Американський продавець став математичним генієм після удару по голові

Продавця магазину меблів Джейсона Паджетта мало що цікавило у житті, окрім тусовок і дівчат, але всього один доленосний вечір змінив його життя назавжди.

Джейсон Паджетт бачить математику в усьому. Навіть такий банальний процес, як чищення зубів, в нього керується математикою: він відкриває кран і підставляє зубну щітку під кран 16 разів, повідомило ВВС.

"Не знаю чому, але мені подобаються ідеальні квадрати (ідеальний або повний квадрат - це таке натуральне число, квадратний корінь якого є цілим числом - Ред.), - каже він. - Це не просто ідеальний квадрат, це чотири в квадраті… І я автоматично так вчиняю, що б я не робив".

Паджетт настільки одержимий математикою і розуміє настільки складні концепції, що його називають генієм. Окрім того, він має рідкісний талант малювати повторювані геометричні патерни, відомі як фрактали.

Уродженець Аляски, Паджетт не завжди був схильний до гри з цифрами. До 17 років він мешкав у Такомі (штат Вашингтон) і жив зовсім іншим життям.

"Я був пустим, - сміється він. - Життя оберталося навколо вечірок, дівчат і алкоголю. Зранку я страждав від похмілля, але потім знову вибирався в бар, знову намагався зняти дівчину, і так без кінця й краю".

Простіше кажучи, математикою і не пахло.

"Я тоді казав: математика - це дурість, як ви будете використовувати її в реальному житті? І мені здавалося, що це дуже розумна заява. Я насправді так думав".

Але все змінилося ввечері 13 вересня 2002 року.

Паджетт разом з друзями стояв біля караоке-бару, коли на нього напали двоє невідомих: вдарили його ззаду по голові і пограбували. Забрали навіть рвану шкіряну куртку.

"Коли один з них вдарив мене у потилицю, я побачив спалах світла - наче під час фотозйомки, - згадує він. Наступне, що я пам'ятаю - я вже стояв на колінах, і все оберталось навколо мене. Я не розумів, де я і як сюди потрапив".

Паджетта відвели до найближчої лікарні. Там йому сказали, що в нього струс мозку і ниркова кровотеча, яка виникла внаслідок ще одного удару.

"Мені вкололи знеболювальне і сказали їхати додому", - згадує він.

"Проте як тільки Паджетт опинився вдома, його поведінка почала змінюватися - швидко й радикально. Його травма виявилась такою, що здатна призвести до розвитку синдрому нав'язливих станів (обсесивно-компульсивний розлад, ОКР).

Джейсон відчував страх перед зовнішнім світом, він виходив з дому тільки щоб купити їжу.

"Я пам'ятаю, як завішував всі вікна рушниками і простирадлами…", - пригадує Паджетт.

Через ОКР він почав відчувати ірраціональний страх перед мікробами.

"Якось до мене прийшла дочка, а я постійно мив руки, - каже він. - Найперше, що мені хотілося їй сказати, - зніми взуття, одягни чистий одяг, помий руки".

Але це не все, що змінилося в Джейсоні. Змінилося те, як він бачив речі.

"Все, що мало вигнуту форму, виглядало трохи зернистим, наче комп'ютерне зображення з великими пікселями, - пояснює Паджетт. - Вода, що зникає в отворі раковини, вже була не гладким потоком, що спускається по спіралі вниз, - тепер вона наче складалася з дрібних дотичних ліній".

Те саме відбувалося з хмарами, сонячним світлом, що проходить через листя дерев, і калюжами. Для Паджетта світ тепер виглядав наче стара комп'ютерна гра - як "Маріо" на ретро-приставці.

Такі зміни всередині і зовні викликали у Джейсона змішані емоції.

"Мене це дивувало… Плутало. Це виглядало неочікувано красиво, але водночас лякало".

Бачачи, як змінився навколишній світ, Паджетт почав замислюватися над найсерйознішими питаннями, що мають стосунок до математики і фізики.

З огляду на його аскетичний спосіб життя, інтернет став у нагоді. Він став джерелом математичної інформації для Паджетта.

Одного разу він зайшов на сторінку про фрактали - і це здалося йому чимось знайомим.

Математична концепція фракталів складна, але її можна спробувати пояснити на прикладі сніжинки.

Коли ви збільшуєте її зображення, ви бачите, що вона складається з інших - дрібніших - сніжинок. Збільшуєте ще - і бачите ще дрібніші. І так до нескінченності.

Паджетт був захоплений тим, що перед ним відкрилося, але поки не знаходив слів, щоб це описати, - аж поки якось дочка не запитала його, як працює телебачення.

"Коли ви дивитесь на екран і бачите на ньому коло - насправді це не коло. Воно складається з прямокутників чи квадратів, і коли ви збільшите це коло, то побачите: лінія насправді зигзагоподібна", - каже він.

"Ви можете вдвічі зменшити розмір пікселів, потім ще вдвічі, ще, і поступово ви будете наближатися до довершеної форми кола, але насправді ніколи її не досягнете, оскільки можете зменшувати розміри до нескінченності. Ідеального кола ви ніколи не отримаєте".

Паджетт відчув, що йому потрібно й надалі досліджувати цю інтригуючу концепцію. Він почав малювати. І продовжує робити це до цього часу.

"Я намалював буквально тисячу, а то й більше зображень кіл, фракталів - будь-якої форми, яку я тільки міг уявити. Тільки так я міг налагодити ефективну комунікацію з тим світом, який я бачив перед собою".

Під час однієї зі своїх нечастих прогулянок він зустрів чоловіка, який звернув увагу на малюнки, які Джейсон тримав у руках. Чоловік сказав, що вони виглядають так, ніби їх малював математик.

"Я намагаюся описати дискретну структуру простору-часу, що ґрунтується на планківіській довжині і квантових чорних дірах", - сказав Паджетт незнайомцю.

Виявилося, цей незнайомець був фізиком, і в малюнках Паджетта він побачив ознаки математики високого рівня.

Він порадив Джейсону вивчати математику, і той вступив до місцевого коледжу. Саме там в нього почала з'являтися мова, необхідна для того, аби описати його захоплення, а точніше - одержимість.

Після того, як Паджетт три з половиною роки прожив як затвірник, заняття у коледжі змінили для нього все.

Він почав відвідувати психотерапевта, який допоміг йому впоратися з ОКР, і навіть познайомився з жінкою, яка зрештою стала його дружиною.

Але чому він бачив все навколо таким дивним чином? Чому світ навколо нього тепер складався з геометричних фігур?

І знову на допомогу прийшов телевізор. Паджетт дивився телепрограму в якій, як сказали в ефірі, брав участь геній, що мав унікальну здатність до підрахунку. В програмі він розповідав, якими для нього виглядають цифри.

"До того моменту мені завжди здавалося, що математика - це фігури, а не цифри, і ось я вперше почув людину, яка розповіла, як виглядають цифри", - згадує Паджетт.

Він почав прочісувати інтернет у пошуках інформації про це і вийшов на Беріт Брогаард, когнітивного невролога і філософа з Данії, яка зараз працює в Університеті Майамі (США).

Джейсон і Беріт багато годин говорили телефоном, і Брогаард припустила, що в Паджетта - синестезія, особливе сприйняття навколишнього світу, коли в мозку плутаються і змішуються різні способи відчувати, і людина, приміром, починає чути шелест запахів, бачити колір звуків тощо.

За деякими даними, таких людей у світі - близько 4%. Деякі з них можуть бачити ті чи інші кольори під час прослуховування музики чи відчувати запахи, коли переживають різні емоції.

Причина такого стану - зв'язки, що виникають між частинами головного мозку і які відсутні у більшості людей.

Таким можна народитися чи отримати таку здатність після травми, інсульту, алергічної реакції, яка вносить у ваш мозок зміни.

Брогаард вважає, що травма голови стала причиною розвитку в Паджетта такої форми синестезії, за якої певні речі викликають бачення математичних формул чи геометричних фігур - або в думках, або прямо перед ним.

Вона також висунула гіпотезу, що синестезія наділила Паджетта геніальними здібностями.

"Більшість з нас не здатні візуалізувати математичні формули", - каже дослідниця.

Щоб перевірити свої припущення, Брогаард запросила Паждетта до Центру вивчення мозку в Університеті Аалто в Гельсінкі, де провели сканування його мозку.

Коли він лежав під сканером МРТ, на екрані перед Паджеттом спалахували сотні рівнянь, зокрема і неправильних.

Після цього вчені дослідили, які частини його мозку реагували на те чи інше рівняння.

"Вони виявили, що в мене є свідомий доступ до таких частин мозку, якого люди, як правило, не мають. Окрім того, зорова кора працює разом з тією частиною головного мозку, яка здійснює математичні обчислення. Що логічно в моєму випадку", - каже Паджетт.

Припущення пані Брогаард виявилося правильним. Паджетту офіційно поставили діагноз набутого синдрому геніальності і однієї з форм синтезії. Нарешті він отримав частину відповідей на свої запитання.

Відтоді Паджетт випустив книгу про свій досвід життя із синдромом, яку назвав "Вражений геніальністю". Він подорожує різними країнами і розповідає людям про те, що з ним трапилося. А також - про математику.

Його мета - допомогти тим, кому є чим поділитися, хто пережив у житті щось цікаве, оприлюднити такі ж історії або зняти фільм на їх основі. Він навіть продає свої малюнки, на яких - фрактали.

Ті двоє, які напали на нього в доленосний вересневий вечір 2002, так і не були засуджені, хоча Праджетт опізнав їх і подав на них до суду.

Проте через багато років один з тих чоловіків, Брейді Сіммонс, надіслав Паджетту листа з вибаченнями. Сіммонс у той час проходив курс лікування від надмірного звикання до лікарських засобів, після чого послідувала спроба самогубства.

В якомусь сенсі, напад біля караоке-бару змінив життя обох чоловіків…

"Тепер я зовсім інший, - каже Сіммонс. - Коли я озираюсь на ту жахливу людину, якою я був у минулому, я просто не розумію, як я взагалі існував".

Іншою людиною відчуває себе і Паджетт. "Я бачу цю красу всюди", - каже він. Його зачаровують найпростіші речі, на які більшість людей взагалі не звертають уваги - приміром, краплі дощу, що падають в калюжі.

В його очах калюжа перетворюється у щось, що складається зі складних візерунків, що перекривають одне одного і створюють довершені форми.

Йому б хотілося, щоб те, що бачить він, бачили всі.

"Ви б постійно ходили в абсолютному здивуванні від того, що таке взагалі існує", - каже Паджетт.

"Я наче пробудився від сну, і математика допомогла мені зрозуміти, що навколишня реальність просто казкова".