Військові ліцеїсти Закарпаття пам’ятають своїх героїв

Плита з чорного мармуру відтепер висітиме на стіні внутрішнього дворика Закарпатського ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою.

На ній короткі життєві описи разом зі словами, повними болю втрати. Пам’ятні написи присвячені Володимирові Цірику, Василеві Білаку та Олегові Тюрікову, які навчалися в інтернаті-ліцеї. Коли розпочалися бойові дії на сході України, ці троє випускників закладу першими пішли захищати рідну землю. Загинули, так і не встигнувши досягти 25-річчя. Закарбували тут свої імена назавжди.

Під час відкриття меморіальної дошки на їхню честь заступник начальника ліцею Оксана Варга розповіла, що вихованці закладу прийшли навчатися сюди за покликом серця, продовжували військову службу. Всі вони знайшли покликання в захисті Батьківщини.

Старший лейтенант Володимир Цірик із військовим прізвиськом «Оса» був єдиною дитиною в сім’ї. Народився в гірському селі Угля Тячівського району. Служив у Пісках, звідки його підрозділ перебазували у Кримське. Звідти писав матері, що «тут не стріляють», однак уже невдовзі, у липні 2016 року, загинув у нерівному бою з ворогом. Нагороджений посмертно орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня та відзнакою «Народний герой України».

Василь Білак із села Дротинці на Виноградівщині, теж служив у званні старшого лейтенанта. Їдучи на вантажівці, потрапив під ворожий обстріл біля села Логвинове під Дебальцевим на початку лютого 2015-го. Його тіло виявили серед загиблих, вивезених до Дніпропетровська. Удостоєний ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Олег Тюріков із міста Берегове, командир відділення, загинув унаслідок смертельного поранення в серпні 2014-го біля села Красне Луганської області. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Двом народним героям було по 23, а Василеві Білаку не виповнилося ще й 22. Цірик і Білак служили у складі 128-ї Закарпатської гірсько-піхотної бригади, а Тюріков — у 86-й окремій аеромобільній бригаді Високомобільних десантних військ ЗСУ.

Підполковник Едуард Симотенко розповів про незвичайну мужність Володимира Цірика, назвавши його військовим побратимом. «Таких людей я зустрічав у житті небагато. І лише завдяки йому особовий склад, який воював разом із ним, під час виходу з населеного пункту Чорнухине повністю вцілів. Це сталося всупереч усім вимогам тактики, адже підрозділ виходив майже на передньому краї супротивника і не зазнав жодних втрат».

Захоплення і гордості за підлеглого не приховував і присутній на відкритті підполковник Юрій Русинчик, у підрозділі якого служив Володимир Цірик.

Нинішні військовики-ліцеїсти — вихованці закладу на жалобній церемонії біля меморіальної дошки поклялися бути вірними пам’яті полеглих випускників закладу, самовіддано служити рідній країні, пише Василь Бедзір, "Урядовий кур’єр".

Нагадаємо, закарпатські депутати затвердили Перелік об’єктів спільної власності, що не підлягають приватизації.