Науковець із Закарпаття досліджує геном вцілілого ровесника динозаврів

Доцент кафедри зоології біологічного факультету УжНУ Тарас Олексик очолює міжнародну команду науковців.

Ці вчені досліджують геном соленодона (гаїтянського щілинозуба) – останню вцілілу до нині гілку ссавців, що з'явилися на Карибських островах ще в епоху динозаврів, повідомив День.

Цей вид є єдиною гілкою ссавців, що відділилася від інших комахоїдних ще в епоху динозаврів і дожила до наших днів.

Отримання послідовності генома щілинозуба дозволило дослідникам знайти відповідь на кілька питань еволюції. Зокрема, чи дійсно види щілинозубів витримали зіткнення Землі з метеоритом, який спричинив вимирання динозаврів 65 мільйонів років тому.

Хоча еволюційне дерево ссавців досліджено достатньо ґрунтовно, щілинозуби є найбільш віддаленою його гілкою, яка зараз має опублікований геном, доступний до досліджень іншими науковцями. Це має особливе значення та є важливим до питання збереження цього виду, оскільки дослідження показали, що південні та північні популяції Гаїтянського щілинозуба можуть бути підвидами і повинні охоронятися окремо заради збереження генетичного різноманіття.

Щілинозуб є не тільки генетично, але й географічно ізольованим і перебуває під загрозою зникнення. Сьогодні ці тваринки збереглися лише в кількох віддалених куточках Карибського архіпелагу – на островах Куба і Гаїті. Нічний спосіб життя робить щілинозуба важко вловимим, а тому менш вивченим. Саме тому для дослідників було надзвичайно важливо працювати з місцевими експертами в Інституті Технології Санто-Домінго і Автономним Університетом Санто-Домінго та місцевими провідниками, які допомагали відстежити і влаштувати нічні засідки на щілинозуба.

Провідні науковці Тарас Олексик та Хуан Карлос Мартінес-Крузадо зазначають, що «дуже важливо були знайти контакти з місцевими жителями, які довіряють вам і хочуть з вами працювати». Завданням проекту було не просто знайти організми для забору зразків крові – ДНК потрібно було ще й транспортувати і секвенувати.

Проведення геномних досліджень у віддалених частинах Карибських островів є складним завданням. Дослідники підібрали нові підходи до математичного аналізу генетичного матеріалу. Найперше вчені виходили з того, що, оскільки вид існував в ізоляції десятки мільйонів років, то повинен бути надзвичайно інбредним (за рахунок схрещування між близькими родичами), і мати генетично одноманітний геном. Внаслідок проведення збору генетичного матеріалу дослідники отримали дані достатньо високої якості для відповіді на численні наукові питання про еволюцію щілинозуба. Що стосується планів щодо збереження виду, то дані підтверджують, що в межах виду гаїтянського щілинозуба відбулося розщеплення на підвиди принаймні 300 000 років тому.

Отримані дані засвідчують, що щілинозуби, ймовірно, відділилися від інших ссавців, які існують дотепер, 73.6 млн років тому. Тарас Олексик наголошує: «Ми підтвердили давнє походження щілинозубів, зважаючи на триваючі дискусії відносно того, чи дійсно щілинозуби пережили вимирання динозаврів після зіткнення з астероїдом у Карибському басейні».

Василь Ільницький, Ужгород, фото надано автором

Нагадаємо, на Закарпатті презентують перший ромський роман.