"Високосний" день народження закарпатців, якого немає (ФОТО)

Вам цікаво, як живуть і як себе почувають люди, свалявчани в тому числі, які народилися у різні роки, але 29 лютого?

Якщо так, то читайте цю невеличку розповідь-статтю про "високосних" жінок і чоловіків.

Взагалі, він для кожного все ж існує. Але ті, які на світ Божий з‘явилися двадцять дев‘ятого лютого, святкують його раз у чотири роки. Для багатьох це – економічно вигідно. Таких людей на світі понад чотири мільйони, що на сім із гаком мільярдів землян – не так уже й багато (у співвідношенні чисел – це 1 до 1461). Що стосується, Свалявщини, то у місті й селах району також мешкають люди, які у своєму паспорті мають запис із цією унікальною, але чудовою датою. Звісно, вони збираються за святковим столом рідше, аніж інші. Зрештою, це й закономірно! Однак ще є група таких, хто фактично хоча й народився у останній день високосного лютого, тобто зими, але родичі свого часу не забажали, аби їх записували 29-им числом. Отож, у свідоцтві про народження фіксували якщо не попередній день – 28 лютого, то вже "заскакували" аж у весну – ...1 березня.

Отже, хто вони, ці наші земляки? Для ілюстрації ми знайшли двох жінок і стількох чоловіків, до того ж із різних територій. Приміром, у невеличкому селі Плав‘я мешкає Ольга Кондратюк, яка своєю появою батьків пані Марію та пана Юрія Ковачів ощасливила 29 лютого 1960 р. Початкова школа у рідному селі, де нею завідувала рідна мама, середня в Дусині, згодом робота та виховання дітей, онуків – це основні етапи, які пройшла ця зичлива, спокійна, красива жінка з невеличкого гірського села із чоловіком Миколою, уродженцем середньостепової України. Односельці кажуть, що вона культурна, ввічлива, приємна, скромна. Хто її знає ближче, наголошують: Ольга Юріївна – абсолютно звичайна плав‘янка, ніхто навіть не скаже, що у наступному році вона ювілярка, бо на свої літа виглядить моложаво. Не робить трагедію, що цього року день народження не святкуватиме, бо лютий має усього 28 днів. Звикла казати, що хто забажає, може її 1 березня привітати.

Натомість односелець Василь Янович також народився 29 лютого, але вже у 1968 році.

Працьовитий і життєрадісний, він майстер на всі руки, уже роками працює на будівництві під Києвом. Нині вдома, зі сватами Іваном і Мар‘яною чекають 28 числа. Тоді коло хатніх турбот більшає для двох Валентин – дружини та невістки. Адже до оселі завітають члени великої рідні, тож на гостинному столі має бути і хліб, і пікниця, і голубці, і чарка, і кава. Плав‘яни – челядь гостинна. У сім‘ї Яновичів було аж п‘ятеро дітей, старший брат Петро зайвого про молодших не скаже, але кожному дасть гарну і ємку характеристику. Із Василем вони схожі, немов близнюки. Сімейні традиції тут також свято бережуть. Старші у фамілії – це дуже відомі в минулому люди, серед яких і торговельники, і вчені, і лікарі, і правоохоронці, і керівні працівники тутешніх сільради та колгоспу. Василь торік святкував своє п‘ятдесятиріччя, на забаві у нього найповажнішими гостями були близькі, 80-річна мамка, син Василь із невісткою Валентиною й 6-річним онуком Васильком. Тобто за одним столом аж три Василі. А вже 2020-го його чергові іменини будуть високосними – тоді зберуться гуртом 29 числа.   

Кілька слів про Марію Іванівну Гучкович, яка живе у Дусині.

Звичайна жінка літнього віку, їй цьогоріч  буде 75 років. Народилася у Стройні 1944-го якраз 29 лютого. Ще з молодості звикла казати, що, не зважаючи на рідкісний день, не є особливою. Хоча коли довідуються про цю дату, то всі тішаться. Але день народження, записаний 28 числа, святкує щорічно – в основному 1 березня. Хоча найбільше чекає його у високосному році, коли на календарі цілих двадцять дев‘ять днів. У цьому світі пані Марія відчула і щастя, і пережила багато тривог. Свого часу не стало двох її доньок, нині вона живе біля наймолодшої Тетяни. Але, ставши перед Богом, їй не соромно ані за одним кроком. Тепер серцю трохи легше,бо вже попідростали онуки, торік Владислав одружився на сусідській красуні Євгенії Павлович, яка перейшла на чоловікове прізвище Ковач. Бабуся мріє, що первісток у цієї сім‘ї буде у лютому. Жартує: мусить комусь у спадок передати 29 лютого – свій день народження. Її гумор розуміють усі, сваха Руслана Павлович (Бурч) насамперед, лікар-односельчанка, до того ж іще й родичка Марія Поцко, інші мешканці.    

Аналогічна ситуація з 67-річним жителем Голубиного Володимиром Цокланом, учителем музики та співів, самодіяльним митцем, який грає на кількох інструментах: скрипці, акордеоні тощо. Цей, за висловом односельчанки й сусідки Ганни Гучкович, культурний та з інтелігентно-вчительської сім‘ї чоловік, теж народився 29 грудня у «повноформатному» 1952 році – про це він телефонному режимі відрапортував журналісту. Ще й запитав, чи я теж лютневий, бо тоді він і мене вітає. Я змушений був лаконічно пояснити, чому цікавлюся тими, хто народився 29 лютого. Його колега пані Оксана (???), з якою працюють у Полянській школі, вельми гарні слова адресувала «скорому імениннику», розповіла про його музичний дар, чудовий голос, адже подеколи грає на вечорах відпочинку у санаторіях. На роботі його «по-справжньому» вітають раз у чотири роки – у звичайні це може бути як 28 лютого (ця дата записана у паспорті), так і 1 березня. У принципі, у пана Володимира немає жодних проблем із датою появи на цей світ. Як він реагує на «лютневі» вітання, можуть розказати його друзі, приятелі зі «співочого цеху-оркестру» Гобі Кметі, Іван Цанько й інші.

Відрадно, що такі люди живуть на Свалявщині. Одні вважають це щастям, везінням і ледь не дарунком долі, а є такі, хто цієї "високосної" дати побоюється. Хоча, на думку астрологів, абсолютно даремно. І насправді, фатальності у цьому жодної – знаний фітотерапевт, академік-еколог Данило Зубицький вбачав у такому збігові неабияку потіху та духовну розраду. Веселився від душі, коли наступала ця лютнева дата – 29 число. Угорська спортсменка Каталін Ковач, яка 31 раз ставала чемпіонкою світу й дев‘ятикратною олімпійкою з веслування, акцентувала, що цим рекордам сприяє дата її народження – 29. 02. 1976 р. Чимало інших "зіркових" осіб також з‘явилися саме цього числа, серед них і 75-річний політик-киянин Олександр Мороз, який у списку «44-х» балотується кандидатом у Президенти. Натомість наш земляк, відомий тренер і футболіст Йожеф Сабо теж "лютневий". В Ужгороді мати його народила у 1940 р. – тож нинішнього місяця він шампанське, очевидно, з друзями не питиме. Шанує тільки високосний рік! Наступного лютого він матиме повноцінне свято двадцятий раз – отже, від своїх ровесників молодший у чотири рази. А тепер якщо й зважиться на забаву, то вже аж першого дня першого весняного місяця. Але, як розповідав він у інтерв‘ю автору цих рядків, вітання, подарунки, поцілунки отримує не тільки раз у чотири роки. Буває по всякому. Хоча радий цьому також з іншої причини – менше доводиться "розкошелюватится".

Отже, вітаємо щиро всіх, хто народився у лютому. Будьте здорові та вмійте тримати життєві удари. Нехай щастить!

Іван Нагірняк

Нагадаємо, закарпатський суддя голосував проти скасування покарання за незаконне збагачення