Йому було 101. Про це повідомило керівництво благодійного фонду Рокфеллера, яке назвало покійного “найбільш впливовим фінансистом і філантропом”.
Народився 12 червня 1915 року в Нью-Йорці. З 2004 року був главою і найстаршим членом однієї з найбільш відомих і впливових родин Америки. У 1936 році успішно закінчив Гарвард, потім навчався у Лондонській економічній школі. Тут познайомився з майбутнім президентом США Джоном Ф.Кеннеді й навіть ходив на побачення з його молодшою сестрою. Попри це, здобув економічну освіту в університеті в Чікаго.
Брав участь у Другій світовій війні, служив у військовій розвідці в Північній Африці та Франції. Після війни працював у одному з банків, що належав родині. У нього й дружини народилось шестеро дітей – три сини й три доньки. Від них мав 10 онуків.
Девід Рокфеллер був останнім живим онуком відомого Джона Д.Рокфеллера – засновника концерну Standard Oil та знаної династії, першого мільярдера Америки. Його батько Джон Д.Рокфеллер побудував у Нью-Йорці знаменитий Центр Рокфеллера.
Протягом життя Девід Д.Рокфеллер скерував на благодійні цілі понад 2 мільярди доларів. Був затятим колекціонером комах, полюбляв антикварні речі. В 2002 році вийшла у світ його автобіографічна книга.
Помер від серцевої недостатності у своєму маєтку в Поконтіко Гілз. Про це повідомили Угорські новини (Hirado.hu).
1. Одного разу адвокат нашої сім'ї сказав: "Дві найдорожчі речі, які може дозволити собі Рокфеллер, - піти в політику або розлучитися".
2. Угоди про спільне керівництво рідко дають хороший результат, оскільки вони представляють собою незручний компроміс.
3. Прибуток, що володіє привабливою силою, створює робочі місця, збільшує добробут і наділяє людей такими можливостями, на які не спроможна жодна соціальна або економічна система.
4. Дружба, заснована на бізнесі краще, ніж бізнес, заснований на дружбі.
5. В наш час світ готовий крокувати в сторону світового уряду. Наднаціональний суверенітет інтелектуальної еліти і світових банкірів, безсумнівно, краще національного самовизначення.
6. Протягом вже більше ста років ідеологічні екстремісти на всіх кінцях політичного спектру з ентузіазмом посилаються на деякі відомі події, такі як мій невдалий досвід з Кастро, для того, щоб звинуватити родину Рокфеллерів у комплексному загрозливому вплив, яке, як вони заявляють, ми надаємо на американські політичні та економічні інститути. Деякі навіть вірять, що ми є частиною секретної політичної групи, яка працює проти інтересів Сполучених Штатів, і характеризують мою сім'ю і мене як "інтернаціоналістів", що вступили в змову з іншими групами по всьому світу для побудови більш інтегрованої глобальної політичної та економічної структури - єдиного світу , якщо завгодно. Якщо звинувачення полягає в цьому, то я визнаю себе винним, і я цим пишаюся.
7. Як Пеггі, так і я були виховані щодо витрат в дусі економії, однак ми обидва бажали, щоб предмети, якими ми володіли, були високої якості. Нам пощастило, оскільки незабаром після війни ми зустрілися з Сесилом Тернером, англійським брокером, який організував ярмарок для дилерів, що торгують старовинними предметами, в лондонському готелі «Дорчестер». Сесіл розумів наші бюджетні обмеження, однак на нього справляло враження те, що ми наполягали на меблях хорошої якості. Він взяв нас під своє крило і навчив розпізнавати якість і виявляти підробки. Протягом ряду років він допомагав нам купувати численні прекрасні предмети англійських меблів XVIII століття за цінами, які ми могли собі дозволити. Наша пристрасть до старовинних предметів поширювалася також на фарфор, срібло і скло - смак, який підтримувався моєю матір'ю і тіткою Люсі, - вони обидві були пристрасними знавцями та колекціонерами. Ймовірно, також було вдало, принаймні з точки зору нашого гаманця, що до тих пір, поки ми не завершили обставляти наші будинки, нас не захопив інтерес до полотен французьких імпресіоністів і постімпресіоністів.