Мед володіє масою цілющих властивостей, його використовують при лікуванні різних захворювань і, звісно ж, застосовують у кулінарії.
Та є люди, яким мед не лише смакує чи допомагає вилікувати хвороби, але й приносить чималий прибуток. Їх називають пасічниками або ж бджолярами, – йдеться у статті газети «Панорама».
Загалом Закарпаття, як зауважує науковець та бджоляр із 20-річним стажем Павліна Керек, – не медовий край. Тому сам мед за кордон не експортують. Проте експортують дещо інше – бджіл. Точніше, бджолопакети та бджоломатки. Як зазначає Олег Мирошніченко, тренер та консультант з питань експорту на європейські та міжнародні ринки, будь-який експорт починається з бажання.
«Головне, щоб у людини було бажання і готовність навчатися новому. Як стати експортером? Просто почніть з того, що знайомтеся з людьми, цікавтеся, що відбувається за кордоном, як працюють компанії там. Комунікуйте, говоріть про себе. Також не варто соромитися своєї країни і жалітися на неї. До того ж, рано чи пізно треба знаходити шляхи, аби говорити: «Це Україна, це український бренд». Інакше ми просто не маємо перспективи».
Павліна Керек працює у відділі розведення й селекції карпатських бджіл у Національному науковому центрі «Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича». Знаходиться цей відділ у Мукачеві. Є тут й інститутські пасіки, у яких нараховується 220 бджолосімей. Крім того, має і приватну пасіку, на якій є 150 сімей бджіл. Жінка безпосередньо займається розведенням і селекцією карпатських бджіл. Саме їх і експортують за кордон. Це унікальна порода, якої немає більше ніде в світі. Бджолярка із захопленням розповідає про цих комах:
«Роками склалося так, що карпатська бджола жила в умовах, де є слабка кормова база. Ці бджоли легко йдуть на будь-які взятки. У карпаток хороша медопродуктивність, ранній розвиток та низька рійливість. А це важливо для бджолярів, – зазначає Павліна Керек. – Цю породу дуже цінують у світі. Найбільший попит на неї у Росії. Крім того, їх експортують і в європейські країни, зокрема у Польщу, Угорщину та Молдову, також Казахстан, Узбекистан і ін...»
Бути пасічником, як запевняє жінка, нелегко. Доводиться зіштовхуватися з різними проблемами. Найбільші з них – це вирубка лісів та лісосмуг, яка призводить до погіршення умов утримання бджіл через винищення медоносів.
«Наприклад, верба – ранній медонос. Та зараз її масово вирубують. Так само вирубують акацію, яка є одним із головних медоносів краю. Навіть на узбіччях доріг, де така невибаглива рослина могла б рости, її не те що не висаджують, але навіть винищують, а замість неї саджають немедоносні дерева, які часто є ще й вибагливішими до умов вирощування. Тепер люди заводять бджіл, але не задумуються, що комахи потім будуть збирати? Та й взагалі, найгірша шкода для бджоли – це неграмотна людина. Чимало людей думають, що бджільництвом може займатися будь-хто і за бджолами не потрібно особливо доглядати. Та це не так. Пасічникам-початківцям треба взяти до рук книжку, аби знати як правильно утримувати бджіл. До того ж, бджолярі дуже залежать від природи. Ви можете вкласти гроші, витратити чимало часу та сил, але якщо не буде потрібної погоди, то не буде тієї віддачі, на яку розраховували».
Однак, якщо погода буде на вашій стороні, якщо ви докладете зусиль та ретельно і грамотно доглядатимете за бджолами, то в результаті зможете не лише поласувати солодким медом, а й непогано заробити.