В Україні другий рік йдуть напружені бойові дії у східній частині держави.
В одному із найзахідніших регіонів - на Закарпатті, де тихо, і Богу дякувати, без прильотів, бо не йдуть бойові дії, місцеві жителі й далі нарікають на поведінку переселенців. Відзначмо, з початку повномасштабного військового вторгнення в Україну, в тилу, в регіонах, де не вторглися окупанти, прийняли вагому кількість переселенців й дали їм прихисток. Чимало біженців з перших днів російського вторгнення прийняли й закарпатці. Розгубленим від жаху і пекла війни родинам давали прихисток не лише у готелях, соціальних гуртожитках. Багатьох прийняли небайдужі у власних оселях, забезпечили ідею, одягом й необхідними речами. Та якщо й деякі наразі починають відчувати місцевим жителям за їхню щедрість і долучатись до життя у громадах, чимало таких, що і слова "спасибі" не видавлять у цей час. А натомість, як відзначають в містах і селах Закарпаття, мають нахабність виявляти свою неповагу "за все добро, яке їм зробили". Таких невдячних, а натомість фізично здорових чоловіків дуже часто називають "амбалами", "бугаями", як доводилось чути зі слів закарпатців. І ось деякі репліки із почутого: "Не їдять просту їжу, замовляють лише найдорожче у закарпатських ресторанах"; "Ображають наших жінок, можуть і руку підняти"; "За весь час проживання у різних районах області так й не навчились бодай нашого діалекту"; "Не навчились культури, не хочуть допомагати"; "Криють матами, п'ють і гуляють, поки наші місцеві риють окопи й щодня помирають на фронті".
Люди кажуть, що за останній період, відколи в Україні розпочалася війна, на селах майже не залишилось чоловіків. Усіх придатних до армійської служби - молодих й старших забрали на фронт. Залишились хіба що пенсіонери та останні алкоголіки, що, від пляшки і не відходять.
"Позабирали багатьох із села. Воєнкоми ходили один за одним, у перший тиждень, як почалося вторгнення росіян", - каже пані Оксана.
"Взяли мого зятя, ось уже другий рік, як воює на Запоріжжі, там чудо, постійно вибухи".
"На нашій вулиці хіба що пенсіонерів залишили й таких, що й роботи із них не дочекаш - п'яниць. Із тих і в тилу нема користі. Чим придадуться у війську? На біду їх там? Хоч окопи могли б іти рити, та зброю до рук не давати", - каже Оксана.
"Переселенці узагалі тут прижились і нагліють по чорному. Наших людей обзивають, не один раз була свідком таких ситуацій", - розповідає співрозмовниця.
"Ми їх тут притютили, пожаліли, дали дах над головою, і на тобі - дяка", - з обуренням каже місцева жителька.
"Є звісно і ті, що помагають, волонтерять, але є, знаєте, й свині, що лише гадять. І ось таких, нажаль, дуже багато в наш час. Та й це не тільки переселенці, таких багато й серед місцевих", - додає співрозмовниця.
"Чому така несправедливість і доки то буде творитись? Наших усіх забирають на фронт - молодих й навіть тих, що інваліди, або мають серйозні проблеми із серцем. ТЦК робить план і гребуть всіх підряд. Просто із вулиць тягнуть до військкомату і уже завтра - людину відправлять бознакуди служити. У рідних не має змоги ні додзвонитись, ні взнати, чи він ще живий. Отак тягнуть на Перечинщині та Свалявщині, в Ужгороді, як писали в новинах. Беруть жебраків, а приїжджі тут герої. Не воювати ж мажорам, для них не має війни", - розповідає Марія Василівна.
"Мають гроші на дорогі ресторани, машини, дорогу їжу, а сили не мають, щоб воювати, бо ж не дурні. А здорові бики гуляють у наших селах. Чомусь тих не бачать, не беруть на війну, а їмились до хворих та інвалідів", - каже Марія.
У попередній публікації ми писали, як проходить мобілізація на Перечинщині. Людину забрали до ТЦК прямо з салону рейсового автобуса.
Також люди обурювались на таку ситуацію на Іршавщині. За словами місцевих, військовозобов'язаних витягували з маршруток і вручали повістки прямо на автостанції.
Нагадаємо, закарпатця доставили у ТЦК примусово й відібрали мобільний
Підпишіться на наш телеграм канал, щоб читати новини першими