громадяни, вони озброєні армійською зброєю і незалежно служать на лінії фронту з проросійськими бунтівниками на сході. Конфлікт залишилося невирішеним. Лідер «Правого сектора» Дмитро Ярош звинуватив Київ у нападі на своїх, замість того, щоб зосередитися на бойових діях в східних областях. Так як Правий сектор знову заявив про себе, то варто згадати про витоки цієї організації та проаналізувати вплив участі цього угруповання на конфлікт на Донбасі.

У лютому 2014 після супроводжувалися насильством акцій протесту, в яких ультранаціоналісти відігравали велику роль, президент України Віктор Янукович зіткнувся із загрозою імпічменту і віддав перевагу втекти з країни. Цьому передувало спірне рішення Януковича почати нове обговорення ймовірного членства України в Європейському союзі. На акції протесту він відреагував драконівським законодавством і жорсткими діями, в результаті чого силу набрали не тільки помірні націоналісти, але і вкрай праві елементи. Екстремістські і ультраправі фашистські організації, такі, як «Патріоти України» та «Тризуб», об'єдналися і сформували «Правий сектор». У міру зростання насильства українці подолали політичні розбіжності і об'єдналися з «Правим сектором» проти проросійського уряду як спільного ворога. У міру зростання чисельності «Правого сектора» цей рух став каталізатором процесу, що призвів до падіння Януковича. Після революції «Правий сектор» створив політичну партію, яка нині представлена у Верховній Раді.

Після революції Майдану «Правий сектор» отримував лише незначну суспільну. підтримку. На даний момент партія представлена в парламенті лише одним депутатом з 422. Проте, нещодавно організація стала гучно критикувати президента Петра Порошенка, і її чисельність почала збільшуватися. У жовтні «Правий сектор» підтримували 1,8% населення, зараз - 5,4%. 21 липня Дмитро Ярош виступив перед п'ятитисячний натовпом, вимагаючи провести всенародний референдум щодо вотуму недовіри президенту Порошенко, який, разом з прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком, поступово втрачає підтримку громадян.

Незважаючи на мінімальне представництво у Верховній Раді і незначний політичну вагу, «Правий сектор» відіграє важливу роль як іррегулярні сили, що підтримують українську армію в бойових діях на Донбасі. Ця організація залишилася єдиним ополченням, яке діє незалежно від урядових військ. Бійці «Правого сектора» воюють відповідно до власної доктриною, заснованої на ультранаціоналізму і консервативних цінностях. Протягом минулого року батальйони «Правого сектора» завоювали повагу і підтримку солдат урядових військ на Донбасі. Допомога з їх боку виявилася дуже важливою для армійських підрозділів, які страждають від невисокої боєздатності через неефективність і важкої економічної ситуації уряду України.

Маючи в своєму розпорядженні зброєю в достатку і новими рекрутами, «Правий сектор» зникне нескоро.

Багато хто вважає їх екстремістами. «Правий сектор» представляє ядро непримиренних прихильників анти-російських поглядів, які вважають будь-які поступки на сході поразкою української національної держави. Невелике, але міцна присутність «Правого сектору» на українській політичній арені повинно турбувати його союзників. Український уряд залежить від військової підтримки ультранаціоналістів. На офіційному рівні «Правий сектор» відкидає ксенофобію і фашизм і називає себе відкритим для всіх прихильників української держави. Тим не менше, російські ЗМІ використовують риторику активістів руху, часто перебільшуючи і фальсифікуючи її, щоб довести зворотне. Для Росії розширення і посилення впливу «Правого сектора» служить приводом для захисту етнічних росіян на Донбасі. Крім проблеми спотвореного іміджу «Правого сектору» в російських ЗМІ, насильство в Мукачевому і подальше зіткнення з Києвом зробило нову проблему досить критичною для Донбасу.

Далі подаємо текст на мові оригіналу

Двусмысленность Второго Минского протокола, вкупе с разными задачами украинских и пророссийских сил, продолжают блокировать возможность реального перемирия и серьезных реформ на Донбассе. Контактные группы продолжают обсуждать вопросы выполнения договоренностей, и в связи с этим необходимо сохранить даже незначительный достигнутый прогресс. «Правый сектор» несет в себе потенциал сорвать возможность умеренного решения украинского кризиса, причем не обязательно из-за своей идеологии. Группировка угрожает решению конфликта, так как сочетает радикальные идеи с эффективным ополчением, не подчиняющимся правительству. «Правый сектор» полезен для Киева только до тех пор, пока их цели совпадают. И это может стать большой дилеммой для целей и задач США в регионе.

Для США работающий Второй Минский протокол от февраля 2015 года служит самым надежным путем к предотвращению дальнейшей эскалации напряженности в региональном конфликте. Как компромисс после успешного наступления мятежников в январе 2015 года, Минск-2 не может считаться идеальным протоколом. Тем не менее, альтернативой работе в рамках соглашений служит возобновление конфликта, в котором Украина рискует потерпеть поражение. Такая ситуация потребует от украинских союзников из НАТО, в первую очередь, от США, отреагировать. Реальная поддержка может потребовать шагов, которые не готов защищать ни Конгресс, ни администрация президента. Ввод сухопутных войск или конфликт с российскими ВВС в воздухе возымеют непредсказуемые последствия для США и поставят под угрозу интересы в сфере национальной безопасности. По этой причине США и Европейский союз считают Минск-2 лучшим решением украинского кризиса.

Так как Украина стала жертвой российской агрессии. то в США воздерживаются от критики любых сил, сражающихся против Москвы и ее клиентов. Преувеличенные заявления России об украинском фашизме не облегчают объективное обсуждение «Правого сектора». Неудивительно, что в Вашингтоне колеблются относительно отношения к организации как к угрозе. Они союзники наших союзников и мишень российской пропаганды. Многие американцы воспримут враждебность к «Правому сектору», как поддержку российских целей или, что еще хуже, как восприимчивость российской пропаганды.

На данный момент США легко могут отмахнуться от «Правого сектора», как от мелкой помехи, раздутой российскими СМИ для оправдания продолжения агрессии. Более трезвая оценка, однако, покажет, что «Правый сектор» может стать угрозой не только для пророссийских мятежников, но и для украинского правительства, которое поддерживает Вашингтон. Хотя военные цели украинского правительства и «Правого сектора» сегодня совпадают (в том, что касается Минска-2), это радикальное движение не поддержит никаких уступок Киева.

Вне зависимости от того, как СМИ изображают «Правый сектор», даже консервативная оценка его доктрины показывает, насколько он не готов к компромиссам. Без серьезных переговоров между правительством Украины и пророссийскими мятежниками «Минск2» провалится, и возобновится полномасштабный вооруженный конфликт. Возобновление конфликта поставит суверенитет Украины под еще большую угрозу, что потребует вмешательство НАТО и США. По мере падения популярности президента Порошенко «Правый сектор» грозит подорвать цели США в регионе, тем самым, по иронии судьбы, помогая президенту Путину защищать российские интересы. США, несмотря на неприязненное отношение к внешней политике России, должны понять, что, для эффективной поддержки Украины, они должны опасаться растущего присутствия «Правого сектора».

Джулия Эмбоди — сотрудник Центра «Национальный интерес»