Закарпатський лікар розповів, як відрізнити дифтерію від простої застуди

За роз’ясненням звернулися до завідуючого амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 1 в м.Берегові Гейзи Гаала.

Симптоми цього захворювання такі ж, як у звичайної ангіни. Це, насамперед, наявність температури, але не дуже високої, набряк слизової оболонки ротоглотки, наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу, набряк на шиї, збільшеня шийних, підщелепних лімфатичних вузлів, погане самопочуття, більш виражені явища інтоксикації хворого, слабкість, пітливість, м’язеві та болі в суглобах.

Дуже важливо розпізнати захворювання на ранній стадії, бо її інкубаційний період може тривати від 3 до 10 днів. При виявленні названих вище ознак, слід негайно звертатися до лікаря – дифтерію можна лікувати виключно у стаціонарних умовах. Ні в якому разі не слід займатися самолікуванням!

При підозрі на дифтерію одразу робимо відповідні аналізи з горла, пряму бактероскопію, посів з отриманого матеріалу, що дозволяє досить точно поставити правильний діагноз.

Хвороба передається повітряно-крапельним шляхом, але може і через предмети побуту, дитячі іграшки тощо. Її збудником є дифтерійна паличка, яка у зовнішньому середовищі може зберігатися до 10 діб.

Найкраща і чи не єдина профілактика захворювання – це вакцинація. Керовані інфекції залишаються підконтрольними лише при дотриманні належних методів імунопрофілактики.

Дітей щеплять у 2, 4 і 6 місяців, у 18 проводять ревакцинацію, у 6 років – наступну, а відтак у 16. Чергове щеплення – у 26, тобто через 10 років.

Таким чином, дорослих починають вакцинувати саме з цього віку. Коли ж особа не проходила цієї процедури, то спочатку вводиться перша доза, через місяць – наступна, а ще через 6 місяців – третя. А потім вже через 10 років.

Прикро, але на Україну ця небезпечна хвороба повернулася після спалаху дифтерії у 90-х роках минулого століття. Причиною епідемії тоді стало низьке охоплення населення вакцинацією, відсутність ревакцинації у дорослих. Захворіло понад 20 тисяч осіб, 696 із них померли.

Причиною смерті є насаперед ураження серця чи розвиток гострої ниркової недостатності.

На щастя, на Берегівщині летальних випадків від захворювання на дифтерію не зафіксовано. Не значаться такі хворі і у стаціонарі. Останні три роки, на жаль, у нас не було в необхідній кількості вакцини і щеплення майже не проводили. Тепер ситуація докорінно змінилась – ліків є достатньо, причому індійського виробництва, сам процес безболісний, не має жодних побічних ефектів. Серед населення ведеться широка роз’яснювальна робота і мешканці самі приходять на щеплення. Слід відмітити, що багато керівників державних та інших установ особисто організовують відвідування їх працівниками медичних закладів з метою вакцинації. Приміром, буквально днями провели щеплення службовців районної держадміністрації, які прийшли до нас разом з головою РДА Іштваном Петрушкою.

Ми склали собі орієнтовний план щеплень – скільки доцільно їх провести найближчим часом серед різних верств дорослого населення. Показник серед дорослих виконали більше, ніж на половину. Тут все гальмує небажання вакцинуватись представниками ромської народності. Наприклад, з намічених 644 осіб до нас не прийшов жоден.

Дивує, як до цього часу в так званому Окремому хуторі, де проживають роми, не має спалахів інфекційних хвороб. Адже тут панує повна антисанітарія, відсутні туалети, часом сім’я користується одним відром для справляння потреб і миття посуду тощо.

У народі кажуть “Поки грім не вдарить, людина не перехреститься”. Отож, давайте не чекаймо блискавиці, а спільно вживаймо відповідних заходів, аби запобігти хворобам з важкими наслідками.

Нагадаємо, закарпатська обласна станція переливання крові потребує донорів усіх груп.