Мінеральні води Закарпаття вже давно стали візитівкою, навколо них зводять оздоровчі комплекси, санаторії, туристичні бази.
Справжня жива вода, що несе зцілення і наповнює життєвими силами - не та, що у пляшках на полицях супермаркетів. Справжня "мінералка" доступна, як і багато століть поспіль - безпосередньо біля джерела,повідомляє Депо.Закарпаття.
1. Сойминське джерело. Мінеральна вода, яку видобувають у селі Сойми, має найбільший вміст кальцію серед усіх гідрокарбонадних вод України, є й інші мікроелементи. В одному літрі сойминської води стільки ж кальцію, скільки в двох склянках молока. Воду можна не лише пити - можна й приймати мінеральні ванни. Аналогів цій мінеральній воді в Україні більше немає.
2. Село Кваси. Ця земля славиться цілющими джерелами єдиними в Україні унікальними вуглекислими миш'яковистими водами, які лікують ревматизм, радикуліт, остеохондроз та інші недуги. Аналоги цим "квасним" водам у світі є тільки у Німеччині (курорт Баден-Баден), на острові Сахалін та на французькому курорті Ля-Бурбуль. Перша у Квасах водолікарня з купальнями, яка мала назву "Буркут", була збудована у середині ХІХ століття, за часів панування Австро-Угорської монархії. На мінеральних джерелах поправляли своє здоров'я заможні родини з Австрії, Німеччини.
3. Солочинське джерело. Назва с. Солочин походить від слів "Солоч", що означає "сіль" та "солончак" - солончаковий грунт, якого є чимало на території села. Цей грунт насичений мінеральними водами - на місцевості налічується 15 джерел. Біля підніжжя гори Тесаник є джерело цілющої сірко-водневої води. В урочищі Біласовиця знаходиться джерело мінеральної води "Вовків квас" (за часів Австро-Угорщини і Чехії цією водою орудував єврей Вовк, звідки й залишилася згадана назва), що дещо раніше називалась "Панонія". Колись цю воду на місці розливали в пляшки і вивозили в Австрію та Угорщину.
4. Свалявське джерело. Вперше історичні джерела згадують про свалявську мінеральну воду ще у XV ст. За часів правління Ференца Ракоці II її відправляли в Росію разом із вином, і там вона цінувалась на рівні з "єгерською" (тобто карлсбадською та мсірієнбадською). У 1800 році власник одного з ресторанів міста Львова Редліх Семьон возив у Галичину і продавав свалявську мінводу як напій дуже високої якості. А 4 червня 1825 року граф Ргедеї Лайош, губернатор краю, на святкування свого затвердження замовив для святкового столу 50 пляшок мінводи з Свалявського джерела.
5. Полянське джерело. Цілющі властивості цієї води відомі ще з часів великого переселення народів. Існує легенда, згідно з якою, племена гунів у пошуках історичної батьківщини перетнули Карпатські гори і зупинилися на відпочинок у чудовій, залитій сонцем долині, де можна було втамувати спрагу з джерел, що б'ють з-під землі. Вода була не тільки надзвичайно смачною, але й швидко відновила сили втомлених подорожніх. Ті з них, які омили свої рани чудесної водою, зцілилися, відступили болі, а тіло наповнилося енергією. Гуни пішли, і забрали з собою пам'ять про чудесну воду Полянської долини. Легенда про неї століттями передавалася з покоління в покоління.
6. Джерело "Поляна Квасова". Розташоване в двох кілометрах від центру курорту Поляна, вгору за течією річки Мала Піня. Завдяки цьому джерелу, слава про полянські мінеральні води поширилася по всій Європі ще у XVIII столітті. Спочатку воду "Поляна Квасова" вивозили бочками, а з 1840 року, в скляних пляшках під брендом "Полянська". Рекламний буклет 1913 говорить: "Для здорових - це напій, що володіє чудовим смаком, добре втамовує спрагу при змішуванні з вином, коньяком, або лимонною кислотою". Ілюстрований путівник по бальнеологічним курортам та мінеральним джерелам Бальнеологічного товариства Святої Угорської Корони від 1914 року так описує це Полянське джерело: "Ця першокласна столова вода, в суміші з молоком є прекрасним засобом, розчинюючим слиз. Поки на цьому місці діють тільки споруди по розливу і упаковці мінеральної води, хоча чудове розташування джерела, відмінний повітря, клімат, закрита з усіх боків горами місцевість, може використовуватися в якості курорту".
7. Лужанське джерело. Перші дослідження мінеральної води в Лугах, місцевості, яка простягається між селами Солочин та Голубине, були проведені в 1775 році лікарем Берегівського жупанату. Спочатку Лужанська вода експортувалися в якості "borvisz", що в перекладі з угорської означає "Винна вода", але з 1872 року в лікувальних цілях почали призначати мінеральну воду джерела "Маргіт", названого так на честь дружини власника, Маргіти Карлівської. Мінеральні води Лужанської долини експортувалися по всій території Австро-Угорщини і навіть за її межі. Приблизно в той же час були проведені випробування медичних властивостей цих вод. Завдяки цим випробуванням вдалося отримати позитивні результати в лікуванні хвороб шлунково-кишкового тракту, верхніх дихальних шляхів. Крім того, в показання до застосування були включені захворювання нирок і сечового міхура, легенів і навіть цукровий діабет.
Закарпатські мінеральні води одночасно є прекрасним напоєм для насолоди, для розбавлення вин, фруктових соків і мають високі освіжаючі властивості. З досвіду відомо, що Свалявська та Полянська води краще підходять до рівнинних столових вин, а "Луги Ержібет" і "Панонія" - до більш насичених гірських або шипучих вин (Dr. Ханко Vilmos, 1912) .