Виховання дітей завжди було питанням №1 в кожній сім'ї. Мабуть всі батьки хочуть, щоб їхні діти розвивались гармонійно, вміли досягати своїх цілей та були успішними.
Для цього потрібно дотримуватись таких правил:
Безумовно приймати дитину – означає любити її не за те, що вона гарна, розумна, а просто так, просто за те, що вона є!
Чим більше дитину сварять, тим гіршою вона стає. Чому ж так відбувається? А тому, що виховання дитини – це не дресура. Батьки існують не для того, щоб виробляти у дітей умовні рефлекси.
Непослух – єдине, що дитина може протиставити неправильному поводженню з нею.
"Проблемні", "важкі", "неслухняні" і "неможливі" діти так само, як і діти "з комплексами", "забиті" або "нещасні" – завжди результат неправильно сформованих стосунків у сім'ї.
Особистість і здібності дитини розвиваються тільки в тій діяльності, якою вона займається за власним бажанням і з інтересом.
Не втручайтеся в справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить допомоги. Своїм невтручанням ви будете повідомляти їй: "З тобою все в порядку! Ти, звичайно, впораєшся! "... Інша справа, якщо вона натрапила на серйозну трудність, яку не може подолати. Тоді позиція невтручання не годиться, вона може принести тільки шкоду.
Дозволяйте вашій дитині зустрічатися з негативними наслідками своїх дій (чи своєї бездіяльності). Тільки тоді вона буде дорослішати і ставати "свідомою".
У всіх випадках, коли дитина засмучена, ображена, зазнала невдачі, коли їй боляче, соромно, страшно, коли з нею обійшлися грубо або несправедливо і навіть коли вона дуже втомилася, перше, що потрібно зробити – це дати їй зрозуміти, що ви знаєте про її стан, "чуєте" її.
Не вимагайте від дитини неможливого. Замість цього подивіться, що ви можете змінити навколо себе.
Самопізнання і самовиховання – це перший обов'язок батьків і вчителів, якщо вони претендують на виховання дитини. Без цієї особистісної роботи вони, замість того, щоб вводити дитину в культуру, навантажують її власними проблемами.
Любіть свою дитину, поважайте її та кажіть їй про це щодня.