«Особливі солодощі»: в Ужгороді в інклюзивній кондитерській працюють люди з інвалідністю (ФОТО, ВІДЕО)

На меті створення робочих місць для людей з ментальною інвалідністю.

Про це пише видання Varosh.

«Приблизно у 2 роки я помітила, що моя дитина не така, як усі. У 4 роки мені остаточно сказали, що проблема все-таки є і потрібно її лікувати. Діагноз – аутизм, затримка розвитку мови. Говорити вона почала після 7 років. І тільки після того, як ми поїхали на дельфінотерапію, вона  сказала перші слова: «мама», «тато», «гуляти», – розповідає Тетяна Лендєл, мама Христини.

"Рекомендую тим, у кого є дитина з аутизмом, розумовим відставанням, спочатку до психолога йти батькам. Тому що це в нас лежить проблема…І тільки ось як 3 роки я зрозуміла, що треба допомогти їй жити такій, як вона є. Розвинути те, що хоче вона", – каже Тетяна.

Олена Логвіненко, керівниця благодійного проекту «Золоті Серця Закарпаття», мама Дані:

"На Закарпатті ми з Данею розпочали життя з чистого аркуша. Я знайшла соціальний центр, де займаються дітьми з таким діагнозом. Завдяки заняттям стан сина покращився. Я почала помічати, що він проявляє інтерес до кухні. Саме в цей час я задумувалася про його майбутню професію і тут в одній із кондитерських прийшла ідея. І все. Зараз я навіть не можу уявити, чим би ми займалися іншим", - каже Олена

Головна проблема людей з вадами розвитку, на думку батьків і фахівців, – це обмежене спілкування і неможливість реалізуватися в суспільстві. Тому спільно з командою благодійного фонду «Все Можливо», Олена Логвіненко розробила та очолила проект «Золоті серця Закарпаття», у якому будуть створені робочі місця для людей з ментальною інвалідністю. Довкола ідеї жінка об’єднала сім’ї, що виховують дітей з інвалідністю, небайдужих мешканців, волонтерів, спонсорів, ЗМІ. В Ужгороді Олена запланувала відкрити кондитерський цех і кафе, де вони могли б працювати і виготовляти цукерки. Учасники проекту розпочали пошук приміщення, коштів для закупки обладнання, посуду та матеріалів для виготовлення солодощів. З презентаціями свого проекту Олена навідується в усі можливі установи і організації, співпрацює з журналістами, разом з колегами пише заявки на гранти, ініціює круглі столи та обговорення.

"Ми занурилися в цю історію разом з іншими батьками. Я абсолютно не кондитер, але непоганий організатор. Тож ми знайшли хлопця-шоколатьє, який любить свою справу, і він погодився проводити майстер-класи, навчаючи дітей виготовляти шоколадні цукерки", – каже керівниця проекту.

Павло Бодак – кондитер-шоколатьє. Його основне місце роботи – в цеху у відомого закарпатського кондитера Валентина Штефаньо. Через спільних знайомих він познайомився з Оленою і Даніілом й одного разу прийшов повчити хлопця тонкощам шоколадної справи.

"Для мене у перший раз було страшно, коли ми вдома робили цукерки з сином Лєни. Я весь час питав: а що він може, чи можна йому ножа в руки давати? А потім якось Лєна нас залишила вдвох і все було ідеально", – згадує Павло.

Наразі Павло Бодак провів близько 10 майстер-класів для учасників проекту «Золоті серця Закарпаття». Це десятеро молодих людей із синдромом Дауна і аутизмом віком від 18 років. Найстаршому з них – 50. Павло навчає підопічних працювати із шоколадом і виготовляти поки що найпростіші цукерки.

Пізніше до команди приєдналася педагог-кондитер Любов Керецман, яка виношує ідею розробити інший вектор кондитерського цеху – пряники. За її словами, у вихованців спостерігається великий прогрес у навчанні:

– Вони старанні, хочуть працювати, багато навчилися. Перший майстер-клас важче дався, але все вийшло загалом добре. І з кожним разом краще. Не було нюансу, на якому я могла закцентувати увагу, що є проблема.

Христина також бере участь у проекті «Золоті Серця Закарпаття». Мама каже, що ідея Олени стосовно інклюзивної кондитерської стала для неї та доньки світлом в кінці тунелю. Адже у Христини з’явилася можливість отримати професію:

– Ми дуже хочемо, що діти розвивалися, щоб просто жили, як звичайні люди. У них є свої потреби. Я хочу, щоб Христина не просила у мене гроші, а заробила сама і щоб вона могла витрачати їх сама. Для них це дуже важливо.

У нас є всі складові – приміщення, ціла команда батьків, з якими ми об’єдналися і маємо спільну мету.Ми все прорахували, і якщо нам допоможуть покрити комунальні послуги, 5 зарплат основних працівників, сировину і обладнання, то через рік ми вийдемо на самоокупність.

Реалізація ідеї відкриття кондитерського цеху, пекарні і кав’ярні для роботи особливих людей просувається повільно. За цей час довелося кілька разів вносити зміни до проекту і щоразу починати рух спочатку. Наприклад, активісти знайшли приміщення у віддаленій частині Ужгорода по вулиці Лобачевського, 26А. Однак після прорахунку витрат на оренду площі 331,5 м2, ремонту і закупки обладнання тільки початковий етап робіт сягав 622 тисячі грн.

У «Золотих Серцях Закарпаття» черговий майстер-клас. На занятті у Павла Бодака 10 вже досвідчених вихованців і двоє новачків. Павло показує, як темперувати шоколад, як заповнювати масою форми. Кожному дозволяє спробувати, попередньо запитавши, яка рука в учня головна – права чи ліва. Молоді люди стараються, докладаючи багато зусиль до кожного руху. Батьки позаду хвилюються більше, ніж діти, і аплодують кожному найменшому успіху.

Цей проект спрямований на хорошу адаптацію. Щоб діти через якийсь час відчували себе спокійно в цьому суспільстві і суспільно відчувало себе спокійно з ними. Напевно треба це стереотипне мислення одних до інших руйнувати, але робити це створюючи щось.

У планах авторів проекту «Золоті Серця Закарпаття» навчити своїх підопічних виготовляти різну продукцію – від пряників до тортів. Також тут працюватимуть над асортиментом цукерок і виготовлятимуть їх з різними начинками. Будуть навіть іменні цукерки на честь того, хто який любить наповнювач. Наприклад, «Оля» – з карамелевою начинкою, «Саша» – з полуничним джемом. І серед них буде цукерка «Христина». Дивовижна і з глибоким смаком. Як і дівчина, на честь якої названа.