На вулиці Гошовського (до декомунізації – Боженка) розташована будівля міської дитячої поліклініки.
Нині цей напівдержавний-напівприватний комплекс зовні сприймається розрізнено, однак колись його будували для однієї мети – зберегти і покращити здоров'я мешканців Підкарпатської Русі,повідомляє Рrozahid.
Річ у тім, що на початку минулого століття лікарні були на території краю явищем доволі рідкісним. У містах і селах працювали окремі приватні і державні лікарі (нові лікарні почали будувати пізніше – у 20-х і 30-х), однак більшість населення зверталося до них вкрай рідко. Однією з причин були, звісно, гроші. Якщо міське населення ще могло виділити певний бюджет для походу до лікаря, то у селах, особливо верховинських, зайвої копійки не було. Лікареві у крайньому випадку віддячували сільськогосподарськими продуктами, чи, наприклад, домашньою птицею.
В одній із місцевих газет на початку 30-х років писали, що люди на Підкарпатській Русі страшенно не люблять лікуватися. Вони краще мучитимуться роками, ніж підуть до лікаря. І справа навіть не в грошах, а у відсутності звички звертатися по медичну допомогу. У якості прикладу навели жінку-верховинку, у якої рак "з'їв" половину обличчя. Жінка осліпла, постійно мучилася, але в лікаря не була жодного разу.
Отже, Дім народного здоров'я (Dům lidového zdraví) в новому адміністративному районі Ужгорода Малий Галагов мав стати центром нагляду за здоров'ям населення. Зводили його у 1932-1933 роках за проектом празького архітектора Бедріха Адамека, причому у місцевій пресі писали, що грошима на побудову імпозантної будівлі допомагав американський мільйонер Рокфеллер. Офіційне відкриття Дому народного здоров'я відбулося навесні 1933-го. Будівлю символічно поділили на дві частини: державну та волонтерську (тоді цей рух називався "добровільне піклування"). Таким чином у стіни будівлі заїхав сучасний бактеорологічно-діагностичний інститут з лабораторіями, санітарна автоколона, відома "Масарикова ліга боротьби з туберкульозом", "Червоний Хрест", "Захист дітей і матерів", "Лікарська комора" та інші соціальні та медичні організації, які до того працювали розрізнено по всій території краю.
"Масарикова ліга боротьби з туберкульозом" діяла по всій території Чехословаччини. Боротьба з туберкульозом у ті часи стала мало не загальнонаціональним проектом, бо вважалося, що кожен сьомий житель республіки у 1919-му був заражений цією хворобою.
"Червоний Хрест", яким у роки Підкарпатської Русі керувала у Чехословаччині дружина президента Масарика Аліса Масарик, робив для мешканців краю дуже багато. Ця благодійна організація організовувала так звані народні кухні, де годувала бідних дітей і дорослих, забезпечувала одягом та взуттям сиріт і малозабезпечених школярів, семінаристів та гімназистів, влаштовувала лекції та покази фільмів на різні медичні тематики: від елементарних правил гігієни і догляду за дітьми до санітарних курсів для дівчат.