ВВС розповіли про ромського мера, який хоче, щоб роми змішалися з усіма іншими

У Франції живе приблизно півмільйона ромів, але є лише один ромський мер. І що цікаво, він більш популярний серед виборців, які не є ромами, аніжсеред власного народу.

Спочатку ви бачите мальовниче видовище: середньовічні вежі цитаделі міста Каркасон, які чудово збереглися і виринають на тлі гірського масиву Чорна гора. Виглядає це немов декорації якогось фільму, повідомило ВВС.

Це місто відвідують понад два мільйони туристів на рік. Проте ви не знайдете місцевості, віддаленої від центра Каркасона на 6 км, де я знахожуся, на жодній туристичній карті, і більшість місцевих намагаються уникати її.

За мною знаходиться похмура, бетонна електрична підстанція і поряд - квартал з цілком невідповідною назвою Cite d'esperance - "селище надії".

Він складається зі старих будинків, зібраних з фургонів, шлакоблоків або металевих листів, поміж яких пролягають брудні неасфальтовані доріжки. В садах та громадських місцях повно розбитих автомобілів та іншого сміття. Подекуди прив'язані або сидять у загонах собаки, які виглядають жалюгідно.

Тут проживають 300 "мандрівників" - ромська громада, яку французькою мовою називають gitanes або gens de voyages ("мандрівні люди"). Більшість з них мають коріння на півночі Іспанії та відрізняються від ромських громад північної Франції, які походять з Німеччини та Східної Європи та називають себе ромами. Південні роми-"мандрівники" розмовляють каталонською мовою вдома, навіть якщо вони живуть у Франції протягом поколінь.

Cite d'Esperance є частиною села Берріак - з населенням трохи понад 1100 людей - і я приїхав сюди, щоб зустрітися з єдиним обраним ромським мером Франції, Мішелем Суле.

Йому 57 років, в нього засмагле, живе обличчям, сильний південний акцент, а рингтоном на телефоні встановлена мелодія фламенко. Ми говоримо про його минуле - і чому, всупереч тому, що ви могли б очікувати, багато ромських виборців виступає проти нього.

Мішель народився в 1961 році біля незаконного сміттєзвалища, в родині з 10 дітей. У віці 16 років мати одружила його з дівчиною, якої він ніколи раніше не зустрічав. Він каже, що залишався у шлюбі з нею протягом 17 років і виховував чотирьох дітей, а справжнє кохання зустрів після свого розлучення у віці 38 років. Одруження поза спільнотою мандрівників було колись табу, пояснює він, проте зараз ситуація змінюється.

Мерія Берріака знаходиться в історичному центрі села, далеко від будинків ромів. Тут Мішель опинився майже випадково. Він був місцевим бібліотекарем та членом селищної ради, коли попередній мер помер. Його попросили обійняти посаду до наступних виборів 2014 року, які він потім виграв з підтримкою у 70% голосів.

Але він не виграв завдяки спільноті "мандрівників", скоріше навпаки.

Мішель Суле не приховував свого наміру закрити "селище надії" і переселити мешканців цього кварталу.

Їм необхідно інтегруватися з рештою французького суспільства, стверджує він - для того, щоб подолати цикл бідності, в якій більшість опинилися як у пастці.

Серед мешканців "селища надії" це непопулярний погляд.

У середині цього кварталу працює громадський центр. Бруно Ардуїн, який працює там, говорить мені, що більшість жителів потребують допомоги в заповненні документів для отримання державних пільг, відповідей на постанови судів або вирішення остаточних вимог щодо комунальних платежів. Він каже, що майже половина ромів у Берріаці не знають, як читати чи писати, і багато дітей залишають школу до того, як їм виповниться 16 років.

Дуже часто потім слідує звичайний цикл злочинів та перебування у в'язниці. За словами мера, єдиним рішенням є припинення щедрих виплат та порушення цілісності спільноти.

Деякі роми, які мають роботу на повний робочий день або більші амбіції, вже поїхали з кварталу. Проте більшість тих, хто там залишився, виступає проти планів мера, і коли ми йдемо кварталом, виявляють неприязнь до нього. Вдень у будні багато чоловіків сидять в машинах, курять або п'ють.

Ми розмовляємо з Сільвеном, який не є ромом, але одружився з дівчиною з ромської родини. В жилах його родичів та їхніх друзів тече кров "мандрівників", навіть якщо вони більше не переїжджають з місця на місце - і він каже, що це означає, що вони є культурно стійкими до змін та правил. Вони не люблять нічого, що нав'язується владою зверху.

У наступному році три будинки ромів знесуть, а їхні мешканці переїдуть до нового державного житла ближче до центру села. Перед тим, як каденція мера завершиться 2020 року, жителі ще 19 будинків поїдуть вслід за ними.

Зараз Мішеля Суле просять надати поради щодо подолання соціальної ізоляції ромів в інших містах з великими ромськими громадами, таких як Перпіньян на середземноморському узбережжі.

Водночас він ще не вирішив, чи буде балотуватися на виборах в наступному році. Він каже, що робота виснажує, адже він опинився між вогнів - між спільнотою "мандрівників", яка звинувачує його в "запроданстві", та іншою частиною села, яка звинувачує ромів у створенні атмосфери небезпеки. І дехто з мешканців не хоче, щоб вони рухалися ближче до центру села.

Берріак, як і багато інших селищ і міст в цьому регіоні, голосували переважною більшістю голосів за ультраправий Національний фронт на виборах 2017 року, що робить досвід Мішеля Суле ще більш вражаючим, а його самого - символом надії в розділеній громаді.