В Ужгороді урочисто відкрили два оновлені монументи полеглим у роки Першої світової війни / ФОТО

Один з них – у мікрорайоні Радванка під андезитовою скелею поблизу цвинтаря, інший - на площі Миру недалеко від готелю “Ужгород.”

Загалом за роки Першої світової на території нинішнього Закарпаття загинуло десятки тисяч людей, які поховані в різних куточках краю.  Чотири роки кривавих побоїщ – 1914-го по 1918-й, забрали майже 10 мільйонів вихідців з понад 10 країн – угорців, австрійців, українців, словаків, росіян, німців та інших. Ще 20 мільйонів було покалічено.

Благодійний фонд “Геніус” з нагоди 100-річчя початку війни у 2014 році разом з кафедрою історії Закарпатського угорського інституту вирішили розшукати поховання воїнів Першої світової.

“Ми організували ряд науково-практичних експедицій, в ході яких студенти та науковці відвідали багато населених пунктів регіону,- каже Голосу Карпат керівник офісу фонду доктор Наталія Вароді.- Тоді й наштовхнулися на пам’ятник у Радванці, який звели ще на початку 40-х років минулого століття. Монумент був у край занедбаному стані, починав розпадатися, тріщини в ньому сягали долоні. Вирішили повністю відреставрувати його. За сприяння угорського уряду та Фонду Габора Бетлена це вдалося.”

Урочисте зібрання з нагоди відкриття оновленого пам’ятника приурочили до 100-ліття завершення війни. Перед присутніми виступили народний депутат України, очільник КМКС Ласло Брензович, провідний консул Угорщини в Ужгороді Ласло Куті, ректор ЗУІ Ілдика Орос, міський голова обласного центру Богдан Андріїв, директор департаменту з питань національностей та релігій ОДА Йосип Резеш, керівник Закарпатського державного архіву Михайло Місюк, доцент кафедри історії ЗУІ Дьєрдь Чотарі.

Останній, до речі, поділився особистим: виявилося, що його дід теж воював на фронтах Першої світової, потрапив у російський полон й багато розповідав про перебіг тих років.

Виступаючі говорили про необхідність зробити висновки з уроків минулого, пам’ятати численні жертви, які приносять будь-які війни, добиватися того, аби міжнародні конфлікти вирішувались виключно мирним, дипломатичним шляхом, а не втягували у криваві побоїща ні в чому не винних людей.

“Зараз на Сході України ось уже четвертий рік теж триває війна,- акцентував у промові Ласло Брензович.- Всі ми сподіваємось на її якнайшвидше завершення. Передумови для цього є. Потрібно, нарешті, знайти розумний компроміс виходу зі становища і припинити безглузде кровопролиття.”

Ці ж слова звучали біля 7-метрвої вапняної піраміди, зведеної ще за часів чехословацької влади в 1938 році з нагоди 20-ліття закінчення Першої світової.

“У радянські часи на монументі встановили погруддя Карла Маркса, відповідно назвали і площу,- говорив у вступному слові голова Фонду розвитку транскордонного співробітництва Іван Устич.- Пізніше тут був пам’ятник Еде Егану, тепер стелла має первозданний вигляд.”

Окрім виступаючих у Радванці, до промовців приєднався голова словацького товариства, президент клубу Т.Масарика в Ужгороді Іван Латко. Він говорив про доцільність об’єднання всіх національно-культурних формувань краю в забезпеченні гідного вшанування минулого й достойного співмешкання  жителів регіону.

Учасники двох урочистих дійств поклали вінки і квіти шани до підніжжя оновлених монументів, запалили свічки.

Нагадаємо,  у Мукачеві бійці закарпатської 128-ої бригади отримали державні та міністерські нагороди . Також бійців 15 – го батальйону нагородили  в Ужгороді.