Якщо опір антиконтрабандним діям Москаля чинитимуть і "рядові контрабандисти", то це вже буде справжнісіньке протистояння з основною частиною населення.
Про це пише журналіст Віталій Портніков у статті "Москаль и Закарпатье" для newsru.ua. Подаємо повний текст публікації.
Для зміни ситуації Закарпаттю потрібна інша економіка.
Коли Геннадія Москаля призначали головою військово-цивільної адміністрації Луганщини, це виглядало закономірно. Адже керівник області, велика частина якої окупована "відморозками", повинен думати не просто про реформи і про інфраструктуру, а й про ситуацію на лінії зіткнення. І про боротьбу з контрабандою. Тому що контрабанда в зоні АТО стала одним з найвигідніших бізнесів сучасної України.
Тепер, як це не парадоксально прозвучить на перший погляд, навички боротьби з контрабандою на Луганщині знадобляться Москалю в Закарпатті. Всі здивування з приводу того, яким чином можна застосувати досвід роботи, отриманий "на крайньому сході", ставши губернатором "на крайньому заході" - це звичайнісінький цинізм. Залиште здивування російським читачам, впевненим, що раз Закарпатська область знаходиться на західних кордонах України, то вона за визначенням не відрізняється від сусідніх.
Відрізняється. Хоча б тим, що практично всі роки існування незалежної України була справжнісіньким контрабандистським клондайком - географічне положення зобов'язує. І що задля "нормальності" такого існування був закріплений справжнісінький суспільний договір - між великими контрабандистськими баронами, які стали справжніми господарями регіону, дрібними контрабандистами, які щодня перевозять товари на своєму горбу - і рештою частиною населення, яка розуміє, що якщо не контрабанда - все в області зупиниться. Саме цей суспільний договір зробив Закарпаття легкою здобиччю для, скажімо так, специфічних політичних сил, чиї інтереси завжди значно відрізнялися від інтересів партій, що домінують на заході країни. Та й від інтересів всієї країни теж.
Стверджувати, що для зміни ситуації досить просто рішучого губернатора, я б не став. Тому що проблема не тільки в еліті, але й у суспільній злагоді Закарпаття. Коли почнуть чинити опір контрабандистські барони - а вони будуть чинити опір, не сумнівайтеся - їх опір можна буде зламати, якщо проявлять політичну волю і губернатор, і Київ. Але коли почнуть чинити опір "рядові контрабандисти", переконані, що вони самі що не є патріоти, тільки от заробляють інакше - це вже буде справжнісіньке протистояння з основною частиною населення. Що відбувається в результаті і скільки років і зусиль вимагає така боротьба, знає кожен, хто хоча б трохи цікавився історією сучасної Сицилії.
Для того, щоб змінити ситуацію на Луганщині, досить вигнати з регіону окупантів, запустити підприємства, повернути людям роботу, на якій вони отримували зарплати. Для того, щоб докорінно змінити ситуацію в Закарпатті, потрібно знайти альтернативу регіональній економіці, по суті, заснованій на контрабанді як головній інвестиції. А в умовах триваючої кризи це буде не так-то й легко. Тому бажання просто перерозподілити потоки і «навести порядок» - тобто унеможливити публічний конфлікт контрабандистів, але саму контрабанду зберегти - завжди буде одним з найбільших спокус будь-якої влади в Закарпатті.