У квітні 1991 року, під час зустрічі президента СРСР М. Горбачова з лідерами дев’яти союзних республік, був започаткований «новоогарьовський процес» щодо...
У квітні 1991 року, під час зустрічі президента СРСР М. Горбачова з лідерами дев’яти союзних республік, був започаткований «новоогарьовський процес» щодо укладення союзного договору. Аби не допустити підписання 20 серпня 1991 року ново-огарьовського варіанта договору, ортодоксально-комуністичні сили у керівництві СРСР, котрим він не подобався через наявні у ньому конфедеративні ознаки,19 серпня здійснили спробу державного перевороту. По всій країні на шість місяців уводився надзвичайний стан. Президент М.Горбачов був усунутий від влади, яка переходила до утвореного змовниками Державного комітету із надзвичайного стану (абревіатура російською мовою – ГКЧП).
Як стало відомо згодом із документів, знайдених у Львівському обкомі Компартії після провалу путчу, про введення у СРСР із 19 серпня надзвичайного стану ЦК КПРС повідомив обкоми КПУ ще 18 серпня, зобов'язавши підтримувати заколотників.. ЦК КПУ також дав вказівку партійним комітетам вважати "содействие государственному комитету по чрезвычайному положению в СССР" "важнейшей задачей партийных комитетов".
Є підстави вважати, що на Закарпатті обком, райкоми та міськкоми КПУ, контрольовані ними органи влади дотримувалися вказівок гекачепістів. Згідно з інформацію першого заступника прокурора області В.Вязмітінова, лише 20 серпня у Закарпатський облвиконком надійшло шість шифрограм від ГКЧП. Вранці 20 серпня в обкомі КПУ відбулася нарада, на яку викликали перших секретарів райкомів, міськкомів КПУ та голів райвиконкомів, де ставилося завдання утворювати на місцях "комісії ГКЧП", заборонялись виступи проти нього. Після цього ще одна нарада з порядком денним, який говорить сам за себе: "Про завдання влади і управління, керівників установ та підприємств по підвищенню організованості та забезпечення стабільної роботи підвідомчих організацій, дотримання правопорядку у зв'язку з введенням у країні 19.08.1991 р. надзвичайного стану" (виділення наше. – Авт.) відбулась у облвиконкомі. Підконтрольним КПУ та владі газетам було дано вказівку публікувати звернення та інші документи ГКЧП. Деякі вийшли з ними 22 серпня, тобто тоді, коли головні заколотники були вже заарештовані. Однак розгорнути активну діяльність на підтримку ГКЧП обласні і районні керівники КПУ та місцевої влади просто не встигли із-за швидкого провалу путчу.
Якими ж були дії демократичних організацій? Уже 19 серпня активісти Закарпатської організації Руху та інших організацій зібралися у приміщенні Ужгородської міської ради та засудили ГКЧП. Тут же був утворений штаб з організації супротиву, заплановано проведення акцій протесту. Деякими місцевими організаціями НРУ були віддруковані і розповсюджені листівки з оцінкою ГКЧП як путчу та закликом до супротиву, проведення загального страйку. Зокрема, у ніч на 21 серпня на Рахівщині був розклеєний "Маніфест Рахівської районної організації НРУ". Вже на 21, 22 та наступні дні серпня націонал-демократами було намічено проведення масових виступів. Влада, керуючись вказівками ГКЧП, їх не дозволяла, організаторам погрожувала притягненням до судової відповідальності. У випадку проведення народних зібрань їх було вирішено розганяти міліцією.
Єдиним органом влади на Закарпатті, який дав принципову оцінку ГКЧП, була Ужгородська міська рада. Вже вранці 19 серпня 26 депутатів утворили ініціативну групу з метою скликання того ж дня термінової позачергової VІ сесії міської ради. Тож, відповідно до регламенту роботи ради, її було скликано на 15.00.
На засідання прибули 67 із 125 депутатів. Позаяк голова Е.Ландовський перебував у відрядженні за кордоном, вів сесію перший заступник голови міськвиконкому В.Прокопець. Спочатку депутати прослухали у запису інтерв'ю Голови Верховної Ради України Л.Кравчука. По тому виступив депутат Ю.Ажнюк, котрий зачитав підготовлений ним спільно із депутатами Ю. Галамбою, О. Дибою, Ю. Ключевським та О. Самойленком проект "Звернення Ужгородської міської ради до Верховної Ради Української РСР, до громадян Ужгорода". У ньому "створення та перші кроки діяльності ГКЧП" розцінюються як такі, що "суперечать Конституції СРСР, Конституції УРСР, Декларації про Державний суверенітет, Законам про економічну самостійність України, іншим Державним актам СРСР та Української РСР". Тут же містилося прохання "негайно скликати сесію Верховної Ради Української РСР", яка є "найвищим органом державної влади в Україні". Підкреслювалося, що "Ужгородська міська рада залишається на позиціях Декларації про державний суверенітет України і не підтримує дії Державного комітету з надзвичайного стану на території України, які суперечать законам та іншим державним актам СРСР та Української РСР".
Після обговорення, в якому взяли участь двадцять депутатів, звернення було поставлене на голосування. За його результатами, більшістю голосів (59 – "за", 2 – "проти", 4 – "утримались", 2 – не голосували) було прийняте. Документ був розмножений та розповсюджений серед громадськості Ужгорода. Зокрема, у той же день депутат В.Фленько зачитав його по радіо присутнім на футбольному матчі на міському стадіоні "Авангард", що викликало їх бурхливі овації. Того ж дня ввечері четверо депутатів міської ради – О.Лобода, Ю.Галамба, О.Самойленко та Ю.Ажнюк вийшли у прямий ефір радіостанції "Ужгород-контакт", розповіли про рішення сесії, різко засудили дії ГКЧП.
Після провалу путчу, 23 серпня в Ужгороді під головуванням першого секретаря ОК КПУ В.Химинця відбулося засідання бюро обкому КПУ за участю секретарів райкомів та міськкомів. На ньому було прийнято заяву "Про політичну обстановку в країні і партії". Хоча напередодні В.Химинець у інтерв'ю чехословацькій газеті "Млада фронта" схвалював дії путчистів, одначе в даній заяві містилася спроба відмежуватися "від позиції і дій тих членів центральних виконавчих органів КПРС, які фактично грали на руку заколотникам у їх антиконституційній спробі державного перевороту", а також лунала спроба виправдатися: "Отримавши нечіткі, суперечливі рекомендації Секретаріату ЦК КПРС, ми керувалися заявами керівництва республіки про те, що на території України надзвичайного стану не введено". У заяві пропонувалося ще провести пленуми, з'їзд, "оновити склад керівних органів" та, мабуть, за підказкою ЦК КПУ, "при цьому створювати передумови для утвердження самостійності Компартії України". Тобто керівництво обкому ще леліяло надію на її збереження. Однак було вже пізно. Це засідання бюро Закарпатського обкому КПРС-КПУ було останнім у його історії. Цього ж дня на Театральній площі в Ужгороді відбувся велелюдний мітинг, де КПУ була піддана загальному осуду, а 26 серпня за рішенням Ужгородської міської ради приміщення Ужгородського міськкому Компартії було опечатане.
Мітинги, організовані демократичними силами, прокотилися у ці дні по всій області. Практично повсюдно приймалися вимоги заборонити Компартію. 30 серпня на кількатисячному мітингу в Ужгороді було демонтовано пам'ятник Леніну.
Володимир Піпаш, Закарпаття онлайн