У свалявському Росоші відтепер збиратимуться не "під дубом", а в клубі (ФОТО)

У клубі передгірського села, де донедавна "культурне життя" ледь жевріло, з початку літа пожвавилася робота, адже його очолила молода мешканка цього населеного пункту Яна Іванівна Левко.

А в день Незалежності тут і взагалі на сцену вийшли два десятки юнаків і дівчат, які подарували своїм односельцям невеличкий, але змістовний святковий концерт.

Про цей дебютний масовий захід, який тут пройшов минулими вихідними та був приурочений до 28-го дня народження нашої незалежної країни, і насправді найперше потурбувалася завідуюча клубом Яна Левко. А ще вона згадала Людмилу Сойму, вчительку дев‘ятирічної школи, яка має позитивний впив на підростаюче покоління, завжди та залюбки з‘являлася на репетиції. Відчув: ім добре працюється в цьому дуеті. Відрадно, що молода тридцятитрьохрічна росошанка з вищою освітою знайшла та залучила до дійства талановитих хлопців і дівчат: нехай вони із різними характерами, темпераментом, але мають бажання, вміють і знають співати, розважати, звеселити, потішати, розвіяти нудьгу тощо. Зауважила: освіту здобула у одному з Тернопільських вишів, але певний час не працювала, бо є матір‘ю трьох дітей і перебувала у декретній відпустці. За те, що у непростий для країни період стала багатодітною ненькою, їй можна тільки поаплодувати. Чудові доньки Анастасія та Софія мають відповідно 13 і 8 років, середульшому Олександру – 10 літ. Усі вони – школярі. Їм теж, як і ровесникам, молоді дещо старшій удома не завжди цікаво, хочеться вийти до людей і порозважатися. Відтепер збиратимуться не "під дубом", як у минулому сторіччі, а в клубі.

А завдяки тому, що концертне відео, яке фільмувала Мар‘яна Мигович, виклали у Фейсбук, у довколишніх селах Свалявщини активно заговорили не тільки про цю подію, але й про клуб, що "стає на ноги", ініціатора розважально-співочих акордів. Хоча й коротенька, але дуже вдалою вийшла концертна програма, де глядачами були односельці та батьки. Як зізналася молода жінка-завклубом, вона давно мріяла очолити цю культурницьку установу, аби залучити земляків до активнішого, змістовнішого життя. Адже комп‘ютери, смартфони, різні надсучасні ігри також потрібні юному поколінню, однак живе спілкування між людьми дає не менше користі, ніж різного роду інтернетівські забави. Не тільки вона має рацію, так думає кожна сім‘я, де ростуть малі діти й мріють про пісню, співи, танці, сільську сцену, виставу тощо. На жаль, "клубне вогнище" згасало, а комп‘ютерні розваги полонили все більше юних душ. Росошанка, яка "взяла в руки" цю сільську установу, аж ніяк не хоче ревізію хлопчачих і дівочих сердець, вона просто горить бажанням і мріє заполонити життя сільської молоді чимось цікавим, сучасним, повноцінним, досконалим. І розуміє, що для цього є чимало способів навернути їх до тутешнього вогнища культури. Та навіть кіно, дитячий мульфільм – це як офсетний журнал, які приємно дивитися. Тут щонеділі влаштовують колективні перегляди, що нагадує вечірні сеанси батьків і дідів 60-80-х років. Скільки було романтизму – не описати.

Між іншим, нині, як не прикро констатувати, ледь не повсюдно забули про вечори відпочинку та дискотеки вихідного дня, так звані танці для молоді, якій немає де познайомитися, погуляти, бо не всіх "тягне" у кафе та бари до оковитої й цигарок. Молоду завідуючу клубом у с. Росоші Я. Левко, її намагання, зусилля у цьому плані підтримали голова сільської ради Роман Годя, вже згадувана вище Л. Сойма, активісти, та й вона готова докласти максимум старань, аби ця установа стала осередком духовності та дозвілля. Мама трьох діток з чудовим іменем Яна, яка по-батькові Іванівна, сама добре розуміє, що сільський клуб є джерелом, яке живить українську культуру, тож із аматорськими колективами готова оздоровлювати моральний клімат у Росошах. Аби згодом представляти наш регіон на різного роду обласних й всеукраїнських конкурсах, фестивалях. Плани має масштабні, та й вірить, що підтримка з боку сільської влади неодмінно буде, бо вже зараз у клубі нові вікна, найближчим часом поміняють двері, перекриють ту частину даху, де він протікає. Клуб оживає – це чи не найголовніша новина села. А те, що тут з нагоди найбільшого національного свята співали, Гімн України у  тому числі, ініціаторка задуму заслуговує як на похвалу, так і на повагу. У районі, слід сподіватися, також її старання побачать і візьмуть "на олівець".

І насамкінець – ще кілька прізвищ і думок. Сільський голова розказав, що у Дусині та Плав‘ї також нові клубні завідувачки: відповідно Моріка Поцко та Світлана Мелеш. Віриться, що всі три культурницькі установи, які належать до сільради, функціонуватимуть плідно, житимуть повнокровно, вони єднатимуть творчі шляхи не одного покоління спеціалістів, працівників культури, аматорів сцени – від найменшеньких до людей похилого віку. Згодом зі сцени лунатимуть голоси не тільки Злати Турецької, Миколи Миговича, Софії Левко, Кирила Пітри, але й інших, хто не боїться репетицій, хто любить співати, танцювати, вірші декламувати та людей розважати. А раз у Росошах за цю справу взялася така жінка,  яка має культурницькі вподобання, духовну наповненість і доброту, бажання творити, множити, зберігати та передавати нащадкам давні традиції, можна сподіватися на успіх. Зрештою, мета клубу – зберегти та примножити українське мистецтво, закарпатське в тому числі, залучити якомога більше молоді до різних розважальних акцій і дійств. Автор цих рядків переконаний: через рік про діяльність клубу в селі Росоші заговорить уся Свалявщина, а згодом – навіть область.

Михайло Нагірний

Нагадаємо, закарпатець виступив на міжнародній науковій конференції в Будапешті (ФОТО)