Замордованих Великим Голодом пом’янули у головній книгозбірні Закарпаття

У суботу, 24 листопада, під час годині пам’яті та скорботи «Голод 33-го – біль душі та пам’ять серця», де в рамках заходу охочі переглянули документальний фільм «Голод. Великий злам».

Щороку останньої суботи листопада в Україні вшановують пам’ять жертв геноциду 1932–33 років. 22 листопада в читальній залі Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Ф. Потушняка відбулася година пам’яті та скорботи «Голод 33-го – біль душі та пам’ять серця», де в рамках заходу охочі переглядали документальний фільм «Голод. Великий злам». Нині це вже 85-і роковини жахливих подій.

Вступним ліричним словом розпочали вечір працівниці бібліотеки та оголосили хвилину мовчання на знак вшанування замордованих у період масового штучного голоду – геноциду українського народу.

«Коли дослідники говорять про Голодомор 1932–33 рр., мається на увазі період з квітня 1932 до листопада 1933 рр. Саме за ці 17 місяців, тобто приблизно за 500 днів, в Україні загинули мільйони людей. Пік голодомору припав на весну 1933 року. В Україні тоді від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 тисяч – щодня», – нагадала Оксана Мацола.

Далі гості мали змогу переглянути фільм, який показав реалії існування людей на межі життя та смерті. Відвідувачі ледь стримували сльози, коли на екрані з’являлися фото заморених голодом людей.

Відтак до слова запросили доктора історичних наук, професора, завідувача кафедри історії України УжНУ Романа Офіцинського. «Американські чи й загалом більшість закордонних журналістів повідомляли про страхітливі речі в Україні, намагаючись відкрити правду всьому світу. Тоді як в СРСР правда про голодомор ретельно замовчувалася – пропаганда вже тоді вміло робила своє. Були наймані люди, які навіть не збиралися писати достовірну інформацію про події в Україні та СРСР. Кремлівське керівництво заборонило державним органам і закладам фіксувати в документах справжню причину смерті людей від голоду», – розповів Роман Андрійович.

Професор наводив різноманітні факти з офіційних джерел, зокрема й статистику смертності населення. Також окреслив причини штучного голоду, розповів про факти покарання людей за дрібну крадіжку будь-яких харчів.

На завершення організатори вечора побажали, щоб юне покоління, також присутнє в залі, ніколи не дізналося насправді, що таке голод і потреба будь-що вижити, пише Діана Магоч, студентка І курсу відділення журналістики УжНУ.

Нагадаємо, в Ужгороді відкрили монумент пам’яті жертв голодоморів.