Закарпатський психолог: "виховувати дитину мають батьки, а не школа"

Побутує думка, що після того, як дитина пішла в садочок або школу, її вихованням повинні займатись вчителі. Проте, часто батьки забувають, що виховання починається з сім’ї і з власне прикладу старших.

Тільки батьки та рідні можуть привити дитини любов до ближнього та ввічливість, терпимість та толерантність. Адже, починати виховувати дитину потрібно відразу після її народження, а не при досягненні певного віку. Саме тому, перевиховати дитину вчителі в школі не можуть, вони можуть лише підкоригувати її поведінку. 

З чого ж потрібно почати батька, щоб процес виховання в школі і вдома був взаємодоповнюючим та успішним? Для цього потрібно зрозуміти декілька істин:

Ви не найкращі друзі своєї дитини, ви – її батьки.

Батьки повинні прищеплювати хороші моделі поведінки і стежити за дотриманням правил. Багато батьків думають, що вони, в першу чергу, кращі друзі дитини, а вже потім батьки. Це помилка. Найкращий друг – це людина, яка підтримує вас в хороших і поганих ситуаціях, але друг не може закликати вас до відповідальності за свої дії або до дисципліни. Як раз для цього у нас є батьки.

Усвідомлена безпорадність дітей – це ваша вина.

Є один явний недолік, який наше покоління батьків привило своїм дітям – це усвідомлена безпорадність. Суть проблеми в тому, що діти знають, що якщо сказати: “Я не можу це зробити”, їх батьки закінчать завдання замість них. Таким чином, ми виховуємо дітей, які опускають руки після першої ж спроби, або навіть не пробують щось зробити самостійно.

Поразка – це частина дорослішання. Діти повинні навчитися зазнавати невдачі, а потім збиратися, приводити себе в порядок і пробувати знову. Покажіть своїм дітям, що потрібно зробити (або дайте їм інструкції), а потім відступіть і дозвольте їм спробувати себе. Звичайно, вони будуть робити це гірше, ніж ви, але це частина дорослішання. Дайте їм шанс вдосконалюватися, інакше вони ніколи нічому не навчаться.

Батьки повинні відстоювати своїх дітей, але також повинні підтримувати вчителів своєї дитини.

Багато батьків вважають, що повинні захищати своїх дітей. Це абсолютно вірно. Але пам’ятайте, що ви також повинні підтримувати вчителя. Це означає слухати їх і враховувати те, що вони говорять про вашу дитину, тому що, вірте чи ні, ваше дитя може вести себе по-різному у вашій присутності та в навчальному закладі.

Багато батьків також, здається, забувають той факт, що викладачі є професіоналами. Ми всі ходили в школу, але це не означає, що ми фахівці в галузі викладання. Коли ви сперечаєтеся з учителем у присутності своєї дитини, ви говорите дитині, що вчитель не авторитет. Коли вчитель щось вам розповідає, не запитуйте дитину чи це правда. Вам може здатися, що ви залучаєте чадо в дискусію, але насправді ви ставите під сумнів слова вчителя. Подивіться на це з боку педагога. Ви, по суті, сказали, що не вірите в те, що сказав учитель, поки це не підтвердить ваш дитина.

Вчитель не може виховувати вашу дитину.

Багато батьків плекають ілюзію, що вчителі в школі можуть навчити їх дітей усього необхідного для дорослого життя. Але саме батьки відповідають за правильне виховання діьей. Це не функція шкіл.

Багато батьків кажуть: «Нехай вчитель навчить цього мою дитину». Ну, давайте порахуємо. Вчитель вашої дитини проводить з нею приблизно 7 годин в день, 5 днів на тиждень, приблизно 30 тижнів на рік. Цього часу мало, щоб навчити її правилам поведінки і ще подати навчальну програму!

Саме батьки повинні показувати приклад і викладати своїм дітям важливі життєві уроки. Вчителі можуть доповнювати вас, але саме вас будуть наслідувати ваші діти. Станьте хорошим прикладом для наслідування.

Батьки – головний приклад для наслідування.

Діти активно починають копіювати поведінку батьків уже в дитячому віці. Закономірно, що чим старшою стає дитина, тим більше вона у своїй поведінці та мові схожа на батьків. Якщо ваша дитина погано себе поводить, то потрібно, в першу чергу, проаналізувати свою поведінку, потім – оточення та друзів. Саме батьки є найпершим прикладом для наслідування, на зміну яким згодом приходить перша вчителька та друзі. Але основи все ж таки закладають найрідніші люди.

Якщо ви хочете, щоб ваші діти виросли достойними людьми, вміли справлятись з труднощами, боротись з невдачами, знаходити мотивацію та гармонійно розвивались, ви мусите показувати їм це власним прикладом.