Берегівські освітяни штурмували гору Пікуй / ФОТО

Дорога на цю вершину виявилася нелегкою, але не гриміло, не блискало, хоча на самому бескидському чолопку було холоднувато та вітряно – навіть «попахувало» дощем...

Зараз важко сказати, кому з педагогів належала ідея піднятися на унікальну гору Пікуй (1408 м.), що на межі Закарпатської і Львівської областей, але похід за адреналіном одного дня виявився фантастичним, захоплюючим і виправданим. Тут і круті підйоми та спуски, і смереково-букові ліси, і кам'яні скелі тощо. За словами директора української гімназії Володимира Кенийза, ніхто не шкодував, що червневий день віддав такій унікальній та казковій подорожі.

Зранку доїхали автобусом «МАН» до села Біласовиця, яке розташоване на краю Закарпатської області, звідти група берегівських освітян на чолі з начальником управління Едітою Бабяк розпочала сходження на Пікуй. Свого часу тут проходив кордон, який ділив довоєнні Польщу та Угорщину. На чолопку гори розташований кам'яний чотирикутної форми 4-метровий стовп-обеліск, споруджений на честь першого президента Чехословаччини Томаша Масарика. Його поставили 1935 року мешканці села Гусний. Цікаво те, що на цю чарівну та оспівану в піснях і поетами вершину кілька разів здійснював сходження відомий український письменник Іван Франко. Щоправда, до берегівського педагога Євгена Кураха йому далеченько – автор цих світлин і уродженець тамтешніх країв Пікуй своїми ногами топтав 21 раз. Переконаний, що цей підйом для нього – не останній. На цих гірських стежинах почуває себе невимушено, бо знає всі їхні «вузькі» місця. Тож як під час сходження, так і у миті спуску був своєрідним гідом-консультантом.

Не зайвим буде сказати, що емоції під час цього екскурсійного дня просто зашкалювали, а душі та серця берегівських педагогів настільки «упилися» від карпатських краєвидів, що вражень, слід сподіватися, вистачить на цілий рік. Тим паче, що майже всі, крім горянина Кураха, сходження на Пікуй здійснили уперше. Звідси навіть кращі краєвиди, аніж з інших захмарних вершин Карпат. Підйом і спуск тривав понад чотири години. На вершині навіть зробили кілька пам'ятних фотографій. Нехай інші знають, як берегівські вчителі у горах рідного краю відпочивають...

Михайло СИНЬООКИЙ