«Контрабандисти завжди намагались нас підкупити», – дубівчанин розповів про службу на кордоні

Івану Соймі з Дубового 22 роки. Тиждень тому його звільнили в запас зі строкової військової служби. Молодий чоловік півтора року охороняв українські рубежі у Державній прикордонній службі.

Служив у рідному Закарпатті – Чопі, Діловому, Яблунівці, Ракоші. Повернувшись додому, Іван розповів про нелегкі будні закарпатських прикордонників, сутички з контрабандистами та казусні випадки, які теж часом траплялися.До армії Іван, як і більшість його однолітків, переважно працював на сезонних заробітках. Коли принесли повістку – до райвійськкомату пішов не вагаючись, хоча рідні і друзі відмовляли, пише Тячів.

Після учебки, яку проходили на Львівщині, хлопець деякий час служив у Чопі, де склав присягу на вірність українському народові. Згодом – його перевели у відділ прикордонної служби «Ділове» на Рахівщину. Тут, у селі поблизу центрі Європи, було непросто: ласі легкої наживи порушники намагаються незаконно переправити через Тису контрабанду.

Наряди, спостереження по лінії кордону, перевірка документів у підозрілих осіб, затримання порушників – такими були будні новобранців-«зелених беретів». Іван розповідає: якось доводилось удвох з товаришем затримувати контрабандистів.

«Їх було четверо, нас – двоє. Вони були одягнені у водолазні костюми, на спинах тримали на шлейках ящики з цигарками. Зазвичай, у кожного по три ящики – один на спині і два по боках, а деякі «каскадери» і з четвертим на голові бігають. «Водолази» стояли недалеко від річки і домовлялись, як будуть переправляти цигарки. Було боязко, бо ніколи не знаєш, чи є у них зброя і яка. Побачивши їх, ми попередили: «Стій, стрілятиму!» Злочинці почали тікати на інший бік. Ми – за ними. Бо якщо їм вдасться втекти і потрапити до рук румунських прикордонників, нашим можуть «впаяти» штраф або посадити на «губу» в Ужгороді (гауптвахту – місце, де утримують порушників військової дисципліни). З цим на службі суворо. А якщо затримаєш – керівництво прикордонного загону відзначить і подякує.  Так от: у той день ми впіймали двох із них, а за кілька тижнів – і решту двох подільників. За цей вчинок керівництво заохотило нас додатковими вихідними», – згадує  юнак один із найяскравіших епізодів служби. 

А загалом, як розповідає Іван, немало тамтешніх мешканців займаються контрабандою. До переправи готуються ретельно і заздалегідь, намагаючись підкупити прикордонників. «Бувало, йдемо у звільнення, а по дорозі зупиняється автомобіль, з якого простягають пакет з пляшками алкоголю, цигарками, солодощами. І кажуть:

«Сьогодні має пройти велика партія контрабанди, а ти маєш закрити очі і піти десь в інше місце погуляти». Бувало, й гроші пропонують. Я на таке ніколи не підписувався. А хто спокушався, закривав очі на контрабанду, мав потім справу з законом», – каже дубівчанин. 

Траплялись і казуси. Під час одного з нарядів «зелені берети», втративши зв'язок, по горах випадково забрели на румунську територію: 

«Зустріли бабцю, яка пасла овець. Говоримо з нею і бачимо, що вона нас не розуміє, а тільки каже: «Роминія, Роминія». Тоді ми зрозуміли, що пішли не в той бік, і швидко повернулись в Україну».

Відтак у списку місць служби були місто Виноградів, застава в Яблунівці і пост спостереження поблизу Ракоша на Хустщині і, зрештою, Мукачево. На ділянці кордону в Яблунівці і Ракоші (присілках Вишкова) було набагато спокійніше. Але й тут були спроби переправити заборонений товар за допомогою малих літальних апаратів зі спеціальними щипцями. За один раз такий може переправити три блоки цигарок, а за ніч – до 15 ящиків. Але почути його неможливо: апарат літає майже беззвучно.    

«Армія мене дуже змінила, – зізнається Іван Сойма. – Якщо раніше було цікаво посидіти десь з компанією, то зараз такого немає. Я і друзям кажу: нема в армії чого боятися».

Зараз, після повернення, юнак хоче, передусім, влаштуватись на хорошу роботу, щоб допомогти мамі в лікуванні. Адже незважаючи  на серйозні проблеми зі здоров’ям, вона завжди підтримувала сина під час військової служби. Тепер – його черга…

Нагадаємо, революція Гідності у спогадах активістів Майдану Тячівщини.