На вулицях Ужгорода немає жодної цікавої сучасної скульптури – експерт

Подорожуючи країнами закордоння, неможливо не звернути увагу на сучасну скульптуру на вулицях і в парках міст.

 Навіть стара Європа примудряється поміж старовинної забудови розташувати іноді шокуючу, але таку цікаву за ідеєю та виконанням сучасну скульптуру. Ужгород, як місто художників, теж мав би у цьому плані вражати креативом, але не вражає. Чому – ми намагалися розібратися під час розмови з молодим ужгородським художником і скульптором Олегом Путрашиком, повідомляє ПроЗахід.

Олег відомий у творчому колі, як випускник Коледжу мистецтв ім. А.Ерделі та Львівської академії мистецтв за фахом "Художній метал", як один із засновників майстерні "Три Івана", як співорганізатор скульптурних симпозіумів, на які приїздять скульптори з усієї країни і просто як талановитий хлопець. Першого червня усі ужгородці могли побачити одну з робіт Олега на набережній Незалежності. Тоді, під час проведення "Майстерні міста" на зеленій зоні біля Лінгвістичної гімназії Олег Путрашик спробував показати, як може "ожити" і змінитися міський простір від вдало вписаної у нього скульптури.

Презентація композиції "Епізод" зібрала на набережній чималу кількість колег і друзів Олега. Навіть звичайні перехожі зацікавлено зупинялися і хвалили роботу, а це вже вірний знак того, що скульптура є зрозумілою всім.

"Композиція "Епізод" – це фігурне зображення голови моєї молодшої доньки Наталочки. Назва така, бо це певний епізод мого життя. Але є і ширша ідея, яка полягає в тому, що на усі речі треба дивитися комплексно. Наприклад, кожен із цих двох об'єктів скульптури є самостійним, але вони мають зв'язок між собою і творять одне ціле. Тобто я хотів сказати цим, що завжди речі треба розглядати в загальному вигляді, не вириваючи їх із контексту. Це стосується усього в житті", – пояснює Олег Путрашик.

Композиція "Епізод" була створена ним цього року під час Другого скульптурного симпозіуму на базі перечинської майстерні "Три Івана". Цю майстерню створили троє місцевих митців: Ян Потрогош, Олег Путрашик та Анатолій Криванич, але разом із друзями нині працює і єдиний у компанії Іван – Іван Сегней. Аби розвивати в Україні  сучасну скульптуру, "Три Івана" вирішили започаткувати симпозіуми, під час яких протягом двох тижнів учасники могли би працювати над роботами, спілкуватися та навчатися новому. Саме під час такого симпозіуму Олег Путрашик і увічнив свою Наталочку у металі. Готову композицію спершу виставив на вільному просторі біля майстерні. На фоні гір, не обтяжуючи зір нічим зайвим, скульптура "Епізод" виглядала прекрасно. Та коли Олегу запропонували привезти "Епізод" до Ужгорода, аби показати його у міському просторі, постало питання: а де ж композицію встановити?

"Стара частина Ужгорода доволі щільно забудована, а кожен вільний клаптик вже чимось зайнятий, тож тут дуже непросто знайти місце для розміщення просторового об'єкту, – каже Олег. – Скульптура – це ж не просто річ, яку можна виставляти будь-де, це робота з простором. Вона повинна гармонійно вводитися у простір, бути доречною. Тому я довго думав, як правильно розмістити "Епізод" на зеленій зоні біля Лінгвістичної гімназії. Довелося трохи помучитися, аби вмістити туди композицію. Вийшло все одно не так, як я хотів. Аби "Епізод" виглядав так, як було задумано, йому потрібен більший простір".

Ми спитали Олега, чи чув він негативну думку про стилізовану голову Наталочки? Він зізнався, що не чув, хоча готовий до критики і бере її до уваги.

"Серед моїх друзів є дуже багато людей, котрі не кривили би душею, якби дійсно вважали, що "Епізод" не є вдалою роботою. Той же художник Олекса Манн чи архітектор Петро Сарваш сказали би мені правду в очі і знали би при цьому, що я їх почую. Але відгуки справді були лише позитивні. Дехто вважав, що "Епізод" тепер залишиться на набережній Незалежності як постійна скульптура. Та, по-перше, я вже казав, що саме для цього місця "Епізод" не зовсім пасує, а по-друге, з такою пропозицією до мене ніхто не звертався. Звісно, я такого і не очікував. Це була радше виставка однієї роботи, приклад того, як можна зробити громадський простір цікавим", – веде далі скульптор.

Він зізнається, що хоч і мріяв одразу по завершенні навчання в академії займатися виключно мистецтвом, дозволити собі цього не міг, тож працював над створенням ужиткових речей. Так, його ворота можна побачити у провулку "Гірчичне зерно" з боку вулиці Фединця. Власне, кованими виробами підробляє Олег і зараз, однак твердо вирішив для себе, що мистецтву приділятиме все більше свого часу.

Ще на початку 2017-го три його роботи стали частиною виставки художника Тараса Табаки в ужгородській галереї "Ілько". На початку цього року на прохання Спілки ковалів України Олег також виготовив гарного коника для колекції ста коней з усього світу. Сотню різноманітних коників збирав музей найвідомішого в Італії дерева – Каштану ста коней на Сицилії. Цей каштан вважається найстарішим і найбільшим у світі. За легендою, здавна під ним сховалися від грози одразу сто лицарів на конях – відтоді каштан так і назвали. Від України коника для музею виготовив і Олег Путрашик, за що отримав грамоту і подяку. 

Нині скульптор працює одразу над двома проектами – невеликими, галерейними. Але мріє у майбутньому створити скульптуру і для міського простору. Власне, Олег Путрашик не може пояснити, чому в Ужгороді досі немає жодного зразка цікавої сучасної скульптури. Скоріше за все, вважає він, громада ще не доросла до розуміння того, що це потрібно.

"Можливо, це і на краще, бо до ідеї сучасної скульптури в міському просторі потрібно підходити дуже відповідально. Краще зробити це тоді, коли ми, як громада, розумітимемо поняття смаку, міри і доречності", – каже Олег.

Для того, аби сучасне мистецтво у скульптурі розвивалося в Україні в ногу зі світом, Олег Путрашик з однодумцями має у планах активніше спілкуватися з колегами, збиратися, організовувати симпозіуми та виставки, запрошувати на них скульпторів з усього світу. Так, наступного року таку  потужну виставку планують провести в Івано-Франківську, і для неї у майстерні "Три Івана" вже готуються цікаві роботи.  

Якщо же закарпатцям цікаво, як працюють наші митці, як зі сталевих листів створити шедевр і як народжується художня скульптура, Олег Путрашик запрошує усіх відвідати третій скульптурний симпозіум, який пройде незабаром у Перечині. За його результатами, як завжди, відбудеться виставка робіт. І хтозна, можливо, серед них буде і та, яка зможе стати першою в Ужгороді сучасною скульптурою чи прикрасить інше місто України, показавши зрештою, що ми пішли у сприйнятті міської скульптури далі звичних пам'ятників видатним особам.