Радянська влада кілька років безуспішно намагалася скорити єпископа. На отця вчинили замах, але він вижив після умисної автомобільної аварії. Смерть...
Радянська влада кілька років безуспішно намагалася скорити єпископа. На отця вчинили замах, але він вижив після умисної автомобільної аварії. Смерть наздогнала мученика у госпіталі, де його отруїла таємний агент МДБ.
Цьогоріч виповнюється 100 років від дня народження Теодора Ромжі, 75 років — від його ієрейських свячень, та 10 — беатифікації, тобто віднесення до лику Блаженних. Рівно десятиліття минуло з того дня, як Іван Павло ІІ, перебуваючи з візитом у Львові, проголосив єпископа-мученика Блаженним. Тому 2011 рік можна впенено назвати ювілейним для отця Юрія (Теодора).
27 червня у стінах Ужгородської богословської греко-католицької академії ім. Блаженного Теодора Ромжі пройшла наукова конференція. На урочистому відкритті був присутній кардинал Леонардо Сандрі, який з візитом перебуває в Ужгороді, а завтра у греко-католицькому Кафедральному соборі буде присутній на Божественній Літургії і передасть благословення вірянам від самого Папи Бенедикта XVI.
Після привітань отця-ректора духовної семінарії Тараса Ловска, владики Мілана Шашіка зі своїми науковими доповідями виступили о.Даниїл Бендас — дослідник життєвого шляху Теодора Ромжі, темою виступу якого було життя і діяльність єпископа у спогадах його сучасників, о.Василь Носа, який розповів про результати своїх досліджень біографії Блаженного, п.Магдалина Штеля, котра доповідала про аналіз архівних документів про діяльність єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії, спрямованих проти переслідування Уніатської церкви на Закарпатті у другій половині 40-х років ХХ ст. та о.Василь Зейкан, який розповів про роль політичного фактору в утворенні консолідації церковної схизми на Закарпатті в першій половині ХХ ст.
У своєму вітальному виступі кардинал Леонардо Сандрі зазначив, що життя і діяльність Теодора Ромжі — приклад для наслідування: «Знаючи про небезпеку, він не припинив своєї місіонерської роботи, не припинив запрошувати вірних до церкви». За його словами, Блаженний — ревний пастир, який поплатився власним життям заради утвердження церкви, заради Престолу Господнього.
В історію Мукачівської греко-католицької єпархії Теодор Ромжа ввійшов як наймолодший єпископ, що волів краще вмерти мученицькою смертю, аніж стати відступником у найважчий для єпархії час наступу більшовицької диктатури. Радянська влада кілька років безуспішно намагалася скорити єпископа, стати служителем православ᾽я. Їй не вдалося зламати Теодора Ромжу морально, тому знищила його фізично. На єпископа вчинили замах, але він вижив після умисної автомобільної аварії. Смерть наздогнала мученика у госпіталі, де його отруїла таємний агент МДБ.
Кардинал Леонардо Сандрі зауважив, що у 1947 році режим спромігся на фізичне знищення єпископа, проте він продовжував жити у пам᾽яті вірників, які протягом довгих років згадували його у своїх молитвах. «Убити пастиря, аби розбіглося стадо», — улюблене висловлювання Івана Павла ІІ, яке підкреслює ті жахливі умови в яких перебувала церква.
Проте, як кажуть часто священики своїм вірникам, «Господь завжди знає, як зло перетворити на добро». Тому ті репресії, яких зазнали греко-католицькі священики та Теодор Ромжа, повинні були бути в історії церкви. Адже саме вони зміцнили віру у серцях багатьох людей, і показали приклад того, як потрібно відстоювати свої духовні переконання.
Щороку збільшується інтерес до постаті Блаженного Теодора, чимало фактів гонінь так і не стануть відомими достовірно, оскільки владою вони були надійно заховані чи брутально викривлені. Незважаючи на це, правда знайшла вихід перед людські очі, а вірники з гордістю і честю змогли повернути собі церкву, яку відібрали на багато років, та єпископа, який залишиться назавжди їх заступником.